ГОРНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
го́рниця «кімната; горище»
псл. gorьnica, похідне від прикметника gorьriь «верхній» (др. горьнь «тс.»), повʼязаного з іменником gora «гора»;
р. го́рница «(найкраща) кімната в селянському домі», др. горьница «кімната в верхній частині будинку; кімната взагалі», болг. м. [го́рница] «верхня кімната», схв. го́рница «горниця, мезонін», стсл. горьница «кімната в верхній частині будинку»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рниця
«тс.»
го́рнишний
«кімнатний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рница «верхня кімната» | болгарська |
| горьница «кімната в верхній частині будинку; кімната взагалі» | давньоруська |
| го́рница «верхня кімната» | македонська |
| gorьnica | праслов’янська |
| го́рница «(найкраща) кімната в селянському домі» | російська |
| го́рница «горниця, мезонін» | сербохорватська |
| горьница «кімната в верхній частині будинку» | старослов’янська |
| gorьriь «верхній» (др. горьнь «тс.») | ? |
| gora «гора» | ? |
гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»
псл. gora;
споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;
первісне значення «гора»;
значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;
розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);
р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рʼя
«гори»
(зб.)
гірни́й
гірни́к
гірни́цтво
гірни́ця
«каменоломня»
гірни́чий
гірню́к
«гірник»
гі́рня
«камʼяне урвище; каменоломня»
гірня́к
гірськи́й
гіряни́н
«гірник, верховинець»
гора́й
«мешканець гір»
го́рець
гори́стий
гори́ще
го́рі
«угору»
горі́ський
«горішній»
горішка́
«угору»
(присл.)
горі́шній
горішня́к
«північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»
горішня́нин
«той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»
горі́щ
«вище»«тс.»
(присл.)
горі́ща
«горище»
го́рниця
«поле, що йде під гору»
го́роватий
горови́й
горови́тий
горува́ти
«підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»
горю́н
«мешканець високого правого берега Сейма»
горя́к
«удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»
горя́нець
«мешканець гір»
го́ряний
горя́нин
горяни́ця
«гора»
дʼго́рі
«угору»
догі́рний
«такий, що підіймається»
догори́
(присл.)
загі́рʼя
загі́рний
заго́ра
загоря́нин
згі́рʼя
згі́рний
«нагірний»
згі́рок
згори́
«зверху; завчасу, заздалегідь»
зго́ристий
«стрімкий, спадистий»
згорка́
«згори»
нагі́рʼя
нагі́рний
на́горок
«пагорок»
наго́ру
(присл.)
наго́ряний
«нагірний»
па́гірок
па́гористий
па́горок
пере́горок
«пагорок»
передгі́рʼя
передгі́рний
підгі́р
«підгірʼя»
підгі́рʼя
підгі́рний
підгі́рок
«схил гори»
підгі́рський
підго́рочка
«невелике підвищення біля підніжжя гори»
при́гі́р
при́гірок
при́го́рок
сугірʼя
су́горок
угорі́
(присл.)
уго́ру
(присл.)
узгір
узгі́рʼя
узгірок
узгорок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gairi- | авестійська |
| gur «камінь» | албанська |
| гара́ | білоруська |
| гора́ «ліс; (заст.) гора» | болгарська |
| hora «гора» | верхньолужицька |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | гомерівське |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | грецька |
| βορέᾱς | грецька |
| giríḥ «гора» | давньоіндійська |
| гора | давньоруська |
| dziŗa «тс.» | латиська |
| nùgara «хребет» | литовська |
| гора «ліс» | македонська |
| gora | нижньолужицька |
| dʼöră | полабська |
| góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]» | польська |
| gora | праслов’янська |
| garian «дерево» | прусська |
| гора́ | російська |
| гòра | сербохорватська |
| gar | середньоперська |
| hora «ліс; гора» | словацька |
| góra | словенська |
| гора | старослов’янська |
| гȍра «гора; ліс» | українська |
| hora «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| hůra «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| giriá «ліс» | ? |
| gìre | ? |
| gīr «тс.» | ? |
| βορέᾱς | ? |
| ßoppãς «тс.» | ? |
| значення «гора» | ? |
| значення «ліс» | ? |
| через «ліс на горі» | ? |
| hóra «гора; горище» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України