ГАЛАКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гала́кати «кричати; лаяти Я»
похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, що і в словах [галай1], галас1, галу́-балу́ (пор.);
п. [halakać] «співати (про п’яних)» (з укр.?), вл. halekać «кричати, галасувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галя́кати
«тюкати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
halekać «кричати, галасувати» | верхньолужицька |
halakać «співати (про п’яних)» (з укр.?) | польська |
гал- | ? |
галай | ? |
галас | ? |
галу́-балу́ (пор.). | ? |
гала́ (вигук, яким відганяють гусей, качок, голубів; яструба або вепра О)
очевидно, результат видозміни давнішого галя́, придихового варіанта вигуку аля́, яким відганяють свиней, під впливом вигуку ги́ла-ги́ля, вживаного до гусей;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́й
«тс.»
гала́кати
«відганяти яструба або вепра»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
галя́ | ? |
аля́ | ? |
ги́ла-ги́ля | ? |
га́лас
недостатньо обґрунтованими були спроби виведення від го́лос (Holub–Kop. 119), від ос. γalas (Фасмер І 431), пов’язання з ч. harašiti «шелестіти, шуміти» (Machek ESJČ 157) та ін;
утворення з суфіксом -ас від звуконаслідувального елемента гал-, того самого, що і в іменнику [гала́й] «крикун», дієслові [гала́кати] та ін;
бр. га́лас, п. hałas (з укр.), [gałuszyć] «гуркотіти; піднімати галас», ч. слц. [halas] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
галаса́йко
галаса́ти
галаси́ти
галасли́вий
галасува́ти
галасува́тий
га́ляс
«лемент, крик, гучне ридання»
галясува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
га́лас | білоруська |
γalas | осетинська |
hałas (з укр.) | польська |
halas (з п.) | словацька |
gałuszyć «гуркотіти; піднімати галас» | українська |
harašiti «шелестіти, шуміти» | чеська |
halas (з п.) | чеська |
го́лос | ? |
ас | ? |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
гала́кати | ? |
галу́-балу́ (вираз, що імітує балаканину)
складне утворення, перша частина якого пов’язана із звуконаслідувальною основою гал-, тією самою, що і в словах [гала́й] «крикун», га́лас, [гала́кати], а друга – з основою бал-, похідною від ба- «говорити» (пор. ба́яти), тією самою, що і в словах бала́кати, балагу́р;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
га́лас | ? |
гала́кати | ? |
бал- | ? |
ба- «говорити» (пор. ба́яти) | ? |
бала́кати | ? |
балагу́р | ? |
гараба́кати «кричати, горлати; варнякати»
звуконаслідувальне афективне утворення, аналогічне до гарикати (гарюкати), галакати;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гарикати (гарюкати) | ? |
галакати | ? |
постола́кати «патякати»
неясне;
можливо, виникло з давнішого *пустогалакати, утвореного з поєднання слів пусти́й і гала́кати з початковим значенням «балакати, базікати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*пустогалакати | українська |
пусти́й «балакати, базікати» | українська |
гала́кати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України