ГРЯДА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gręda «підвищення», повʼязане чергуванням голосних з grǫdъ «тс.» (укр. груд «пагорбок, підвищення на болоті»);

очевидно, через значення «насип», «настил з колод, поміст» повʼязане з gręda «жердина»;

р. гряда́ «гірське пасмо; смуга хмар; ділянка землі для вирощування городніх культур», бр. града́ «тс.; смуга лісу», п. grzęda «гряда», ч. hřada «грядка», слц. hriadka, вл. hrjada, нл. grěda, полаб. gŕǫda «тс.», болг. [греда́] «видовжений горб», м. греда, схв. гре́да «скеля; відмілина», слн. grêda «грядка»;

іє. *ghrendh- «балка»;

споріднене з лит. griñdas «дошка в підлозі», grindà «тс.», лтс. grìda «підлога», дісл. grind «огорожа, рама, решітка», лат. grunda «покрівля»;

псл. grędъ, gręda;

р. [гряда́] «перекладина», [гря́дка] «жердина в приміщенні, у возі і под.», п. grzęda «перекладина для курей», ч. hřad, hřada «тс.», слц. hriadka «жердинка», вл. hrjada «балка», нл. grěda «перекладина для курей», болг. греда́ «балка», схв. гре́да, слн. grêda, р.-цсл. грѧда;

запозичення з румунської мови;

рум. grsíndă «балка», grindéi «частина воза; горизонтальна перекладина; частина плуга» походить від болг. ст. грѧда «балка, колода», спорідненого з укр. гря́да «жердина»;

неясне;

можливо, пов’язане з гру́ди, гряда́;

псл. gradь;

споріднене, можливо, з лит. grúodas «замерзлі брили землі; льодова кора на снігу» (інакше Fraenkel 173), вірм. karkut «град» (з метатезою із редуплікованого *ga-grōdo-), лат. grandō, -inis «тс.» (з іншим ступенем вокалізму й інфіксом);

іє. *grōdos;

сюди не належить дінд. hrādúniḥ «град» (інакше Machek ESJČ 182) і гр. χάλαζα «тс.»;

р. болг. бр. м. град, др. градъ, п. нл. grad, ч. мор. [hrádʼ], ст. hrad, слц. hrád, полаб. grod, схв. грȁд, слн. gràd, стсл. градъ;