ГА — ЕТИМОЛОГІЯ

га (питальна частка; вигук відповіді на звертання; вигук несподіванки, радощів; [пісенний приспів])

псл. *ha;
очевидно, результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який зустрічається також в інших індоєвропейських мовах (дінд. hā, гр. ἅ, лат. ha);
можливо, що в ролі питальної частки виступає колишній займенниковий елемент з давнім придиховим h (Фортунатов ИТ II 226);
р. бр. а (питальна частка), п. ha (вигук подиву, обурення, глуму, схвалення), ч. ha (вигук несподіванки, подиву, глуму, презирства, привернення уваги), схв. hȁ (вигук наказу, радості, заохочення);
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́кало «той, хто часто повторює га»
га́кати «часто повторювати питальну частку га»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
а (питальна частка) білоруська
ha (вигук подиву, обурення, глуму, схвалення) польська
*ha праслов’янська
а (питальна частка) російська
(вигук наказу, радості, заохочення) сербохорватська
ha (вигук несподіванки, подиву, глуму, презирства, привернення уваги) чеська


га «гектар»

скорочене позначення слова гекта́р за початковими літерами його складових частин гекто- і ар;
р. бр. га, ч. слц. ha;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га білоруська
га російська
ha словацька
ha чеська
гекта́р ?
гекто- ?
ар ?

ага́ (вигук ствердження, здогаду, пригадування, привернення уваги тощо)

очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);
пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);
наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;
р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ага́кало
ага́кати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ага́ білоруська
аха́ болгарська
aha польська
ага́ російська
ȁхa сербохорватська
aha словацька
ahá словенська
a-xȁ українська
aha чеська
а (не g) ?
га (не g) ?
аналогічні ?
ого́ ?
аa з ?

гале́ра «старовинний вид судна»

запозичення з італійської мови;
іт. galera «галера» утворене від galéa «тс.», пов’язаного з сгр. γαλαϊα «вид судна», походження якого остаточно не з’ясовано;
p. бр. болг. схв. гале́ра, п. galera, ч. слц. galéra, слн. galêra;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га
га́лер
гале́рник
галя́ра
ґалеры (1693)
ґалє́ра
ґаля́ра
на (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гале́ра білоруська
гале́ра болгарська
galera «галера» італійська
galera польська
гале́ра сербохорватська
γαλαϊα «вид судна» середньогрецька
galéra словацька
galêra словенська
galéra чеська
galéa «тс.» ?
гале́ра ?

Га́нна

через старослов’янську мову запозичене з грецької;
гр. Ἄννα походить від гебр. Hānnah, яке пов’язується з основою ḥānán «він був милостивий, виявляв ласку»;
р. бол г. м. Анна, бр. Ганна, п. нл. Anna, ч. Anna, Hana, вл. Hana, схв. Ана, слн. Ana, стсл. Анна, Ана;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Γάничка
Анна
Анна
Анниця
Анютка
Га
Гальшка
Галя
Гандзя
Ганка
Ганниця
Ганнуля
Ганнуня
Ганнуся
Ганця
Ганька
Ганя
Н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Ганна білоруська
Hana верхньолужицька
Hānna гебрайська
Ἄννα грецька
Anna нижньолужицька
Anna польська
Анна російська
Ана сербохорватська
Ana словенська
Анна старослов’янська
Anna чеська
ḥānán «він був милостивий, виявляв ласку» ?

гаре́м

запозичено з тюркських мов, можливо, через французьке посередництво (фр. harem «гарем»);
тур. harem «гарем, жіноче відділення в домі; дружини і дочки, що мешкають у гаремі», крим.-тат. haräm «тс.» походить від ар. haram «заборонене; священне; храм; дружина», harīm «дружина; гарем, жіноча половина дому»;
р. гаре́м, бр. гарэ́м, п. ч. слц. вл. harem, болг. харе́м, м. схв. ха́рем, слн. hárem;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га «гаремна дружина або наложниця»
гаре́мник «багатоженець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
haram «заборонене; священне; храм; дружина» арабська
гарэ́м білоруська
харе́м болгарська
harem верхньолужицька
haräm «тс.» кримсько-татарська
ха́рем македонська
harem польська
гаре́м російська
ха́рем сербохорватська
harem словацька
hárem словенська
harem «гарем, жіноче відділення в домі; дружини і дочки, що мешкають у гаремі» турецька
harem чеська
harīm «дружина; гарем, жіноча половина дому» ?

стру́нка «відгороджене місце в кошарі, хліві для доїння овець; перегородка в кошарі Нед; отвір у перегородці кошари, крізь яку пускають овець для доїння О; отвір в оборі, через який випускають і рахують овець О; діра в огорожі О; частина огорожі, яку засувають і відсувають при в’їзді О; дорога, якою ходить худоба О»

запозичення з румунської мови;
рум. strúngă (молд. стру́нгэ) «кошара для доїння овець» разом з похідними strungár «чабан, що заганяє овець для доїння», [strungáş] «тс.» є мандрівним балканським пастушим терміном не зовсім ясного походження;
виводиться від алб. [shtrangё] «тс.», пов’язаного з дієсловом strёngój «стискати»;
пор. алб. shtrungё «загорода для худоби, кошара»;
п. [strąga] «кошара; відгороджене місце для доїння овець; частина кошари з отворами (вікнами), крізь які пропускають овець при доїнні», ч. діал. слц. strungа «відгороджене місце в кошарі, де доять овець», болг. стъ́рга «вузький прохід (для овець); перепона», м. страга «місце в кошарі чи в перегородці кошари, крізь яке пропускають овець для доїння», схв. стру̏га «кошара; діра, отвір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

на струнъцѣ (куди овечки випускаю)(1684)
пере́струнка «місце, в якому доять овець у кошарі»
переструнчити «перерахувати (овець)»
стру́нґа «тс. О; обгороджене в полі місце, де доять овець Мо»
струнґа́рь «той, хто підганяє овець у струнку»
струнґа́ш «тс.»
струнджи́ня «частина кошари»
стру́нька «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
shtrangё «тс.» албанська
shtrungё «загорода для худоби, кошара» албанська
стъ́рга «вузький прохід (для овець); перепона» болгарська
страга «місце в кошарі чи в перегородці кошари, крізь яке пропускають овець для доїння» македонська
strąga «кошара; відгороджене місце для доїння овець; частина кошари з отворами (вікнами), крізь які пропускають овець при доїнні» польська
strúngă «кошара для доїння овець» (молд. стру́нгэ) румунська
га «кошара; діра, отвір» сербохорватська
strungа «відгороджене місце в кошарі, де доять овець» словацька
strungа «відгороджене місце в кошарі, де доять овець» чеська
strungár «чабан, що заганяє овець для доїння» ?
strungáş «тс.» ?
strёngój «стискати» ?
shtrungё «загорода для худоби, кошара» ?
strungа «відгороджене місце в кошарі, де доять овець» ?

прочга (вигук, яким підганяють коней)

очевидно, результат поєднання вигуків [проч] «геть» і га (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
проч «геть» українська
га українська

чи́па-га-чи́па «вигук для вгамовування собак»

результат видозміни форми ци «геть», вжитої подвійно у сполученні з часткою га;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ци «геть» ?
га ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.