ГАРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

га́рний «хороший, красивий»

виведення від гр. χάρις «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необґрунтоване;
від укр. га́рний походить молд. ха́рник (рум. hárnic) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»;
таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»;
похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі [га́рма-да́рма] «даремно» ([га́рмо-да́рмо] «тс.») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв. «сивий, старий»), harri «князь»;
р. [га́рный] «весільний» (з укр.?), бр. [га́рны] «хороший», п. [һаrnу] «гарний, спритний» (з укр.), [herny] «тс.», болг. ха́рен «гарний», м. а́рен «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безга́рний «надмірний, великий, незграбний»
га́рен «здатний, спроможний»
гарні́шати
гарні́шії
гарню́к «красень»
зга́рний «здатний, мастак»
зугарний «тс.»
невга́рний «нездатний; противний, неприємний Ж»
нега́рен «неспроможний»
незуга́рний «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га́рны «хороший» білоруська
ха́рен «гарний» болгарська
χάρις «краса, ласка, вдячність» грецька
harr «князь» (варязького)(haerr)(букв. «сивий, старий») давньоісландська
а́рен «тс.» македонська
ха́рник «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний» (рум. hárnic) молдавська
һаrnу «гарний, спритний»укр.) польська
га́рный «весільний» (з укр.?) російська
га́рний українська
herny «тс.» українська
значення «хороший» ?
значення «відібраний у данину» ?
значення «придатний у данину, добірний» ?
*гаръ «данина для князя» (чи *гарь) ?
га́рма-да́рма «даремно» ([га́рмо-да́рмо] «тс.») ?
harri «князь» ?

бе́згар «надмір; занадто велика ціна; перевага»

утворення з прийменника без і тієї самої основи га́р«данина», що і в прикметнику гарний;
первісно означало, очевидно, перевищення збирачами данини встановлених норм, а також непридатність для данини;
п. [bezhar] «надмір» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

безга́рний «надміру великий; незграбний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
bezhar «надмір»укр.) польська
без і тієї самої основи га́р «данина» ?
гарний ?

га́рма-да́рма «даремно»

щодо семантики пор. пов’язане з *гаръ п. haru-haru, ni pieniędzy, ni towaru «гару-гару, ні грошей, ні товару»;
слово *гаръ лежить в основі слів бе́згар, га́рний та ін;
складне утворення, перший компонент якого являє собою адвербіалізовану форму орудного відмінка двоїни колишнього іменника *гаръ «данина», що походить від дісл. harr (haerr) «князь» (букв. «сивий») чи harri «князь», споріднених з двн. днн. hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний», нвн. hehr «величний, священний, високий», Herr «пан», herrlich «чудовий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́рмодармо «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний» давньоверхньонімецька
harr «князь» (haerr)(букв. «сивий») давньоісландська
hēr «благородний, почесний, високий, прекрасний» давньонижньонімецька
hehr «величний, священний, високий» нововерхньонімецька
haru-haru польська
пов'язане ?
towaru «гару-гару, ні грошей, ні товару» ?
гаръ ?
бе́згар ?
га́рний ?
гаръ «данина» ?
harri «князь» ?
Herr «пан» ?
herrlich «чудовий» ?

гарні́вка «сорт пшениці»

результат видозміни форми *арнівка «тс.», пов’язаної з арнау́тка, шляхом зближення з прикметником га́рний;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
арнівка «тс.» ?
арнау́тка ?
га́рний ?

гарува́ти «тяжко без відпочинку працювати; запрошувати ціну, винагороду»

стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим», ȁрати «тс.», hárati se «мучитися, старіти, трудитися», хȁран «зношений, потертий» (Sławski І 408– 409) і слн. garáti «важко працювати» (Bezlaj ESSJ І 138–139) потребує додаткового дослідження;
виведення п. harować через посередництво вигуку haru «працюй» від нім. herum «кругом, навколо» як окрику машталірів при навчанні коней (Brückner 169) або від укр. горова́ти «горювати» (Karłowicz SWO 206) залишається непереконливим;
західнослов’янські форми, очевидно, з української мови;
первісні значення – «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»;
похідне від тієї самої запозиченої основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять і слова бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», га́рний, гарни́к «робітник при підводі», зуга́рний, невга́рний, незуга́рний, уга́ра «зірвиголова» та ін;
р. [уха́риться] «стомитися», бр. [гарава́ць] «тяжко працювати», [гаро́ўля] «тяжка праця», п. harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. horować «тс.», [charać] «над силу працювати», ч. [hárovať] «поспішати», слц. [harovat’] «працювати, як кінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гаровати (XVII--XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарава́ць «тяжко працювати» білоруська
herum «кругом, навколо» німецька
harować через посередництво вигуку haru «працюй» польська
harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею» польська
уха́риться «стомитися» російська
хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим» сербохорватська
harovat' «працювати, як кінь» словацька
garáti «важко працювати» словенська
горова́ти «горювати» українська
гаро́ўля «тяжка праця» українська
charać «над силу працювати» українська
hárovať «поспішати» чеська
ȁрати «тс.» ?
se «мучитися, старіти, трудитися» ?
хȁран «зношений, потертий» ?
гар «данина; взяття в неволю» ?
бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)» ?
га́рний ?
гарни́к «робітник при підводі» ?
зуга́рний ?
невга́рний ?
незуга́рний ?
уга́ра «зірвиголова» ?
horować «тс.» ?
horować «тс.» ?

