ГАНИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гальмо́ «недолік, вада»

неясне;
можливо, є результатом видозміни якихось форм, пов’язаних з га́нити, ганьби́ти, під впливом гальмо́1;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гальмува́ти «знаходити недоліки, ганьбити»
непогальмо́ваний «цілий, незіпсований»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га́нити ?
ганьби́ти ?
гальмо́ ?

га́на «осуд, ганьба, сором»

псл. gana, ganīti, пов’язане з goniţi «гонити» як варіант з іншим ступенем чергування голосних;
пор. укр. ганяти, р. нагоняй «прочухан»;
виводиться ще (ЭССЯ 6, 99) з псл. ganati «говорити»;
незадовільне з фонетичного боку зіставлення з псл. gaďb «гад» (Miki. EW 60; Osten–Sacken KZ 44, 158) і про запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. hona «ганьба, образа, глузування», нвн. Hohn) (Gebauer І 403; Bern. I 376), як і деякі інші пояснення (Machek ESJČ 159–160; Marvan LF 84, 31);
р. [ганить], бр. ганіць, n. gana «догана», ganić «осуджувати, докоряти», ч. hana «догана, образа», haniti, haněti «ганити», вл. hanić «осуджувати», нл. ст. gańba «ганьба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ган «ганьба»
гана «догана»
ганаба
ганебний
ганити
ганібний
ганобний
гань
ганьба
ганьба «сором»
ганьбити
ганьбитися «соромитися»
ганьбливийж
ганьбувати
ганьмо
догана
ж «тс.»
нагана «догана»
перегана «перебирання, бракування»
переганка «тс.»
пригана «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ганіць «догана»«осуджувати, докоряти» білоруська
hanić «осуджувати» верхньолужицька
gańba «ганьба» нижньолужицька
gana праслов’янська
ganati «говорити» праслов’янська
gaďb «гад» праслов’янська
нагоняй «прочухан» російська
ганить російська
ганяти українська
hana «догана, образа»«ганити» чеська
haniti «догана, образа»«ганити» чеська
haněti «догана, образа»«ганити» чеська
ganīti ?
goniţi «гонити» ?
ганяти ?
gańba «ганьба» ?

гантели́ти «ганьбити»

менш імовірний зв’язок з тур. hantal «грубий, безформний, потворний, незграбний»;
можливо, утворене від ганити «тс.», як гателити від гатити;
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hantal «грубий, безформний, потворний, незграбний» турецька
ганити «тс.» ?
гателити ?
гатити ?

гуни́ти «гудити, ганити»

очевидно, результат контамінації форм гу́дити і га́нити (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гу́дити ?
га́нити ?

пога́ний

давнє запозичення з латинської мови;
лат. рāgānus «сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький» є похідним від рāgus «сільська громада, село; сільське населення; область, район, округ», пов’язаного з раngo «вбиваю, заганяю, встромлюю, вдавлюю, вирізую», спорідненим з псл. [раzъ] «виїмка», укр. паз;
функціонування цих запозичених форм на позначення поняття «язичник», а також розвиток значень типу «брудний, бридкий; забруднювати, неславити, безчестити, псувати» були підтримані на слов’янському мовному ґрунті фонетично близькими власне слов’янськими утвореннями, пов’язаними з псл. gana «образа», ganiti «докоряти», укр. га́на «осуд, ганьба, сором», га́нити «гудити; докоряти, лаяти»;
р. пога́ный «поганий», бр. пага́ны «тс.», др. поганыи «язичник; єретик; іноземний; нечистий; грубий», п. [роgan] «язичник», роganin «тс.», [роganny] «поганий, негідний», нл. роgan «язичник», ч. слц. вл. роhan «тс.», болг. пога́нец «тс.; погана, неприємна людина; [пацюк]», м. поган «поганий, огидний, [нехрещений]», поганец «поганець, огидна людина», схв. пòган «язичницький; поганий, огидний; злий; брудний», пога́нац «поганець», пòганӣк «огидна, погана людина; язичник», пòганин «тс.», слн. роgàn «язичник», стсл. поганъ «варвар, кат; іноземний, варварський, поганський, язичницький»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пага́нець «поганець»
пага́нство «язичество»
пога́нець «той, хто викликає огиду, відразу; (заст.) нехристиянин»
пога́ни́н «тс.; [вовк]»
пога́нити «робити поганим, неприємним, псувати; неславити, безчестити»
пога́нитися «безчестити себе; допускати помилки»
погані́ти «ставати поганим»
погані́шати
пога́нка «негарна жінка; лихоманка; річ, яка викликає чиєсь незадоволення»
поганкува́тий «трохи поганий, не дуже добрий; негарний, некрасивий»
пога́нство «тс., язичники» (заст.)
пога́нчати «тс.»
пога́ншати
по́гань
поганькува́тий «досить поганий»
пога́ньство «тс.; погань»
поганю́чий
препога́ний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пага́ны «тс.» білоруська
пога́нец «тс.; погана, неприємна людина; [пацюк]» болгарська
роhan «тс.» верхньолужицька
поганыи «язичник; єретик; іноземний; нечистий; грубий» давньоруська
рāgānus «сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький» латинська
рāgus «сільська громада, село; сільське населення; область, район, округ» латинська
раngo «вбиваю, заганяю, встромлюю, вдавлюю, вирізую» латинська
поган «поганий, огидний, [нехрещений]» македонська
поганец «поганець, огидна людина» македонська
роgan «язичник» нижньолужицька
роgan «язичник» польська
роganin «тс.» польська
роganny «поганий, негідний» польська
раzъ «виїмка» праслов’янська
gana «образа» праслов’янська
ganiti «докоряти» праслов’янська
пога́ный «поганий» російська
пòган «язичницький; поганий, огидний; злий; брудний» сербохорватська
пога́нац «поганець» сербохорватська
пòганӣк «огидна, погана людина; язичник» сербохорватська
пòганин «тс.» сербохорватська
роhan «тс.» словацька
роgàn «язичник» словенська
поганъ «варвар, кат; іноземний, варварський, поганський, язичницький» старослов’янська
паз українська
га́на «осуд, ганьба, сором» українська
га́нити «гудити; докоряти, лаяти» українська
роhan «тс.» чеська

гальмо́

очевидно, запозичення з давньо- чи середньоверхньонімецької мови;
двн. *hamal «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)», споріднене з ісл. mill «путо для тварин», дангл. hẹmman «гальмувати, стримувати», нвн. hemmen «тс.»;
першими гальмами були мотузки, якими колесо прив’язувалось до полудрабка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́йма
га́лем
га́льма
гальмівни́й
гальмува́льний
гальмува́ти
гам
га́мів
ганьмо́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hẹmman «гальмувати, стримувати» давньоанглійська
*hamal «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)» давньоверхньонімецька
mill «путо для тварин» ісландська
hemmen «тс.» нововерхньонімецька
давньо- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.