ГЛАВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
глава́ «розділ (книги та ін.); керівник; (кн. заст.) голова»
через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;
стсл. (цсл.) ГЛАВА є закономірним відповідником до укр. голова́;
у значенні «розділ» стсл. ГЛАВА є, очевидно, калькою гр. κεφάλαιον «тс.», похідного від κεφαλή «голова»;
р. глава́ «розділ; керівник», бр. глава́ «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глави́за
«ватажок»
глави́ця
«голова»
о́глав
«зміст»
озагла́вити
при́главки
«деталь у млині»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глава́ «розділ» | білоруська |
| κεφάλαιον «тс.» | грецька |
| глава «голова; розділ; керівник» | давньоруська |
| глава́ «розділ; керівник» | російська |
| ГЛАВА | старослов’янська |
| голова́ | українська |
| значенні «розділ» | ? |
| κεφαλή «голова» | ? |
| глава «голова; розділ; керівник» | ? |
глават «волошка синя, Centaurea cyanus L.» (бот.)
очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми блава́т «тс.», зближеної з глава́ «голова» під впливом назви [голова́тень] «волошка лучна, Centaurea jacea L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| блава́т «тс.» | ? |
| глава́ «голова» | ? |
| голова́тень «волошка лучна, Centaurea jacea L.» | ? |
гло́вень «верхній брусок на одвірках»
очевидно, давніше *гло́бень «тс.» (пор. р. [глоба́] «поперечна балка, жердина», [гло́бка] «балка, перекладина»), повʼязане із заглоби́ти (згло́бити) «забити клином, зʼєднати» і видозмінене внаслідок деетимологізації, можливо, повʼязаної з впливом п. głowa «голова», цсл. ГЛАВА;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гла́вень
глова́р
«верхній одвірок дверей і вікон»
голо́вень
«тс.»
ґло́вень
«дошка, якою покривають паркан або частокіл поверх стовпів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| głowa «голова» | польська |
| ГЛАВА | церковнослов’янська |
| гло́бень «тс.» (пор. р. [глоба́] «поперечна балка, жердина», [гло́бка] «балка, перекладина») | ? |
| заглоби́ти «забити клином, зʼєднати» (згло́бити) | ? |
голова́
псл. *golva;
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
повʼязане чергуванням голосних з псл. *žьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла
«голова»
голова́м
«пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця
«дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)»
(іхт.)
голова́тка
«комаха Соnops»
(ент.)
голова́ч
«головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка
«вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й
«головань; пуголовок»
головень
«велика голова»
го́лове́нь
«короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus»
(іхт.)
голови́зна
«копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к
«ватажок»
голови́ца
«частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця
«початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч
«лосось дунайський»
(іхт.)
голові́чка
«купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus»
(бот.)
голо́вка
«качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́
«головань; назва вола»
го́ловль
«короп»
(іхт.)
головни́к
«убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво
«карний злочин, убивство»
головни́ця
«отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні
«верхні лутки над ворітьми»
головствення
«головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра
«ватажок»
голову́хи
«головоногі»
головча́к
«метелик Hesperia»
(ент.)
голо́вчастий
«головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на
«убивство; карний злочин; плата за голову вбитого»
(заст.)
головʼя́
«голови (капусти)»
(зб.)
головʼяни́й
заголовач
«узголівʼя»
заголо́вок
«подушка»
за́голо́вок
«назва книжки»
заголо́вʼя
«узголівʼя»
ковба́н
«місяць-риба, Orthagoricus mola»
(-)] (іхт.)
наголі́вʼя
«частина вуздечки»
наголовач
«пуголовок»
(зоол.)
наголо́вач
«частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок
«верх капелюха»
наго́лову
(присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя
«чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач
«узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник
«кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок
«узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галава́ | білоруська |
| глава́ | болгарська |
| hłowa | верхньолужицька |
| gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) | вірменська |
| χέλῡς «тс.» | грецька |
| calua «лисина» | давньоверхньонімецька |
| kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» | давньоісландська |
| голова | давньоруська |
| *gel- «щось кругле, кулясте» | індоєвропейська |
| calva «череп» | латинська |
| gaÎva | латиська |
| galvà «голова» | литовська |
| гла́ва | македонська |
| głowa | нижньолужицька |
| głowa | польська |
| *golva | праслов’янська |
| *ž «черепаха» (др. желъвь «тс.») | праслов’янська |
| *golъ | праслов’янська |
| gallū (знах. в. galwan) | прусська |
| желва́к | російська |
| голова́ | російська |
| гла́ва | сербохорватська |
| hlava | словацька |
| gláva | словенська |
| жьлы «виразка» | церковнослов’янська |
| hlava | чеська |
| χέλῡς «тс.» | ? |
| бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») | ? |
| жьлы «виразка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.