ГЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
гли́ця «голки, колючки деяких рослин, хвоя; деревʼяна голка; [щабель полудрабка Me; жердина; кладка]»
псл. *jьgъlica, похідне від *jьgъla «голка», з первісним значенням «голочка», пізніше «голка (шпилька) особливого призначення; тонкий предмет, подібний до голки»;
пояснюється також (Machek ESJČ 220 – 221) як похідне від псл. jьgo «ярмо» з первісним значенням «заноза у ярмі»;
р. [игли́ца] «велика голка; жердина», п. iglica «велика голка; шпилька для волосся; спиця для плетіння панчох; гостра вершина гори, вежі; (ст.) тонка голінкова кістка», [glice] «жердинки, що зʼєднують зуби у бороні», ч. [jehlice] «голка; хвоя», слц. ihlica «голка; шпилька; предмет, подібний до голки», нл. jeglica «голочка; хвоїна», слн. iglíca «голочка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гли́чка
(назва худого вола; назва худої тонкої жінки Mo)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jeglica «голочка; хвоїна» | нижньолужицька |
| iglica «велика голка; шпилька для волосся; спиця для плетіння панчох; гостра вершина гори, вежі; (ст.) тонка голінкова кістка» | польська |
| *jьgъlica | праслов’янська |
| jьgo «ярмо» | праслов’янська |
| игли́ца «велика голка; жердина» | російська |
| ihlica «голка; шпилька; предмет, подібний до голки» | словацька |
| iglíca «голочка» | словенська |
| glice «жердинки, що зʼєднують зуби у бороні» | українська |
| jehlice «голка; хвоя» | чеська |
| *jьgъla «голка» | ? |
| значенням «голочка» | ? |
| пізніше «голка (шпилька) особливого призначення; тонкий предмет, подібний до голки» | ? |
| значенням «заноза у ярмі» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України