ГУБИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
губи́ти «знищувати, втрачати»
псл. gubiti, ‹*goubiti, каузативна форма до *gybnǫti «гинути»;
р. губи́ть, бр. губі́ць, др. губити, п. gubić, ч. hubiti, слц. hubiť, вл. hubić, нл. gubiś, болг. гу́бя «гублю», м. губи «губить», схв. гỳбити, слн. gubíti. стсл. гоубити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губи́тель
губи́тельний
губи́тельство
губи́тися
«втрачатися; втрачати самовладання»
загу́ба
«загибель»
згу́ба
«загибель, втрата»
згу́бли́вий
згу́бний
згу́бник
изгу́бниця
невигу́бний
обгуби́тися
«загубити все»
погу́ба
«погибель»
погуби́тель
погу́бщик
розгу́ба
«роззява; розгубленість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| губі́ць | білоруська |
| гу́бя «гублю» | болгарська |
| hubić | верхньолужицька |
| губити | давньоруська |
| губи «губить» | македонська |
| gubiś | нижньолужицька |
| gubić | польська |
| gubiti | праслов’янська |
| губи́ть | російська |
| гỳбити | сербохорватська |
| hubiť | словацька |
| гоубити | словенська |
| гоубити | старослов’янська |
| hubiti | чеська |
| *goubiti | ? |
| *gybnǫti «гинути» | ? |
| гоубити | ? |
гу́ба́ «край рота; рот»
псл. gǫba;
загальноприйнятої глибшої етимології не має;
очевидно, тотожне з псл. gǫba «гриб» (Brückner 138–139; Sławski І 271–272; БЕР І 298; Trautmann 101; Fraenkel 146–147; Persson Beitr. 81 – 82);
менш переконливо зіставляється з лит. gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ», гр. γαμφαί «щелепи» (Pedersen KZ 36, 334; Berп. I 340; Machek ESJČ 189);
р. бр. губа́, п. gęba «обличчя, рот», ч. слц. huba «морда, рот», вл. huba «уста, губа», нл. guba, болг. [гъ́ба] «тс.», схв. губа «морда, рило», слн. gôbec «морда»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губа́ль
«людина з великими губами»
губа́н
губа́нь
«тс.»
губа́стый
губа́тий
губеня́та
«губки»
(у людини)
гу́би
«складки хустки»
губи́ще
губрі́й
«губань»
губрія́ка
«тс.»
гу́бці
«губки»
огу́бленна
пригу́бити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| губа́ | білоруська |
| гъ́ба «тс.» | болгарська |
| huba «уста, губа» | верхньолужицька |
| γαμφαί «щелепи» | грецька |
| gémbė «цвях, сучок; ст. вістря, виступ» | литовська |
| guba | нижньолужицька |
| gęba «обличчя, рот» | польська |
| gǫba | праслов’янська |
| gǫba «гриб» | праслов’янська |
| губа́ | російська |
| губа «морда, рило» | сербохорватська |
| huba «морда, рот» | словацька |
| gôbec «морда» | словенська |
| huba «морда, рот» | чеська |
губа́ «затока»
запозичення з російської мови;
р. губа́, бр. губа́ «тс.» походить від др. губа «затока», що, мабуть, є результатом видозміни значення губа «рот, уста» подібно до п. ст. gęba «гирло річки», др. устье;
пор. лтс. gumbs «затока, бухта», повʼязуване з gumba «пухлина, зморшка»;
менш переконливе повʼязання (Berп. I 360; Преобр. І 132, 166; Карский РФВ 47, 166– 167; Шанский ЭСРЯ І 4, 191) з р. губи́ть, сугу́бый з припущенням первісного значення «складка, вигин»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| губа́ «тс.» | білоруська |
| губа «затока» | давньоруська |
| устье | давньоруська |
| gumbs «затока, бухта» | латиська |
| gęba «гирло річки» | польська |
| губа́ | російська |
| губи́ть | російська |
| губа «рот, уста» | ? |
| gęba «гирло річки» | ? |
| gumbs «затока, бухта» | ? |
| gumba «пухлина, зморшка» | ? |
| сугу́бый «складка, вигин» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України