ГЛИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

гли́на

псл. glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист);
споріднене з гр. γλίνη «клей», дісл. klína «мастити, бруднити», ірл. glenaid «завʼязає», кімр. glynu «завʼязати, застрявати»;
р. др.болг. м. гли́на, бр. гліна, п. нл. glina, ч. hlína, слц. вл. hlina, полаб. glaino, схв. гли́на (гњȕла), слн. glína, стсл. ΓΝИΛА, глиΝЬΝъ «глиняний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глина́рня
глине́ць «алюміній»
глини́на «частка глини»
гли́нистий
гли́нисько
гли́нище
гли́ній «алюміній»
гли́нка «біла глина»
глинкува́тий
глинь «тс.»
глиня́к «глинище»
гли́няний
гли́ня́ни́к «горщик на глину; [глиняна миска Mo; глинище; продавець глини Я]»
гли́ня́нка «будівля з глини; [глинище]»
гли́ня́стий
сугли́нистий
су́глинок
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гліна білоруська
hlina верхньолужицька
γλίνη «клей» грецька
klína «мастити, бруднити» давньоісландська
glenaid «завʼязає» ірландська
glynu «завʼязати, застрявати» кімрська
гли́на македонська
glina нижньолужицька
glaino полабська
glina польська
glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист) праслов’янська
гли́на російська
гли́на (гњȕла) сербохорватська
hlina словацька
glína словенська
ΓΝИΛА старослов’янська
глиΝЬΝъ «глиняний» українська
hlína чеська
гли́на ?

глист

псл. gli-stъ ‹ *glei-(s)to-s із тим самим коренем, що й у гли́на;
споріднене з лит. glitùs «слизький, гладкий, липкий», glyte «бурулька, сопля», glìtė, glitìs «слиз, клей», лтс. glita «слиз», glîst «ставати клейким», гр. γλίττον (γλοιόν), «слиз», лат. glis (род. в. glitis) «намул», glūs (род. в. glūtis) «клей», свн. klīster «клейстер», нвн. Kleister» «тс.», дангл. æt-clíþan «приклеюватися», двн. kleta, klette «репʼях», алб. ngjit «клею»;
менш обґрунтоване повʼязання (Bern. I 304; Фасмер І 413) з свн. glītan «ковзатися», нвн. gleiten «тс.»;
Шанский ЭСРЯ І 4, 93 – 94;
Sławski І 284 – 285;
SchusterŠewc 293 – 294;
БЕР 1249;
Skok 1570;
Bezlaj ESSJ І 147;
ЭССЯ 6, 128 – 129;
;
;
;
;
р. глиста́, глист, бр. гліст, п. glista, [glist], ч. hlíst, hlísta, слц. hlísta, вл. hlista, нл. glista, полаб. glaistă, болг. глист, м. глиста, глист, схв. гли́ста, слн. glísta;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гли́сни́к «цитварне насіння»
гли́ста́
глистівник «полин, Artemisia»
глистник «тс.; папороть, Aspidium filix mas. Sw; пижмо, Tanacetum vulgare L.»
глистня́к «пижмо»
глистова́нець «тс.»
глисто́к
глистува́тий «схожий на глиста; [заражений глистами Я]»
глистю́к «глист, дощовий червʼяк»
глистя́вити «хворіти на глисти»
глистя́нка «риба з глистами»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ngjit «клею» албанська
гліст білоруська
глист болгарська
hlista верхньолужицька
γλίττον (γλοιόν) грецька
æt-clíþan «приклеюватися» давньоанглійська
kleta давньоверхньонімецька
glis «намул» (род. в. glitis) латинська
glita «слиз» латиська
glitùs «слизький, гладкий, липкий» литовська
глиста македонська
glista нижньолужицька
Kleister» «тс.» нововерхньонімецька
gleiten «тс.» нововерхньонімецька
glaistă полабська
glista польська
gli-stъ праслов’янська
глиста́ російська
гли́ста сербохорватська
klīster «клейстер» середньоверхньнімецька
glītan «ковзатися» середньоверхньнімецька
hlísta словацька
glísta словенська
глист українська
glist українська
глист українська
hlíst чеська
hlísta чеська
гли́на ?
glyte «бурулька, сопля» ?
glìtė ?
glitìs «слиз, клей» ?
glîst «ставати клейким» ?
glūtis «клей» ?
klette «репʼях» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.