ГАСАЄ — ЕТИМОЛОГІЯ

остаточно не з’ясоване;

вважається запозиченням з польської мови, в якій виводиться від вигуку [hasa], утвореного з вигуків ha і sa (Фасмер І 396; Sławski І 409–410; Brückner 169);

виводиться також від вигуку hop (з давнім випадінням p перед s) або зіставляється з вед. hāsatē «біжить наввипередки» (Machek ESJČ 162, 176);

зіставляється ще з нім. hasieren, яке зводиться до романського джерела, пов’язаного з фр. harceler «мучити, дражнити, турбувати» (Holub–Kop. 120);

невірогідне пов’язання з псл. *gъnati, укр. гна́ти (Joki AfSlPh 28, 3);

не виключена можливість зв’язку з [гас] «постріл», [гасну́ти] «запалитися» і, далі, з жах;

р. [гаса́ть] «скакати, гарцювати», п. hasać «скакати, бігати, гарцювати», ч. hasot «галасливий танець», ст. basati «гратися, пустувати», [rozhajsať (hospodu)] «розхитати танцями (хату)», [hosatі] «бігти навскач», слц. hasať «танцювати, підстрибувати»;

афективно-звуконаслідувальне утворення;

значення «гасати» виникло в результаті семантичного зближення слів гаса́ти і гаца́ти, або внаслідок фонетичного перетворення гаса́ти, викликаного характерним для частини пд.-західних, меншою мірою пд.-східних (зокрема, слобожанських) говірок переходом с у ц в інтервокальній позиції (пор. [приця́га] ‹ прися́га, [бу́цол]‹бу́сол);

р. [гаца́ть] «бігати; скакати»;