ГРАЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
грак «гайворон, Corvus frugilegus L.»
псл. grakati «каркати», повʼязане з grajati «тс.; сміятися»;
споріднене з лат. gracillāre «кудкудакати», grāculus «галка», ірл. grac «каркання», двн. kragilōn «базікати», лит. gróti «каркати», grioti, двн. krajan «тс.»;
іє. *grē-/grā- (*ger-) звуконаслідувального походження;
р. [грак], грач, гра́кать «кричати вороном», бр. грак, др. гракати, грачу «каркати», п. [grak], нл. grakaś «каркати, сваритися», болг. гра́ча «каркаю, гаркаю», гра́кам «тс.», м. грак «каркання; грак», схв. гра́кати «каркати, кричати», грàкmamu «тс.», грȃк «каркання», грȁка «тс.», слн. grákati «каркати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́кнути
«крикнути, гаркнути»
граченя́
грачи́ний
грачи́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грак | білоруська |
| гра́ча «каркаю, гаркаю» | болгарська |
| kragilōn «базікати» | давньоверхньонімецька |
| krajan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| гракати | давньоруська |
| *grē-/grā- (*ger-) | індоєвропейська |
| grac «каркання» | ірландська |
| gracillāre «кудкудакати» | латинська |
| gróti «каркати» | литовська |
| грак «каркання; грак» | македонська |
| grakaś «каркати, сваритися» | нижньолужицька |
| grak | польська |
| grakati «каркати» | праслов’янська |
| грак | російська |
| гра́кати «каркати, кричати» | сербохорватська |
| grákati «каркати» | словенська |
| грач | українська |
| гра́кать «кричати вороном» | українська |
| грачу «каркати» | українська |
| гра́кам «тс.» | українська |
| грàкmamu «тс.» | українська |
| грȃк «каркання» | українська |
| грȁка «тс.» | українська |
| grajati «тс.; сміятися» | ? |
| grāculus «галка» | ? |
| grioti | ? |
гра́ти
псл. *jьgrati ‹ *ьgrati;
споріднене з лит. áikštytis «капризувати, пустувати», лтс. aîkstîtiês «кричати», дінд. ḗjati «рухається», ījati, íṅgati «тс.»;
іє. *aig«різко рухатися»;
зіставлення з дінд. yájati «вшановує з побожністю і жертвою» (Потебня К ист. зв. 4, 58–59) мало переконливе;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
grać
graś
hrać
hrať
hráti
igráti
jagraică
«гра»
ùграти
ви́гра
«виграш»
ви́граш
ви́грашка
«забавка, іграшка»
гра
граве́ць
гра́йка
«гра, партія гри; вид мухи, яка сильно дзижчить»
грайли́вий
гра́лка
«музичний інструмент»
гра́ло
«тс.; розважання, гра Ж»
гра́льний
гра́нець
«гравець, музикант»
гра́ний
гра́нка
«гра»
гранковий
«гральний»
граття́
«гра на інструменті; забава»
граць
грач
гра́чка
«гра»
гра́шка
«іграшка»
грець
«музикант, гравець»
гри́стий
гри́ще
«забава, гра, місце для гри»
грищовики
«учасники грища»
игрámu
игра
игра́ль
«гравець»
играти
играти
игра́я
игро́вище
«гра; дитячий майданчик»
ігра́
і́гранка
ігра́ч
і́грашка
іграшка́р
ігре́ць
ігри́стий
і́грище
і́гронько
«музикант»
межигра́
«інтермеццо»
найграва́ти
«знущатися»
пере́гра
«гудіння бджоли»
при́гра
«тс.»
при́грив
«рефрен»
пригрива́ти
«пригравати»
при́гривка
«прелюдія»
прі́гра
«гудіння бджоли»
про́гра́
«програш»
про́граш
розе́рги
«розиграш; перший день св. Петра; русалії, гулянки»
ро́зиграш
рози́гри
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граць | білоруська |
| игра́я | болгарська |
| grać | верхньолужицька |
| ḗjati «рухається» | давньоіндійська |
| yájati «вшановує з побожністю і жертвою» | давньоіндійська |
| играти | давньоруська |
| *aig «різко рухатися» | індоєвропейська |
| aîkstîtiês «кричати» | латиська |
| áikštytis «капризувати, пустувати» | литовська |
| игра | македонська |
| jagraică | полабська |
| grać | польська |
| *jьgrati | праслов’янська |
| игра́ть | російська |
| grať | словацька |
| igráti | словенська |
| играти | старослов’янська |
| hráti | чеська |
| ījati | ? |
| íṅgati «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України