ГАЛАЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гала́й «запальна людина, крикун; зірвиголова»
частина утворень може бути пов’язана з вигуком гала́ (гала́й), яким відганяють птахів;
очевидно, похідні утворення від звуконаслідувального вигуку гала́ (галу́) на позначення безладного галасування;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́йкати
гала́йко
«тс.»
галайкота́ти
галайкоті́ти
галайкува́тий
«крикливий»
галаюва́тий
«шумний, буйний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гала́ (гала́й) | ? |
гала́ (галу́) | ? |
гала́й «овес, Avena fatua» (бот.)
очевидно, похідні утворення від псл. *galяк варіанта основи прикметника golъ «голий» з іншим ступенем чергування голосного;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галак
га́люс
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*galяк варіанта основи прикметника golъ «голий» | праслов’янська |
гала́ (вигук, яким відганяють гусей, качок, голубів; яструба або вепра О)
очевидно, результат видозміни давнішого галя́, придихового варіанта вигуку аля́, яким відганяють свиней, під впливом вигуку ги́ла-ги́ля, вживаного до гусей;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́й
«тс.»
гала́кати
«відганяти яструба або вепра»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
галя́ | ? |
аля́ | ? |
ги́ла-ги́ля | ? |
галабу́рда «бешкет, бешкетник»
менш переконливе виведення галабу́рда від уг. herdeburdi «вітрогон» (Malinowski Rozprawy 17, 22);
у російській мові набуло відмінного значення, очевидно, в результаті зближення з [хал] «дешевинка», [халово́й] «дешевий; дурний»;
складне утворення, до якого входить вигуковий елемент гала-, що виступає також у виразах гала́й, га́лас, галу́-балу́, та іменник бу́рда «бешкет, бешкетник»;
р. [халабу́рда] «роззява, нехлюй», [халабру́да] «тс.», п. hałaburda «бешкет, бешкетник», [haraburda] «тс.» (з укр.), ч. haraburdí «ганчір’я», ст. haraburda, слц. [halaburda] «неспокійна людина; ганчір’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галабу́рдити
галабу́рдник
галабу́рдство
«бешкетництво»
галабушя́к
«бешкетник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hałaburda «бешкет, бешкетник» | польська |
халабу́рда «роззява, нехлюй» | російська |
halaburda «неспокійна людина; ганчір’я» | словацька |
herdeburdi «вітрогон» | угорська |
халабру́да «тс.» | українська |
haraburda «тс.» (з укр.) | українська |
haraburdí «ганчір’я» | чеська |
галабу́рда | ? |
хал «дешевинка» | ? |
халово́й «дешевий; дурний» | ? |
гала- | ? |
гала́й | ? |
га́лас | ? |
галу́-балу́ | ? |
бу́рда «бешкет, бешкетник» | ? |
haraburda | ? |
гала́йстра «юрба, стовпище»
результат видозміни форми [хала́стра] «тс.» під впливом форми [гала́й] «крикун, зірвиголова» чи [галайда́] «бродяга»;
п. [hałajstra] «тс.» (з укр.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hałajstra «тс.» (з укр.) | польська |
хала́стра «тс.» | ? |
гала́й «крикун, зірвиголова» | ? |
галайда́ «бродяга» | ? |
гала́кати «кричати; лаяти Я»
похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, що і в словах [галай1], галас1, галу́-балу́ (пор.);
п. [halakać] «співати (про п’яних)» (з укр.?), вл. halekać «кричати, галасувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галя́кати
«тюкати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
halekać «кричати, галасувати» | верхньолужицька |
halakać «співати (про п’яних)» (з укр.?) | польська |
гал- | ? |
галай | ? |
галас | ? |
галу́-балу́ (пор.). | ? |
га́лас
утворення з суфіксом -ас від звуконаслідувального елемента гал-, того самого, що і в іменнику [гала́й] «крикун», дієслові [гала́кати] та ін;
недостатньо обґрунтованими були спроби виведення від го́лос (Holub–Kop. 119), від ос. γalas (Фасмер І 431), пов’язання з ч. harašiti «шелестіти, шуміти» (Machek ESJČ 157) та ін;
бр. га́лас, п. hałas (з укр.), [gałuszyć] «гуркотіти; піднімати галас», ч. слц. [halas] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
галаса́йко
галаса́ти
галаси́ти
галасли́вий
галасува́ти
галасува́тий
га́ляс
«лемент, крик, гучне ридання»
галясува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
га́лас | білоруська |
γalas | осетинська |
hałas (з укр.) | польська |
halas (з п.) | словацька |
gałuszyć «гуркотіти; піднімати галас» | українська |
harašiti «шелестіти, шуміти» | чеська |
halas (з п.) | чеська |
ас | ? |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
гала́кати | ? |
го́лос | ? |
гали́ти «квапити, підганяти; радити ж»
зіставляється з дісл. gala «кричати», двн. galan «співати», гот. gōljan «вітати», кімр. galw «звати»;
очевидно, похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, від якої утворені і [гала́й] «крикун», га́лас, галу́-балу́;
р. [га́лить] «пустувати, жартувати, сміятися», [га́литься] «намагатися», п. [gałuszyć] «зчиняти галас», ч. [haliti se] «голосно сміятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гальмува́ти
«квапити»
голи́тися
«квапитися»
нага́йний
«тс.»
нага́льний
«спішний, невідкладний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gōljan «вітати» | готська |
galan «співати» | давньоверхньонімецька |
gala «кричати» | давньоісландська |
galw «звати» | кімрська |
gałuszyć «зчиняти галас» | польська |
га́лить «пустувати, жартувати, сміятися» | російська |
га́литься «намагатися» | українська |
haliti se «голосно сміятися» | чеська |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
га́лас | ? |
галу́-балу́ | ? |
галу́-балу́ (вираз, що імітує балаканину)
складне утворення, перша частина якого пов’язана із звуконаслідувальною основою гал-, тією самою, що і в словах [гала́й] «крикун», га́лас, [гала́кати], а друга – з основою бал-, похідною від ба- «говорити» (пор. ба́яти), тією самою, що і в словах бала́кати, балагу́р;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
га́лас | ? |
гала́кати | ? |
бал- | ? |
ба- «говорити» (пор. ба́яти) | ? |
бала́кати | ? |
балагу́р | ? |
галюва́ти «тягти човен, судно проти течії»
запозичення з польської мови;
п. halować, holować «тягти канатом» походить від нім. holen «приносити, привозити, приводити» (свн. hol(en), haln, двн. днн. halōn), спорідненого з гол. halen, дфриз. halia, дангл. geholian, дісл. hala «тс.» і, можливо, з тох. käl, klā «вести, нести», гр. κάλος «канат, трос»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́й
«забродчик, що тягає невід в Азовському морі»
гали́ти
галівни́к
«канат, яким тягнуть пором; робітник, який тягне човен, судно; бурлак»
голюва́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
halen | голландська |
κάλος «канат, трос» | грецька |
geholian | давньоанглійська |
halōn | давньоверхньонімецька |
hala «тс.» | давньоісландська |
halōn | давньонижньонімецька |
halia | давньофризька |
holen «приносити, привозити, приводити» (свн. hol(en) | німецька |
halować | польська |
holować «тягти канатом» | ? |
haln | ? |
käl | ? |
klā «вести, нести» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України