ГУБКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
глиб
менш вірогідні повʼязання з псл. *želbъ (укр. жо́лоб), *globiti «видовбувати», іє. *gelebh-, звідки мало б бути glybokъ під впливом vysokъ (SchusterŠewc 289 – 290; Falk – Torp I 361; Hujer LF 44, 26 – 30), а також з лит. gilùs «глибокий», gelme «глибінь» (Meillet MSL 14, 371);
розвиток значення у прасловʼянській мові, як у спорідненому нім. Kluft «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь»;
псл. glǫb- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-);
споріднене з лат. glūbo «лузаю, облуплюю», двн. klubon «розщеплювати», дісл. kliūfa «розколювати» (відповідають іє. *glūbh-, псл. *glyb-), гр. γλύφω «видовбую», -γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glŭbh-, псл. *glъb-);
найімовірніший звʼязок з іє. *gleubh- «рити, видовбувати», різні ступені кореневого вокалізму якого в прасловʼянських формах могли відповідати первісно різним морфологічним категоріям;
псл. *glybь (похідне від прикметника *glybъ, первісної форми прикметника *glybokъ), glǫbь, glǫbokъ, крім яких були також форми псл. *glъbь і *glъbokъ, засвідчені слц. hlb, hlboký, схв. (чак.) [губок, гелбȍк];
р. глубь, [глыбь], бр. глыб, [глубачэ́ць], др. глубь, п. głąb, głęboki, [dęboki, głybocki], ч. hloub, hluboký, [hlyboký], слц. hlb, hlboký, вл. hłubić, hłuboki, нл. dłym, dłymoki, [głum, głub, głuboki], полаб. glǫbüťĕ, болг. дълбо́к, м. длаб «виїмка», длабок «глибокий», схв. дубùна «глибина», дỳбок «глибокий», [глùбок, губок, гелбȍк], слн. globòk, стсл. ГЛѪБОКЪ, цсл.-схв. глибокъ (‹глъбокъ);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вглу́бливий
«такий, що охоче заглиблюється»
воглу́блення
«заглиблення»
возглиби́тися
«заглибитися»
гли́бень
«глибінь»
глибина́
глиби́нка
глибиня́
глиби́ти
глибі́нь
гли́бка
«яма»
глибо́кий
гли́боч
глибоче́нь
глибочиня́
глибочі́нь
глибочі́ти
гли́бшати
глібина́
глібо́кий
глуб
«глиб»
глу́бий
«глибокий»
глубина́
глубо́кий
глюбо́кий
«тс.»
завгли́бшки
загли́бина
загли́бити
заглибни́й
(спец.)
загли́бник
(тех.)
за́глуб
заглу́бина
заглуби́тися
заглу́бчастий
згли́бити
«осягнути розумом»
згли́бока
навгли́бшки
незглиби́мий
незгли́бний
«незбагненний»
незглуби́мий
«тс.»
погли́бити
прогли́бина
«заглиблення (місце)»
про́глуб
«глибина»
угли́б
(присл.)
углиба́ти
«занурюватися»
угли́бка
«заглиблення (процес)»
угли́бшки́
углуби́тися
«заглибитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глыб | білоруська |
| дълбо́к | болгарська |
| hłubić | верхньолужицька |
| hłuboki | верхньолужицька |
| γλύφω «видовбую» | грецька |
| klubon «розщеплювати» | давньоверхньонімецька |
| kliūfa «розколювати» (відповідають іє. *glūbh-, псл. *glyb-) | давньоісландська |
| глубь | давньоруська |
| *gelebh- | індоєвропейська |
| *gleubh- «рити, видовбувати» | індоєвропейська |
| glūbo «лузаю, облуплюю» | латинська |
| gilùs «глибокий» | литовська |
| длаб «виїмка» | македонська |
| dłym | нижньолужицька |
| dłymoki | нижньолужицька |
| Kluft «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь» | німецька |
| glǫbüťĕ | полабська |
| głąb | польська |
| głęboki | польська |
| *želbъ (укр. жо́лоб) | праслов’янська |
| glǫb- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-) | праслов’янська |
| *glybь (похідне від прикметника *glybъ, первісної форми прикметника *glybokъ) | праслов’янська |
| *glъbь | праслов’янська |
| глубь | російська |
| дубùна «глибина» | сербохорватська |
| hlb | словацька |
| hlb | словацька |
| hlboký | словацька |
| globòk | словенська |
| ГЛѪБОКЪ | старослов’янська |
| глыбь | українська |
| глубачэ́ць | українська |
| dęboki | українська |
| głybocki | українська |
| hlyboký | українська |
| głum | українська |
| głub | українська |
| głuboki | українська |
| длабок «глибокий» | українська |
| дỳбок «глибокий» | українська |
| глùбок | українська |
| губок | українська |
| гелбȍк | українська |
| hloub | чеська |
| hluboký | чеська |
| *globiti «видовбувати» | ? |
| gelme «глибінь» | ? |
| -γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glŭbh-, псл. *glъb-) | ? |
| glǫbь | ? |
| glǫbokъ | ? |
| hlboký | ? |
| глибокъ (‹глъбокъ) | ? |
гу́ба́ «край рота; рот»
менш переконливо зіставляється з лит. gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ», гр. γαμφαί «щелепи» (Pedersen KZ 36, 334; Berп. I 340; Machek ESJČ 189);
очевидно, тотожне з псл. gǫba «гриб» (Brückner 138–139; Sławski І 271–272; БЕР І 298; Trautmann 101; Fraenkel 146–147; Persson Beitr. 81 – 82);
загальноприйнятої глибшої етимології не має;
псл. gǫba;
р. бр. губа́, п. gęba «обличчя, рот», ч. слц. huba «морда, рот», вл. huba «уста, губа», нл. guba, болг. [гъ́ба] «тс.», схв. губа «морда, рило», слн. gôbec «морда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губа́ль
«людина з великими губами»
губа́н
губа́нь
«тс.»
