ГАЇВКА — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

виводиться (Zilynskyj Slavia 43, 47–54) від назви птаха го́голь (Bucephala clangula), який відзначається особливо гарним танцем під час токування;

пов’язувалось ще з гай (Гнатюк, Гаївки, Львів, 1909), га́ятися (Шейковский, Быт подолян І 1, К., 1860, 1; Свидницький Основа 1861 XI–XII 39) глаго́лати (Щурат Дѣло 1910, 95, 6–7), дінд. Holī «весняне свято» (Партицький Правда 1868, 244);

очевидно, похідне утворення від ліс;

пор. гаї́вка – гай;

не зовсім ясне;

можливо, похідне утворення від [*ягли] «просо» (пор. лемк. [я́гли́] «пшоно»), пов’язане зі старовинною піснею-грою (пор. відому пісню «А ми просо сіяли…»);

зникнення твірного слова в більшості українських південно-західних говірок призвело до деетимологізації похідного ягі́лка, що викликало його деформацію ([гагі́лка]) і вторинне зближення з гай, гаї́вка;

ареал поширення слова, що межує із західнослов’янськими мовами, де є відповідники укр. [ягли] зі значенням «просо» (пор. п. ст. jagły «просо», вл. jahły «просо», jahłа «зерно проса»), цьому припущенню не суперечить;

спроба пов’язання з гай (Гнатюк Гаївки 1909, 12) непереконлива;