ГОЛОБЛЯМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
голо́бля
псл. *o-globja, повʼязане з globa «жердина» (укр. [глоба́] «зігнуте від природи дерево; залізний клин»), globiti «стискати, зʼєднувати» (укр. [гло́би́ти] «конопатити»);
форма голо́бля утворилася з ближчої до первісної оголо́бля (‹ огло́бля), із вторинним повноголоссям;
непереконливе припущення про запозичення через польську мову з німецької – двн. gabala «вила; виделка», нвн. Gabeldeichsel «дишель з поперечним брусом» (Грот Фил. раз. І 485; II 325);
р. огло́бля, бр. огло́бля, п. hołobla, [ohołobla] (з укр.), ч. ст. ohlobně «стовп», полаб. pré-globĕ «дишель плуга», схв. òглōбље «частина кросен»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голобе́лець
«тс.»
го́лобель
«запряжений у голоблі кінь»
голобе́льний
огло́бля
оголо́бля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| огло́бля | білоруська |
| gabala «вила; виделка» | давньоверхньонімецька |
| Gabeldeichsel «дишель з поперечним брусом» | нововерхньонімецька |
| pré-globĕ «дишель плуга» | полабська |
| hołobla | польська |
| *o-globja | праслов’янська |
| огло́бля | російська |
| òглōбље «частина кросен» | сербохорватська |
| ohołobla (з укр.) | українська |
| ohlobně «стовп» | чеська |
| globa «жердина» (укр. [глоба́] «зігнуте від природи дерево; залізний клин») | ? |
| globiti «стискати, зʼєднувати» (укр. [гло́би́ти] «конопатити») | ? |
| голо́бля (‹ огло́бля) | ? |
| оголо́бля (‹ огло́бля) | ? |
| ohlobně «стовп» | ? |
глобча́стий «голобельний, з голоблями»
очевидно, давніше *оглобча́стий «тс.», похідне від огло́бля, відповідного поширенішому голо́бля (пор. подібне відпадіння префіксального о- в горо́дній, горо́д від давніших огоро́дній, огоро́д]. – Див. ще голо́бля;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оглобча́стий «тс.» | ? |
| огло́бля | ? |
| голо́бля (пор. подібне відпадіння префіксального о- в горо́дній, горо́д від давніших огоро́дній, огоро́д]. -- Див. ще голо́бля. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України