губа́стый
губа́тий
губеня́та
«губки»
(у людини)
гу́би
«складки хустки»
губи́ще
губрі́й
«губань»
губрія́ка
«тс.»
гу́бці
«губки»
огу́бленна
пригу́бити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| губа́ | білоруська |
| гъ́ба «тс.» | болгарська |
| huba «уста, губа» | верхньолужицька |
| γαμφαί «щелепи» | грецька |
| gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ» | литовська |
| guba | нижньолужицька |
| gęba «обличчя, рот» | польська |
| gǫba «гриб» | праслов’янська |
| gǫba | праслов’янська |
| губа́ | російська |
| губа «морда, рило» | сербохорватська |
| huba «морда, рот» | словацька |
| gôbec «морда» | словенська |
| huba «морда, рот» | чеська |
гу́ба́ «губка, гриб»
заслуговує на увагу повʼязання (Pedersen MPKJ І 165– 166; Machek ESJČ 179) з двн. gwamb «губка», гр. σφόγγος, σπόγγος, лат. fungus «тс.»;
лит. gumbas «ґуля, наріст», лтс. gumba «пухлина, підвищення, купа, зморшка», дісл. kumpr «ґуля», афг. γumba «тс.», сперс. gumbad «опуклість»;
псл. gǫba «губка»;
р. губа́ «губка, гриб», бр. гу́ба «трут», др. губа «губка, гриб», п. gąbka «губка, Spongia», ст. gęba «тс.», huba «гриб на дереві, пеньку» (з укр.), ч. houba «гриб, губка», слц. huba «тс.», вл. hubica «гриб на дереві», нл. gubica «тс.», болг. гъ́ба «гриб, губка», м. габа «тс.», схв. губа «гриб на дереві, губка», слн. góba «гриб, губка», стсл. гѫба «гриб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губ
«гриб на дереві, трут»
губ
«гриби»
губʼя́к
«жук-грибоїд, Boletophagus»
губʼя́ча
«тс.»
губі́йка
«губка прісноводна, Spongilla»
гу́бка
«гриб на дереві»
гу́бка
«Spongia fluviatilis»
гу́бка
«Špongia officinalis»
губкова́тий
губчаки́
«морська губка»
гу́бча́стий
гу́бчатий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| γumba «тс.» | афганська |
| гу́ба «трут» | білоруська |
| гъ́ба «гриб, губка» | болгарська |
| hubica «гриб на дереві» | верхньолужицька |
| σφόγγος | грецька |
| gwamb «губка» | давньоверхньонімецька |
| kumpr «ґуля» | давньоісландська |
| губа «губка, гриб» | давньоруська |
| fungus «тс.» | латинська |
| gumba «пухлина, підвищення, купа, зморшка» | латиська |
| gumbas «ґуля, наріст» | литовська |
| габа «тс.» | македонська |
| gubica «тс.» | нижньолужицька |
| gąbka «губка, Spongia» | польська |
| gǫba «губка» | праслов’янська |
| губа́ «губка, гриб» | російська |
| губа «гриб на дереві, губка» | сербохорватська |
| gumbad «опуклість» | середньоперська |
| huba «тс.» | словацька |
| góba «гриб, губка» | словенська |
| гѫба «гриб» | старослов’янська |
| houba «гриб, губка» | чеська |
| σπόγγος | ? |
| gęba «тс.»«гриб на дереві, пеньку» (з укр.) | ? |
| huba «тс.»«гриб на дереві, пеньку» (з укр.) | ? |
губа́ «вид кожуха без рукавів»
тлумачиться як звуконаслідувальне утворення або як результат метатези фінноугорського кореня bog «вузол»;
уг. guba «кошлатий сіряк» загальноприйнятої етимології не має;
запозичення з угорської мови;
слц. guba;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губа́ня
«тс. Г; одяг у словаків Ж»
гу́бка
«кількість прядива, знята з мотовила за один раз Л; міра полотна; кількість ниток в основі, необхідних для цієї міри; пілка вовняної тканини на одну половину запаски»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| guba | словацька |
| guba «кошлатий сіряк» | угорська |
| bog «вузол» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України