зуга́рний «вправний, умілий, здатний»

через проміжну форму уга́ра «зірвиголова» (первісно, мабуть, мало значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів») зводиться до га́рний запозиченого з давньоскандинавської мови норманнів (варягів);
Фонетичні та словотвірні варіанти

зуга́рен
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уга́ра «зірвиголова» (первісно, мабуть, мало значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів») ?
га́рний (варягів) ?

не́ха́р «вовк; великий звір»

не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни або варіант давнішого *негар «непридатне для данини (як хутро)», пов’язаного з га́рний, [бе́згар] «занадто велика ціна», [га́рма-да́рма] «даремно» і зближеного з [неха́р] «замазура», [неха́рний] «неохайний, брудний», пов’язаними з [ха́рити] «чистити»;
п. niekara «хижий звір, вовк» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́хар «хижі звірі, зокрема вовки»
неха́ра «вовк, великий звір»
неха́ринець «вовк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
niekara «хижий звір, вовк» (з укр.?) польська
*негар «непридатне для данини (як хутро)» українська
га́рний українська
бе́згар «занадто велика ціна» українська
га́рма-да́рма «даремно» українська
неха́р «замазура» українська
неха́рний «неохайний, брудний» українська
ха́рити «чистити» українська

розга́ри «Зелений четвер, свято Трійці»

можливо, пов’язане з *гар, наведеним під словом га́рний;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*гар українська
га́рний українська

уга́ра «відчайдушна людина, зірвиголова» (розм.)

похідне утворення від основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять також бе́згар, га́рний, гарува́ти;
первісно могло мати значення «озброєні дружинники, які супроводили зібрану данину до давньоруських князів»;
р. [уга́р] «зірвиголова; буян», [у́гарь] «тс.», бр. [уга́р] «спритний, такий, у якого все горить у руках»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

уга́рний «завзятий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уга́р «спритний, такий, у якого все горить у руках» білоруська
уга́р «зірвиголова; буян» російська
у́гарь «тс.» російська
*гар «данина; взяття в неволю» українська
бе́згар українська
га́рний українська
гарува́ти українська

хоро́ший «який має позитивні якості або властивості; такий як треба»

задовільної етимології не має;
розглядається як прикметникове утворення, пов’язане з псл. *xorostь «краса, приємність», похідним від *xorъjь «темний, чорний», яке зводиться до іє. *sker-/skor- «скребти, чистити» (ЭССЯ 8, 80);
пов’язувалося з іменем східнослов’янського бога Хорса – безпосередньо або через др. хорошь, хороший «осяйний, променистий, прекрасний», що могло бути утворене від хорсъ (Черных II 352–353);
припускався зв’язок з хоро́брий (Фасмер IV 267), з укр. ха́рний, га́рний (Ильинский ИОРЯС 23/2, 241–243), з хорони́ти, хоронен (Bern. I 397; Jagić AfSlPh 6, 282–283; Brückner KZ 43, 308, RS 4, 258), з коро́ста (Гудков ЭИРЯ V 35–36);
висловлювалася думка про походження слова від сх.-ос. хorz «гарний», зах.-ос. xvarz «тс.», ав. hvarǝz- «благодійний» (Lewy KZ 52, 306; Sköld 8, Symb. Rozwadowski II 299; Горяев 400; Абаев Осет. яз. и фолькл. I 595–596);
р. хоро́ший, бр. харо́шы, др. хорошии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нехоро́шкуватий «негарний»
прехоро́ший
прихоро́шений
прихоро́шування
прихоро́шувати(ся)
хорі́ш
хоро́ство «краса»
хоро́ш (коротка форма прикметника)
хороше́нь «красень»
хороши́ти
хороші́ти
хорошко «тс.»
хорошкува́тий «гарненький»
хорошу́ля «красуня»
хорошу́н «красень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hvarǝz- «благодійний» авестійська
харо́шы білоруська
хорошь давньоруська
хорошии давньоруська
*sker-/skor- «скребти, чистити» індоєвропейська
*xorostь «краса, приємність» праслов’янська
хоро́ший російська
ха́рний українська
*xorъjь «темний, чорний» ?
Хорс ?
хороший «осяйний, променистий, прекрасний» ?
хорсъ ?
хоро́брий ?
га́рний ?
хорони́ти ?
хоронен ?
коро́ста ?
хorz «гарний» ?
xvarz «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України