ГОЛОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. golotь, gol-ъtь, похідне від golъ «голий»;

первісне значення, очевидно, – «голе місце взагалі» (пор. на голоте́чі, голоті́ч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»;

пор. лтс. gàla, gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», gālas «гладкий, як лід», споріднені з псл. golъ, укр. го́лий;

пор. також р. гололе́дица, ч. holomráz «ожеледь»;

зіставлення на підставі р. [го́лодь] з цсл. жлѣдица «ожеледь», укр. о́желедь, лат. gelū «холод», нім. kalt «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної;

р. [го́лоть] «ожеледь», [го́лодь], др. голоть, голотъ, голъть «тс.», п. gołoć «голий простір», ч. ст. holet (род. в. holti) «іній, паморозь», [holot] «тс.», слц. holoť «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.);

похідні утворення від го́лий з не зовсім ясною словотворчою будовою;

пор. р. [голодьба́], голыдьба́, [голотьба́, голдоба́];

можливо, результат видозміни первісного *голотьба́ «голота» від [го́лоть], ускладненого суфіксом -ба;

р. [гольтепа́] «біднота; погано одягнена людина»;

псл. *želdъ ‹ *geldъ, пов’язане чергуванням голосних з *goldъ, від якого походять р. го́лоть «ожеледь», ч. holot «тс.»;

в українських формах початкове о приставне;

споріднене з гр. χάλαζα(‹ *χάλαδια) «град», перс. žāla (‹ *žalda-, *jarda-) «град, іній», лтс. dzeldêt «тверднути» (про сніг);

менш переконливе пов’язання (Преобр. І 141) з лит. gélmenis «сильний холод», gelumà «тс.» (від gélti «колоти») або з лат. gelū, -ūs «холод, мороз», gelidus «холодний як лід», гот. kalds «холодний», нвн. kalt «тс.»;

окремі українські діалектні форми виникли шляхом заміни кінцевого -едь на суфікс -ець або в результаті контамінації з іншими словами (слизьки́й, ше́лест);

р. [ожеле́дь] «ожеледь, льодяний наст на снігу», [ожеле́дица], п. [żłód, żłódź] «тс.», полаб. zlod «град», слн. žlêd, žledíca «ожеледь; дощ з градом», стсл. жлѣдица «дощ зі снігом, градом»;