ДАВИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дави́ти
псл. *daviti;
споріднене з лит. dovyti «гнобити, мучити», фріг. δάος «вовк», ав. dav- «давити, гнобити», гот. af-dauiþs «змучений», можливо, також diwan «умирати», двн. touwen «тс.», англ. death «смерть», нвн. Tod «тс.»;
іє. *dhau- «давити», можливо, також *dheu- «зникати, помирати»;
р. дави́ть, бр. даві́ць, др. дави́ти, п. dawić, ч. dáviti, слц. dáviť, вл. dajić, нл. dajiś, dawiś, полаб. dovĕ «давить», болг. да́вя, м. дави, схв. да́вити, слн. dáviti, стсл. давити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дав
«давка, метушня»
да́ва
«хвороба горла»
дави́ло
«прес»
дави́льник
дави́льня
дави́льце
«жом»
дави́льця
«щипці для роздавлювання горіхів»
дави́тель
дави́тися
дави́ця
«дифтерит»
даві́й
«тс»
да́вка
давки́й
давкотня́
давлю́ка
«давка їжа»
давлю́чий
давлю́чка
«прилад для видавлювання меду з воску»
да́влянка
«груша, що застряває в горлі Ж; давка їжа Me»
да́вма
давну́ти
даво́к
давону́ти
даву́н
«вбивця»
даву́чка
«терпкий фрукт»
зада́ва
«гачок для казанка в тринозі; жердина з гаком для притискання колісного обода; підойма для затискання дерева»
задаві́йко
«душитель, куркуль»
за́давка
«дифтерит»
задавля́чка
«тс. Ж; ангіна, жаба»
уда́в
уда́вка
(мед.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dav- «давити, гнобити» | авестійська |
| death «смерть» | англійська |
| даві́ць | білоруська |
| да́вя | болгарська |
| dajić | верхньолужицька |
| af-dauiþs «змучений» | готська |
| touwen «тс.» | давньоверхньонімецька |
| дави́ти | давньоруська |
| *dhau- «давити» | індоєвропейська |
| dovyti «гнобити, мучити» | литовська |
| дави | македонська |
| dajiś | нижньолужицька |
| dawiś | нижньолужицька |
| Tod «тс.» | нововерхньонімецька |
| dovĕ «давить» | полабська |
| dawić | польська |
| *daviti | праслов’янська |
| дави́ть | російська |
| да́вити | сербохорватська |
| dáviť | словацька |
| dáviti | словенська |
| давити | старослов’янська |
| δάος «вовк» | фрігійська |
| dáviti | чеська |
| diwan «умирати» | ? |
| *dheu- «зникати, помирати» | ? |
давиму́ка «скнара»
неясне;
семантично у своєму теперішньому пов’язанні з дієсловом дави́ти і іменником му́ка (букв. «той, хто давить муку»), можливо, виникло з первісного *давимука́, що могло скластися як контамінація кальок двох польських складних слів на позначення скнари – dusigrosz (букв. «давигріш») і liczykrupa (букв. «лічикрупа»), звідки *давикрупа і пізніше *давимука́;
семантично у своєму теперішньому пов’язанні з дієсловом дави́ти і іменником му́ка (букв. «той, хто давить муку»), можливо, виникло з первісного *давимука́, що могло скластися як контамінація кальок двох польських складних слів на позначення скнари – dusigrosz (букв. «давигріш») і liczykrupa (букв. «лічикрупа»), звідки *давикрупа і пізніше *давимука́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дави́ти (букв. «той, хто давить муку») | ? |
| му́ка (букв. «той, хто давить муку») | ? |
| давимука́ | ? |
| dusigrosz (букв. «давигріш»)(букв. «лічикрупа») | ? |
| давикрупа | ? |
| давимука́ | ? |
| liczykrupa букв. «лічикрупа» | ? |
фавн «у давньоримській міфології -- бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів»
можливо, пов’язане з гр. ϑαυ̃νος «дика тварина», іллір. Δαυ̃νος «Даунос» (міфічний володар Апулії), спорідненими з гот. afdauiþs «з яким погано поводяться», псл. daviti, укр. дави́ти;
лат. Faunus «тс.» етимологічно неясне;
запозичення з латинської мови;
р. фавн, бр. фаўн, п. ч. слц. faun, болг. фа́вън, фа́ун, схв. фа̏ун, слн. fávn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́внівський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фаўн | білоруська |
| фа́вън | болгарська |
| фа́ун | болгарська |
| afdauiþs «з яким погано поводяться» | готська |
| ϑαυ̃νος «дика тварина» | грецька |
| Δαυ̃νος «Даунос» (міфічний володар Апулії) | іллірійська |
| Faunus «тс.» | латинська |
| faun | польська |
| daviti | праслов’янська |
| фавн | російська |
| фа̏ун | сербохорватська |
| faun | словацька |
| fávn | словенська |
| дави́ти | українська |
| faun | чеська |
уда́в «велика хижа неотруйна змія» (зоол.)
префіксальне утворення від кореня дав-, наявного в дієслові дави́ти;
назва мотивується тим, що змія умертвляє жертву, стискаючи, здавлюючи її;
р. уда́в, бр. уда́ў;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уда́ў | білоруська |
| уда́в | російська |
| дави́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України