ГУЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
огу́лом «гуртом, у цілому»
псл. [gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)];
переконливої етимології не має;
зіставлялося з го́лий (Преобр. І 638; Jagić AfSlPh 17, 292–293; Jakobson 631), з гул, гуля́ти (Bern. I 361), з дінд. gaṇа́ḥ «натовп, ряд» (Fortunatov BB 6, 218), з ґу́ля (Būga RR I 441; Фасмер І 473) та ін;
р. [огу́л] «оптовий, гуртовий рахунок», огу́лом, огу́льно, [о́глом] «огулом», [гуло́м, гула́ми, гилем] «тс.», [гиль] «натовп», [гильмо́] «тс.», бр. агу́лам, п. ogół «сукупність», ogółem, ogólny, ст. oguł;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вогу́л
«робота на жнивах за кілька кіп»
вогу́льник
«той, хто працює на жнивах за кілька кіп»
вогу́льщина
«плата за збирання врожаю на вогулі»
навгу́л
«у цілому»
огу́л
«тс.»
огу́льний
огу́льник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| агу́лам | білоруська |
| gaṇа́ḥ «натовп, ряд» | давньоіндійська |
| ogół «сукупність» | польська |
| ogółem «сукупність» | польська |
| ogólny «сукупність» | польська |
| gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)] | праслов’янська |
| огу́л «оптовий, гуртовий рахунок» | російська |
| огу́лом | українська |
| огу́льно | українська |
| о́глом «огулом» | українська |
| гуло́м | українська |
| гула́ми | українська |
| гилем «тс.» | українська |
| гиль «натовп» | українська |
| гильмо́ «тс.» | українська |
| го́лий | ? |
| гул | ? |
| гуля́ти | ? |
| ґу́ля | ? |
| oguł | ? |
гул «гудіння»
загальноприйнятого пояснення не має;
зіставляється з дісл. gaul «виття» (Matzenauer LF 7, 204; Berп. I 361);
допускається також звʼязок з го́вір (Berп. I 361);
р. бр. гул;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гул | білоруська |
| gaul «виття» | давньоісландська |
| гул | російська |
| го́вір | ? |
гиля́ (вигук, яким відганяють гусей, качок, голубів)
очевидно, результат видозміни первісного гуля́ (пор. [гуля-гуч] – вигук, яким женуть гусей), можливо, повʼязаного з дієсловом гуля́ти;
зміна фонетичної форми слова могла відбутися з метою дисиміляції щодо поєднуваного з вигуком слова гу́си (пор. гиля, гуси; гиль, гуси), а також для відрізнення від вигуку гулі, вживаного виключно щодо голубів;
р. [гиль-гиль] (вигук, яким відганяють гусей та ін.), п. [hyl hyl, а hyla, a hila] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́ла
«тс.»
гиль
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hyl hyl | польська |
| гиль-гиль (вигук, яким відганяють гусей та ін.) | російська |
| а hyla «тс.» | українська |
| a hila «тс.» | українська |
| гуля́ (пор. [гуля-гуч] -- вигук, яким женуть гусей) | ? |
| гуля́ти | ? |
| гу́си (пор. гиля, гуси; гиль, гуси) | ? |
| гулі | ? |
гу́ля «голуб» (дит.)
мабуть, звуконаслідувальне утворення, паралельне до швейц.-нім. gûl «півнячий крик», ельзаського gulii, комі gulʼu «голуб»;
р. гу́ля «голуб», гуль-гуль, гу́ля-гу́ля «вигук, яким кличуть голубів», бр. гу́ля, гу́лю-гу́лю, болг. [гул-гул] «тс.», [гу́ля] «курча»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́лі
«тс. (мн.); вигук, яким кличуть голубів»
гу́лі-гу́лі
«тс.»
