ГЛАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

глава́ «розділ (книги та ін.); керівник; (кн. заст.) голова»

через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;
стсл. (цсл.) ГЛАВА є закономірним відповідником до укр. голова́;
у значенні «розділ» стсл. ГЛАВА є, очевидно, калькою гр. κεφάλαιον «тс.», похідного від κεφαλή «голова»;
р. глава́ «розділ; керівник», бр. глава́ «розділ», др. кн. глава «голова; розділ; керівник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глави́за «ватажок»
глави́ця «голова»
о́глав «зміст»
озагла́вити
при́главки «деталь у млині»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глава́ «розділ» білоруська
κεφάλαιον «тс.» грецька
глава «голова; розділ; керівник» давньоруська
глава́ «розділ; керівник» російська
ГЛАВА старослов’янська
голова́ українська
значенні «розділ» ?
κεφαλή «голова» ?
глава «голова; розділ; керівник» ?


глават «волошка синя, Centaurea cyanus L.» (бот.)

очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми блава́т «тс.», зближеної з глава́ «голова» під впливом назви [голова́тень] «волошка лучна, Centaurea jacea L.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
блава́т «тс.» ?
глава́ «голова» ?
голова́тень «волошка лучна, Centaurea jacea L.» ?

гло́вень «верхній брусок на одвірках»

очевидно, давніше *гло́бень «тс.» (пор. р. [глоба́] «поперечна балка, жердина», [гло́бка] «балка, перекладина»), повʼязане із заглоби́ти (згло́бити) «забити клином, зʼєднати» і видозмінене внаслідок деетимологізації, можливо, повʼязаної з впливом п. głowa «голова», цсл. ГЛАВА;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гла́вень
глова́р «верхній одвірок дверей і вікон»
голо́вень «тс.»
ґло́вень «дошка, якою покривають паркан або частокіл поверх стовпів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
głowa «голова» польська
ГЛАВА церковнослов’янська
гло́бень «тс.» (пор. р. [глоба́] «поперечна балка, жердина», [гло́бка] «балка, перекладина») ?
заглоби́ти «забити клином, зʼєднати» (згло́бити) ?

голова́

псл. *golva;
споріднене з лит. galvà «голова», лтс. gaÎva, прус. gallū (знах. в. galwan), вірм. gluχ (род. в. glχoy) «тс.» (‹ *ghōlū-);
повʼязане чергуванням голосних з псл. *žьlvь «черепаха» (др. желъвь «тс.») (пор. гр. χέλῡς «тс.» ‹ *ghel-);
первісне значення мало бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха»);
менш імовірні з фонетичного погляду повʼязання з псл. *golъ, спорідненим з двн. calua «лисина» (Brückner 144; Bern. І 324), і з іє. *gel- «щось кругле, кулясте», – пор. цсл. жьлы «виразка», р. желва́к, дісл. kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» (Persson Beitr. 66 – 67, 932 – 933; Zubatý St. a čl. II 128), які суперечать вірменському відповідникові (іє. g- замість gh-);
ще менш імовірне повʼязання з лат. calva «череп» (Machek ESJČ 166 – 167);
р. голова́, бр. галава́, др. голова, п. нл. głowa, ч. слц. hlava, вл. hłowa, болг. глава́, м. схв. гла́ва, слн. gláva;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безголі́вʼя
безголо́вʼя
го́ла «голова»
голова́м «пуголовок»
голова́нь
голова́тий
голова́тиця «дунайський лосось, Salmo hucho (здебільшого самиця)» (іхт.)
голова́тка «комаха Соnops» (ент.)
голова́ч «головань; [снопик соломи для покриття даху ЛексПол; (зоол.) жук-гнойовик, Lethrus cephalotes F.; пуголовок; (іхт.) бичок, Cottus; дунайський лосось, Salmo hucho L. (самець)]»
голова́чка «вʼязка соломи для покриття даху Ж; дерево край лісу О»
голове́й «головань; пуголовок»
головень «велика голова»
го́лове́нь «короп, Cyprinus L. Ж; акула головата, Squalus cephalus» (іхт.)
голови́зна «копчена голова свині Ж; голова тварини, з якої варять холодець Mo»
голови́к «ватажок»
голови́ца «частина упряжі, що надівається на голову коня»
голови́ця «початок, джерело річки; (іхт.) лосось дунайський, Salmo hucho L.»
голови́ч «лосось дунайський» (іхт.)
голові́чка «купальниця європейська, вовча лапа, Trollius europaeus» (бот.)
голо́вка «качан капусти; частина полоза, загнута вгору; частина гончарного круга; пасмо кінського волосу для ткання сита»
головко́ «головань; назва вола»
го́ловль «короп» (іхт.)
головни́к «убивця; (іхт.) вʼязь, Leuciscus idus L.»
головни́цтво «карний злочин, убивство»
головни́ця «отвір у скелі, звідки бʼє джерело»
голо́вні «верхні лутки над ворітьми»
головствення «головосік (свято)»
головува́ти
голову́ра «ватажок»
голову́хи «головоногі»
головча́к «метелик Hesperia» (ент.)
голо́вчастий «головатий (рід орнаменту)»
голо́вщи́на «убивство; карний злочин; плата за голову вбитого» (заст.)
головʼя́ «голови (капусти)» (зб.)
головʼяни́й
заголовач «узголівʼя»
заголо́вок «подушка»
за́голо́вок «назва книжки»
заголо́вʼя «узголівʼя»
ковба́н «місяць-риба, Orthagoricus mola» (-)] (іхт.)
наголі́вʼя «частина вуздечки»
наголовач «пуголовок» (зоол.)
наголо́вач «частина хребта, на якій тримається голова»
на́головок «верх капелюха»
наго́лову (присл.)
обезголо́влювати
передголо́вʼя «чоло»
поголі́вʼя
при́голо́вач «узголівʼя; поліно, що кладеться впоперек печі»
приголо́вник «кожна з чотирьох колод, на яких кладеться піч у гуцульській колибі»
при́головок «узголівʼя; верхній поперечний брусок віконної рами»
узголі́вʼя
узголо́вʼя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галава́ білоруська
глава́ болгарська
hłowa верхньолужицька
gluχ «тс.» (род. в. glχoy)(‹ *ghōlū-) вірменська
χέλῡς «тс.» грецька
calua «лисина» давньоверхньонімецька
kollr «кругле верховіття дерева, кругла верховина» давньоісландська
голова давньоруська
*gel- «щось кругле, кулясте» індоєвропейська
calva «череп» латинська
gaÎva латиська
galvà «голова» литовська
гла́ва македонська
głowa нижньолужицька
głowa польська
*golva праслов’янська
«черепаха» (др. желъвь «тс.») праслов’янська
*golъ праслов’янська
gallū (знах. в. galwan) прусська
желва́к російська
голова́ російська
гла́ва сербохорватська
hlava словацька
gláva словенська
жьлы «виразка» церковнослов’янська
hlava чеська
χέλῡς «тс.» ?
бути «шкаралуща, череп» (пор. череп : черепаха або лат. testa «шкаралуща; череп, голова», фр. tête «голова» : лат. testūdō «черепаха») ?
жьлы «виразка» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.