ГОЛЯК — ЕТИМОЛОГІЯ

го́лий

псл. golъ;
споріднене з двн. kalo «лисий, голий», нвн. kahl «лисий», лит. gãlas «кінець» (початково «голий стовбур»), pagalỹs «поліно, кий», лтс. pagale «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. га́лузь), також лтс. gāls «гладенький, як лід», gāla «ожеледь»;
робилися спроби повʼязання з лат. calvus «лисий» з глухим початковим приголосним (Zupitza KZ 37, 389);
непереконливе повʼязання (Iljinskij AfSlPh 29, 166 – 167) з схв. гу́лити «обдирати шкіру»;
р. го́лый, бр. го́лы, др. голый, п. нл. goły, ч. слц. holý, вл. hoły, полаб. dʼölă «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гȏ, гòла, гòло, слн. gòl, стсл. голъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

голева́тий «напівголий»
голенє́ «усяке збіжжя, крім вівса»
голеня́ «безпере пташеня»
голе́ча
голи́д «голяк»
голи́зна́
го́ли́к «голодранець; пожарище»
голина́ «добірне збіжжя, крім вівса»
голи́нка «плід осоки»
голи́ня «відкрите поле»
голи́ти
голи́ця «тс.; облізле хутро»
голи́ш «бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]»
голи́шниці «вид грибів»
голі́й «перукар» (заст.)
голі́ти «оголятись»
голо́та
голотва́ «голота»
голоти́ти
голтя́й «голодранець»
голу́н «голяк»
голь «голота» (заст.)
го́лька «безоста пшениця»
гольце́м (присл.)
голюк «тс.»
голя «гола верховина» (ж. р.)
голя́ «голе пташеня» (с. р.)
голя́га «бідняк»
голя́к
голяка́ (присл.)
голя́ка «гола жінка»
голяр «перукар»
голя́рня «перукарня»
догола́
на́голо́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́лы білоруська
гол болгарська
hoły верхньолужицька
kalo «лисий, голий» давньоверхньонімецька
голый давньоруська
calvus «лисий» латинська
pagale «тс.» латиська
gāls «гладенький, як лід» латиська
gãlas «кінець» (початково «голий стовбур») литовська
гол македонська
goły нижньолужицька
kahl «лисий» нововерхньонімецька
dʼölă «лиса (голова)» полабська
goły польська
golъ праслов’янська
го́лый російська
гу́лити «обдирати шкіру» сербохорватська
гȏ сербохорватська
holý словацька
gòl словенська
голъ старослов’янська
гòла українська
гòло українська
holý чеська
pagalỹs «поліно, кий» ?
gāla «ожеледь» ?


гурака́ «піднявши руки вгору» (ловити, напр., мʼяч)

суфіксальний прислівник, утворений від іменника гора́ за зразком прислівників типу голяка́, пішака́ і под;
форма гурака́ зам. сподіваної горака́ відбиває, очевидно, діалектну вимову ненаголошеного о як у;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гора́ ?
голяка́ ?
пішака́ ?
гурака́ ?
сподіваної ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.