ГОЛОВНЯМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
голо́вня́ «обгоріле поліно»
повʼязується також з дінд. jurvati «спалює», ірл. gūal «вугілля», двн. kol(o) «тс.» (Bern. I 325), з р. [га́лка] «поліно», лит. pa-galỹs «тс.» (Ильинский РФВ 73, 292; Machek ESJČ 167, який відносить сюди ж лтс. galēt «палати»);
виводиться від прикметника *golvьnъ (укр. головни́й) як позначення передньої частини палаючого поліна (Фасмер – Трубачев І 429 – 430; Sławski І 293 – 296; Brückner 145; ЭССЯ 7, 12 – 13);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. *golvьnja;
р. головня́ «обгоріле поліно», бр. галаве́шка, др. головьня, п. głownia, ч. hlavně, hlaveň, слц. hlaveň, нл. głownja, болг. главня́, м. гламна, схв. гла́вња, слн. glȃvnja, стсл. главьнга «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голове́нка
голове́нник
«грубник, опалювач»
голове́шка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галаве́шка | білоруська |
| главня́ | болгарська |
| kol(o) «тс.» | давньоверхньонімецька |
| jurvati «спалює» | давньоіндійська |
| головьня | давньоруська |
| gūal «вугілля» | ірландська |
| pa-galỹs «тс.» | литовська |
| гламна | македонська |
| głownja | нижньолужицька |
| głownia | польська |
| *golvьnja | праслов’янська |
| га́лка «поліно» | російська |
| головня́ «обгоріле поліно» | російська |
| гла́вња | сербохорватська |
| hlaveň | словацька |
| glȃvnja | словенська |
| главьнга «тс.» | старослов’янська |
| hlavně | чеська |
| hlaveň | чеська |
| *golvьnъ (укр. головни́й)(Фасмер -- Трубачев І 429 -- 430; Sławski І 293 -- 296; Brückner 145; ЭССЯ 7, 12 -- 13) | ? |
голо́вня «сажка, Ustilago (Pers.) Rouss.; зона, Tilletia Tulasne» (бот.)
думка про запозичення слова в українську і російську мови з польської (Шанский тж) викликає сумнів;
допускається також (Шанский ЭСРЯ І 4, 119) звʼязок із словом *golva «голова» за зовнішнім виглядом пузирчастої сажки, яка своїми наростами нагадує голову;
псл. *golvьnja, яке являє собою, очевидно, результат перенесення тієї самої назви в значенні «головешка» (недогоріле поліно) у звʼязку з зовнішнім виглядом рослин, уражених цими хвороботворними грибами, що скидаються на головню (пор. іншу назву тієї самої хвороби – са́жка від са́жа);
р. головня́ (пыльная) «сажка», п. głownia, głównia «сажка; зона», болг. главня́, м. гламна, [главна], схв. глàвница «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
головенька
«сажка; ріжки, Claviceps purpurea Tul.»
головува́тий
«хворий зоною, сажкою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| главня́ | болгарська |
| гламна | македонська |
| głownia «сажка; зона» | польська |
| głównia «сажка; зона» | польська |
| *golvьnja | праслов’янська |
| головня́ «сажка» (пыльная) | російська |
| глàвница «тс.» | сербохорватська |
| главна | українська |
| *golva «голова» | ? |
| значенні «головешка» (недогоріле поліно) | ? |
гло́вень «верхній брусок на одвірках»
очевидно, давніше *гло́бень «тс.» (пор. р. [глоба́] «поперечна балка, жердина», [гло́бка] «балка, перекладина»), повʼязане із заглоби́ти (згло́бити) «забити клином, зʼєднати» і видозмінене внаслідок деетимологізації, можливо, повʼязаної з впливом п. głowa «голова», цсл. ГЛАВА;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гла́вень
глова́р
«верхній одвірок дверей і вікон»
ґло́вень
«дошка, якою покривають паркан або частокіл поверх стовпів»
голо́вень
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| głowa «голова» | польська |
| ГЛАВА | церковнослов’янська |
| гло́бень «тс.» (пор. р. [глоба́] «поперечна балка, жердина», [гло́бка] «балка, перекладина») | ? |
| заглоби́ти «забити клином, зʼєднати» (згло́бити) | ? |
голова́
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
повʼязане чергуванням голосних з псл. *žьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
псл. *golva;
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла
«голова»
головʼя́
«голови (капусти)»
(зб.)
головʼяни́й
голова́м
«пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця
«дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)»
(іхт.)
голова́тка
«комаха Соnops»
(ент.)
голова́ч
«головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка
«вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й
«головань; пуголовок»
головень
«велика голова»
го́лове́нь
«короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus»
(іхт.)
голови́зна
«копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к
«ватажок»
голови́ца
«частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця
«початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч
«лосось дунайський»
(іхт.)
голові́чка
«купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus»
(бот.)
голо́вка
«качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́
«головань; назва вола»
го́ловль
«короп»
(іхт.)
головни́к
«убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво
«карний злочин, убивство»
головни́ця
«отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні
«верхні лутки над ворітьми»
головствення
«головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра
«ватажок»
голову́хи
«головоногі»
головча́к
«метелик Hesperia»
(ент.)
голо́вчастий
«головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на
«убивство; карний злочин; плата за голову вбитого»
(заст.)
заголо́вʼя
«узголівʼя»
заголовач
«узголівʼя»
заголо́вок
«подушка»
за́голо́вок
«назва книжки»
ковба́н
«місяць-риба, Orthagoricus mola»
(-)] (іхт.)
наголі́вʼя
«частина вуздечки»
наголовач
«пуголовок»
(зоол.)
наголо́вач
«частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок
«верх капелюха»
наго́лову
(присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя
«чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач
«узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник
«кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок
«узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галава́ | білоруська |
| глава́ | болгарська |
| hłowa | верхньолужицька |
| gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) | вірменська |
| χέλῡς «тс.» | грецька |
| calua «лисина» | давньоверхньонімецька |
| kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» | давньоісландська |
| голова | давньоруська |
| *gel- «щось кругле, кулясте» | індоєвропейська |
| calva «череп» | латинська |
| gaÎva | латиська |
| galvà «голова» | литовська |
| гла́ва | македонська |
| głowa | нижньолужицька |
| głowa | польська |
| *golъ | праслов’янська |
| *ž «черепаха» (др. желъвь «тс.») | праслов’янська |
| *golva | праслов’янська |
| gallū (знах. в. galwan) | прусська |
| желва́к | російська |
| голова́ | російська |
| гла́ва | сербохорватська |
| hlava | словацька |
| gláva | словенська |
| жьлы «виразка» | церковнослов’янська |
| hlava | чеська |
| жьлы «виразка» | ? |
| бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») | ? |
| χέλῡς «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України