ГЕП — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
геп (вигук на позначення падіння, удару)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп;
брак у більшості слов’янських мов і діалектів схиляє до думки про його порівняно пізнє виникнення;
р. [геп] (виг.), [ге́пать, ге́пнуть] «бити, вдарити», п. [hép] (виг.), hepać «падати; гикати», ч. hep (виг. про стрибок), слц. [hepelať] «тупати», вл. hepać «стрибати» (про зайця);
Фонетичні та словотвірні варіанти
геге́п
«тс.»
геге́пнути
гепа
«зад»
гепа́к
«стусан»
гепа́ка
«тс.»
ге́пати
«бити»
ге́патися
«падати»
ге́пнути
«ударити»
ге́пнутися
«упасти; ударитися»
гепону́ти
ге́пси
«побої»
(у виразі дати гепсів)
герге́пнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hepać «стрибати» (про зайця) | верхньолужицька |
| hép «падати; гикати» (виг.), hepać | польська |
| геп (виг.) | російська |
| hepelať «тупати» | словацька |
| ге́пать | українська |
| ге́пнуть «бити, вдарити» | українська |
| hep (виг. про стрибок) | чеська |
| гоп | ? |
геп «сильний, але незграбний чоловік Я; вайло, бамбула Ме»
похідне утворення від вигуку геп (дієслів ге́пнути, герге́пнути) на позначення падіння, удару чогось важкого, звідси згодом і людини з важкими, незграбними рухами, ходою;
у формі жін. р. можливий також зв’язок із словом ге́па «зад», теж похідного від вигуку геп, звідси й лайливий відтінок;
виводиться також (Machek ESJČ 165) від нвн. [häppe] (heppe) «коза»;
ч. [hepa] (жарт.) «висока дівчина», слц. hepa (знев.) «дівка», [hepisko] «дівчисько», [hepiščo] «тс.», вл. hepa «коза; придуркувата жінка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ге́па
«велика, але незграбна жінка»
(лайл.)
герге́па
«велика незграбна людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hepa «коза; придуркувата жінка» | верхньолужицька |
| häppe «коза» (heppe) | нововерхньонімецька |
| hepa «дівка» (знев.) | словацька |
| hepisko «дівчисько» | українська |
| hepiščo «тс.» | українська |
| hepa «висока дівчина» (жарт.) | чеська |
| геп (дієслів ге́пнути, герге́пнути) | ? |
| ге́па «зад» | ? |
| ге́па «зад» | ? |
| геп | ? |
ге́птатися «лаятися»
неясне;
можливо, пов’язане з [геп] «вайло», [ге́па] «незграбна жінка» і первісне означало «обзивати гепом, гепою»;
п. [hepać] «лаяти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hepać «лаяти» | польська |
| геп «вайло» | ? |
| ге́па «незграбна жінка» | ? |
| означало «обзивати гепом, гепою» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України