ГОРДА — ЕТИМОЛОГІЯ

го́род «місто» (заст. розм.)

псл. *gordъ;
споріднене з лит. gardas «загорода, кошара; загорожа», лтс. gãrds «відгороджене місце для свиней», днн. gard «загорода», двн. gart «область», гот. gards «дім», алб. garth, -dhi «огорожа», фріг. -gordum «місто» (у Маnеgordum «місто Манеса»), хет. gurta«тс.», тох. В kercīye «палац» (з *ghordhiom), дінд. gṛháḥ «дім», ав. gərəđa «печера»;
iє. *ghor-dho-s, похідне від кореня *gher- «оточувати, охоплювати», отже, первісне значення – «обгороджене місце»;
сюди ж із палатальним початковим *gh- p. (пн.) [зоро́д] «місце, обгороджене для стогу сіна», лит. žárdas «жердина», прус. sardis «пліт, огорожа», фріг. -zordum «місто», а також лат. hortus «садок», гр. χόρτος «огорожа» (з t зам. іє. dh) (Zupitza KZ 37, 389);
псл. *gordъ повʼязане також з псл. *žьrdь «жердина»;
думка про запозичення з германських мов (Zubatý AfSlPh 16, 420 – 421; St. a čl. II 125; Feist 198) необґрунтована;
непереконливе припущення (Kiparsky GLG 103 – 108) про запозичення з групи centum до групи satǝm;
р. го́род, бр. го́рад, др. городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур», п. gród «фортеця, замок; місто», каш. [Staro(o)gard], ч. слц. hrad «замок, фортеця», вл. hród «замок, фортеця; палац», нл. grod «тс.», полаб. gord «стайня; стодола», болг. град «місто», м. град «місто; фортеця», схв. грȃд «місто; фортеця; замок», слн. grád «замок, палац», стсл. градъ «місто, сад»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

горда «тс.»
горо́д «квітник біля xaти, обнесений огорожею» (‹ (‹ огород,)
города
горо́ддя «городи» (зб.)
горо́джя «огорожа»
горо́ди́н «місто»
городи́на «тин, пліт, паркан»
горо́дина
городи́нець «мешканець міста; городовий козак»
городи́сько «городище»
городи́ти
городи́ще
городі́льник «той, що робить тини, плоти»
горо́днє «овочі»
горо́дник
городникува́ти
горо́дництво
городни́чий
горо́дній
горо́дній
городня́к «самосад»
городови́й «повʼязаний з городами (містами пн. України, де розташовувалося городове козацтво); (субст.) городовик (поліцай)» (іст.)
городови́к
горо́довина́ «городина»
городови́чка «мешканка Полтавщини, Київщини, Чернігівщини»
городо́к «містечко; вид гри»
городськи́й «міський» (рідк.)
городьба́ «плетіння плотів, обгороджування»
городя́нин
городя́нство «міщанство; городяни»
городя́нський
городя́нщина «тс.»
горо́жа
горожа́нин
горожа́нство «міщанство; городянство» (зб.)
горожа́нський
за́горда «загорода»
за́горідь
за́горо́да
загоро́дець «загороджене місце»
загоро́джувач
за́городище «місце, де була загорода»
за́горо́дка
загородни́й
загоро́жа
обгоро́да
огоро́д
огоро́да
огоро́джувальний
огоро́дина
огоро́дний
огоро́дник
огородникува́ти
огоро́днина
огоро́дництво
огоро́дницький
огоро́жа
оро́д «город»
перегорі́дка
перегоро́да
перегоро́дка
перегоро́дний
перегоро́жа
підгоро́ддя «приміське село»
підгоро́дець «мешканець приміського села»
підгоро́дній «приміський»
підгоро́дня «тс.»
підгородя́нин «тс.»
при́город «передмістя»
при́города «гребля»
пригоро́дній «приміський»
пригоро́док «прибудова до хати»
ро́згородь «перегородка; розʼєднання, розбрат»
угоро́д (на вгоро́ді)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gərəđa «печера» авестійська
garth албанська
го́рад білоруська
град «місто» болгарська
hród «замок, фортеця; палац» верхньолужицька
gards «дім» готська
χόρτος «огорожа» (з t зам. іє. dh) грецька
gart «область» давньоверхньонімецька
gṛháḥ «дім» давньоіндійська
gard «загорода» давньонижньонімецька
городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур» давньоруська
Staro(o)gard кашубський
hortus «садок» латинська
gãrds «відгороджене місце для свиней» латиська
gardas «загорода, кошара; загорожа» литовська
žárdas «жердина» литовська
град «місто; фортеця» македонська
grod «тс.» нижньолужицька
gord «стайня; стодола» полабська
gród «фортеця, замок; місто» польська
*gordъ праслов’янська
*gordъ праслов’янська
«жердина» праслов’янська
sardis «пліт, огорожа» прусська
го́род російська
грȃд «місто; фортеця; замок» сербохорватська
hrad «замок, фортеця» словацька
grád «замок, палац» словенська
градъ «місто, сад» старослов’янська
-gordum «місто» (у Маnеgordum «місто Манеса») фрігійська
-zordum «місто» фрігійська
gurta «тс.» хетська
hrad «замок, фортеця» чеська
-dhi «огорожа» ?
kercīye «палац» (з *ghordh$iom) ?
*ghor-dho-s ?
*gher- «оточувати, охоплювати» ?
*gh- ?
зоро́д «місце, обгороджене для стогу сіна» (пн.) ?

