ГУЛАВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гу́лий «безрогий»
очевидно, повʼязане з гу́ля, ґу́ля;
звʼязок із схв. гули́ти «обдирати» і вірм. gul «тупий, обрізаний» (Младенов РФВ 68, 383), як і ос. [gulu] «безрогий» (Абаев Пробл. ист. и диал. 13–14), потребує обгрунтування;
р. [гулай] «однорогий бик» (з укр.?), п. guły «який має плоскі роги (?)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґу́ла
«молоді телята з ґулями замість ріжків»
(зб.)
гу́лавий
«короткорогий»
ґу́лавий
«тс.; з відмороженими пальцями або руками»
ґу́лий
«тс.; безногий, безрукий До»
ґулі́й
«людина з відмороженими пальцями на ногах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gul «тупий, обрізаний» | вірменська |
| gulu «безрогий» | осетинська |
| guły «який має плоскі роги (?)» | польська |
| гулай «однорогий бик» (з укр.?) | російська |
| гули́ти «обдирати» | сербохорватська |
| гу́ля | ? |
| ґу́ля | ? |
гуль «йолоп, дурень»
не зовсім ясне;
можливо, повʼязане з [гули́ти] і успадковане вже з прасловʼянської мови;
в карпатських говорах могло бути підтримане впливом з боку уг. hülye «дурний; кретин; йолоп», що є похідним від дієслова hűl «охолоджуватися, застигати» невідомого походження;
п. gułaj «незграба, нездара»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гула́вець
«тс.»
гу́ла́вий
«божевільний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gułaj «незграба, нездара» | польська |
| hülye «дурний; кретин; йолоп» | угорська |
| гули́ти | ? |
| hűl «охолоджуватися, застигати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України