ГОСТРОТА — ЕТИМОЛОГІЯ

го́стрий

псл. ostrъ ‹ *osr-os
споріднене з лит. aštrùs «гострий», ст. aštras, лтс. [astras] «тс.», дінд. áśriḥ «кут; кант; вістря», ašániḥ «вістря стріли, стріла», гр. ἄκρος «гострий», ἄκρον «вістря», лат. ācer «гострий», acūtus «тс.», вірм. asełn «голка», дірл. ēr (‹*akros) «високий», алб. άϑεtε «терпкий; кислий», iє. *ak-r-os «гострий»
Фонетичні та словотвірні варіанти

ocmpímu
ocmpúmu
ві́стря
го́стрик (зоол.)
гостри́ло «прилад для гостріння коси»
гостри́льний
гостри́льник
гостри́ти
гострі́й «лезо»
гострота́
гострува́тий
гостру́ха
гостря́к «вістря»
о́йстри
осmpі́нь «гострота; вершина, вістря»
остривни́й «гострильний, точильний»
о́стрий
острота́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
άϑεtε «терпкий; кислий» албанська
asełn «голка» вірменська
ἄκρος «гострий» грецька
áśriḥ «кут; кант; вістря» давньоіндійська
ēr «високий» (‹*a$kros) давньоірландська
ācer «гострий» латинська
astras «тс.» латиська
aštrùs «гострий» литовська
ostrъ праслов’янська
aštras ?
ašániḥ «вістря стріли, стріла» ?
ἄκρον «вістря» ?
acūtus «тс.» ?
*ak-r-os «гострий» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України