гуль
«вигук, яким кличуть голубів»
гульгуль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гу́ля | білоруська |
| гул-гул «тс.» | болгарська |
| гу́ля «голуб» | російська |
| гуль-гуль | українська |
| гу́ля-гу́ля «вигук, яким кличуть голубів» | українська |
| гу́лю-гу́лю | українська |
| гу́ля «курча» | українська |
| gûl «півнячий крик» | швейцарсько-німецьке |
| gulʼu «голуб» | ? |
гуля́ти «ходити; розважатися, гратися; не працювати; бути в періоді тічки; [танцювати]»
єдиного пояснення не має;
виводиться (Sławski I 433–434) від вигуку гу́ля, а також (Berп. I 361–362; Brückner 173) від основи гул;
зіставляється з схв. гу́лити «обдирати; пиячити» (Потебня РФВ З, 163), з цсл. гульнъ «чарівний» (Соболевский РФВ 70, 78–79; Jakobson Word 8, 387), з лит. guleti «лежати» (Преобр. І 169), припускається первісне значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча), звідки «гратися, забавлятися» і т. д. (Львов Этимология 1963, 110–115);
р. гуля́ть «ходити; забавлятися», бр. гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі», п. hulać «гуляти, веселиися» (з укр.), ч. hulati «кричати, викрикувати з радощів», слц. hulʼať «тс.», болг. гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гул
ви́гульний
відгу́л
ві́дгулень
«свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
гула́й
«бродяга, нероба»
гу́лі
«гуляти»
(дит.)
гу́лі
«гуляння»
гульба́
гу́льби
гу́льбини
гу́льбище
гу́льбощі
гу́лька
гу́льки
«гуляння»
гульли́вий
«розгульний»
гульма́
(прислівник при інфінітиві гуля́ти як підсилення)
гульня́
гу́льови́й
(про худобу, яка перебуває на випасі)
гуляви́й
(про худобу)
гуля́йко
«тс.»
гуля́ка
гуля́льня
«гульбище»
гу́ля́нка
гуля́тика
«пиятика»
гуля́тися
«гратися»
гуля́тоньки
гуля́точки
«тс.»
гуля́чка
«неробоча худоба»
гуля́щий
загу́л
загуля́ти
«почати багато гуляти; заглушити горе, біду»
загуля́тися
«до втоми натанцюватися»
нагу́л
«угодованість худоби; привілля»
нагу́лювати
«пасти на доброму кормі»
(худобу)
нагуля́ти
«багато прогуляти; погладшати»
обгуля́тися
«програтися»
о́дгулень
«лоша свійської кобили від дикого жеребця»
перегу́л
«тимчасовий відпочинок (про землю)»
погуля́нка
«гуляння; перебування в гостях»
погуля́ння
«гулянка; полювання; війна; гульба»
при́гулень
«свійська коняка, що відбилася в табун диких коней»
пригуля́ти
«придбати гуляючи; прижити»
(дитину)
прогу́л
прогу́лька
«гулянка?»
про́гульком
«то зʼявляючись, то зникаючи»
прогу́льний
прогу́льник
прогу́лянка
розгу́л
розгу́лля
розгу́льний
розгу́ляний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гуля́ць «бути вільним від праці; прогулюватися; брати участь у якій-небудь грі» | білоруська |
| гуля́я «гуляю, пиячу, веселюсь» (з рос.) | болгарська |
| guleti «лежати» | литовська |
| hulać «гуляти, веселиися» (з укр.) | польська |
| гуля́ть «ходити; забавлятися» | російська |
| гу́лити «обдирати; пиячити» | сербохорватська |
| hulʼať «тс.» | словацька |
| гульнъ «чарівний» | церковнослов’янська |
| hulati «кричати, викрикувати з радощів» | чеська |
| гу́ля | ? |
| гул | ? |
| значення «бити в ґулю» (тобто в кулю, мʼяч, грати в мʼяча) | ? |
| звідки «гратися, забавлятися» | ? |
гу́лькати «поринати; скакати, плигати»
очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до п. gulgotać «булькати» (про кипіння або переливання води, про звуки при полосканні горла), болг. гул (гу́л-гу́л) (вигук на позначення звуків при виливанні рідини з вузької посудини), гу́лкам «булькати»;
р. пд. [гульк] «миттю, негайно», як і п. [hulknąć, hulnąć], мабуть, є запозиченнями з української мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гульк
(вигук на позначення несподіваної дії, раптової появи або швидкого руху в якесь середовище)
гу́лькнути
«пірнути, раптом зникнути, зʼявитися; кинутися, ринути (про рідину)»
гульну́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гул (гу́л-гу́л)(вигук на позначення звуків при виливанні рідини з вузької посудини) | болгарська |
| gulgotać «булькати» (про кипіння або переливання води, про звуки при полосканні горла) | польська |
| hulknąć | польська |
| hulnąć | польська |
| гульк «миттю, негайно» | російська |
| гу́лкам «булькати» | ? |
| гульк «миттю, негайно» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України