го́рдий

псл. *gъrdъ «гордий»;
сумнівне також зіставлення (Machek ESJČ 183 – 184) з гр. χλιδή «розкіш»;
дуже сумнівний звʼязок з псл. *gъrbъ (укр. горб), а через нього з gora (Brückner 135), з псл. gruda (укр. гру́дка) (Pokorny 460 – 461) з огляду на семантичні труднощі;
малоймовірний звʼязок з лат. gurdus «дурний, дурнуватий» (Фасмер І 440; Bern. І 370), яке повʼязують з гр. βραδύς «повільний, ледачий», а також з лит. gurdùs «повільний; слабкий; мовчазний» (Sławski І 405);
позасловʼянські відповідники непевні;
значення «страшний», звідки «огидний», у південно-словʼянських мовах вторинне, непереконливо вбачати тут початкове два окремих слова – псл. *gъrdъ «гордий» і *grъdъ «огидний» (Osten – Sacken IF 28, 419);
р. го́рдый, бр. го́рды, др. гърдостьный, п. hardy (під впливом ч. hrdý), ст., діал. gardy «вибагливий», ч. слц. hrdý, вл. hordy, нл. gjardy, м. грд «потворний», схв. грдан, грдан «бридкий, жахливий», ст. грд «гордий; жахливий», слн. gŕd «гидкий», стсл. гръдъ «гордий; жахливий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

горди́ня
горди́тель
го́рдити «гордувати, нехтувати»
горди́тися
гордівли́вий
гордівни́к
горді́й
го́рдість
гордли́вий
гордови́тий
гордо́та
го́рдощі
гордува́ти
гордува́тий
горду́н
гордя́к
гордя́чий
гордя́чка
горжа́ти «відкидати, нехтувати»
згі́рдли́вий «зневажливий»
згі́рдний «тс.»
згі́рдник
зго́рда
погі́рдно
пого́рда
погорджа́ти «нехтувати»
пого́рджений
пого́рджувати
пого́рдий
погорди́ти
пого́рдливий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́рды білоруська
hordy верхньолужицька
χλιδή «розкіш» грецька
βραδύς «повільний, ледачий» грецька
гърдостьный давньоруська
gurdus «дурний, дурнуватий» латинська
gurdùs «повільний; слабкий; мовчазний» литовська
грд «потворний» македонська
gjardy нижньолужицька
hardy (під впливом ч. hrdý) польська
*g «гордий» праслов’янська
*g (укр. горб) праслов’янська
gruda (укр. гру́дка)(Pokorny 460 -- 461) праслов’янська
*gъrdъ «гордий» праслов’янська
го́рдый російська
грдан сербохорватська
hrdý словацька
gŕd «гидкий» словенська
гръдъ «гордий; жахливий» старослов’янська
грдан «бридкий, жахливий» українська
hrdý чеська
*grъdъ «огидний» ?
gardy «вибагливий» ?
грд «гордий; жахливий» ?

Горді́й

очевидно, вона повʼязана з фріг. -gordum «місто» (пор. укр. [го́род] «місто»), що засвідчене в фріг. Manegordum «місто Манеса»;
етимологія фрігійської назви міста не зʼясована;
букв. «гордієць, мешканець м. Гóрдія»;
гр. Γορδίας, імʼя, що належало фрігійському цареві, походить від назви міста Γόρδιον «Гордій» (найдавнішої столиці Фрігії);
через старословʼянську мову запозичене з грецької;
р. Горде́й, бр. Гардзе́й, стсл. Гордии;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Гардзе́й білоруська
Γορδίας грецька
Горде́й російська
Гордии старослов’янська
-gordum «місто» (пор. укр. [го́род] «місто») фрігійська
Manegordum «місто Манеса» фрігійська
Γόρδιον «Гордій» (найдавнішої столиці Фрігії) ?

ви́ґардить «вилаяти поганими словами»

очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;
пор. п. gardzić «ставитися з презирством, гордувати», споріднене з укр. гордува́ти, го́рдий (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gardzić «ставитися з презирством, гордувати» польська
гордува́ти українська
gardzić «ставитися з презирством, гордувати» ?
го́рдий ?

гордо́бить «переступень, Bryonia L.» (бот.)

можливо, повʼязане з го́рдий і [би́ти] «бути» як назва отруйної рослини, що живе гордо, не підпускаючи нікого до себе (пор. інші її назви: нечіпа́й-зілля, перела́з, тресту́пник);
не виключена можливість формального впливу з боку [гордовать] «калачики», [гордовид] «калина цілолиста»;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́рдий «бути» ?
би́ти «бути» ?
гордовать «калачики» ?
гордовид «калина цілолиста» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.