В'ЯЗАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

в'яза́ти

менш імовірними є припущення про схрещення *ęzati і *vьrzati (Meillet MSL 8, 236; Études 215) і про зв’язок з лит. výžti «вити, плести» (Machek ESJČ 679) або з гот. windan «вити» та про вплив з боку *ǫza «узи»(Брандт РФВ 22, 115);
псл. vęzati;
основа vęz-, очевидно, є результатом контамінації коренів *ǫz- ‹ іє. *angh(пор. стсл. ѫзъкъ «вузький», гр. γχω «зв’язую», лат. ango «звужую») і іє. ergh- (стсл. от-връзѫ «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. veržti «стягувати, стискати, давити»);
можливо, споріднене з прус. winsus «шия», вірм. viz «тс.»;
р. вязать, бр. вяза́ць, др. вязати, п. wiązać, ч. vázati, слц. viazať, вл. wiazać, нл. wjezaś, болг. ве́жа, м. везе «вишиває», схв. ве́зати, слн. vézati, стсл. ВѦЗАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в'я́жучий
в'яза́лець «в’язальник»
в'яза́льний
в'яза́льник
в'яза́льце (бот.)
в'язан «жмутик, букет» (ь)
в'я́занка
в'язба́ «ув’язнення»
в'я́зень
в'язи́ «в’язь у санях»
в'я́зи (анат.)
в'язи́ла «кайдани» (заст.)
в'язи́ля «в’язальниця»
в'я́зи́стий «товстошиїй»
в'язі́вка «витка рослина, хміль, березка і под.»
в'язі́й
в'я́зі́ль «зв’язка»
в'язі́льник «тс.»
в'язі́льниця «в’язальниця»
в'я́зка
в'я́зки́й
в'язкува́тий
в'я́зло «все, чим можна в’язати»
в'язни́й «шийний»
в'я́зник «в’язень»
в'язни́ти «ув’язнювати»«зв’язка Ж; зав’язь»
в'язни́ця
в'язни́чний
в'я́знути
в'я́зня «в’язниця»
в'я́зо́к «зв’язок (різні частини воза, саней, човна, корзини); хребець»
в'язу́ра «велика в’язка»
в'язу́чий
в'язь «зав’язь; старовинний вид письма; зв’язок (мех.); [капиця Л]»
в'я́зьмо «перевесло»
за́в'я́зка
за́в'язь
зв'я́зка
зв'язкі́вець
зв'я́зний
зв'язо́к
зв'язь
зобов'яза́ти
нав'я́зкуватий
нав'я́зливий
на́в'язь «настирливість»
обв'я́зка
обв'я́зувальний
обов'язко́вий
обо́в'язок
обов'я́зувальник
пере́в'яз
перев'я́зка
перев'язкува́тий «з перехватом посередині» (про посуд)
перев'я́зник
перев'я́зочна
перев'я́зочний
пере́в'язь
підв'я́зка
підв'я́зувальний
пі́дв'язь «місце, де балка запускається в стовп, що її підтримує» (теслярське)
прав'я́зливий
при́в'я́зка
прив'язни́й
прив'язник
при́в'язок
при́в'язь
про́в'язь «середня частина рибальської сітки»
розв'я́зка
розв'я́зний
ро́зв'язо́к
ро́зв'язь
у́в'я́зка
ув'язливий
ув'я́знений
ув'я́знення
ув'я́знювати
у́в'язь
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вяза́ць білоруська
ве́жа болгарська
wiazać верхньолужицька
viz «тс.» вірменська
windan «вити» готська
вязати давньоруська
ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» індоєвропейська
ergh- (стсл. от-връзѫ «розкрию, відчиню», др. верзати «в’язати», лит. ve$ržti «стягувати, стискати, давити») індоєвропейська
výžti «вити, плести» литовська
везе «вишиває» македонська
wjezaś нижньолужицька
wiązać польська
vęzati праслов’янська
winsus «шия» прусська
вязать російська
ве́зати сербохорватська
viazať словацька
vézati словенська
ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» старослов’янська
ВѦЗАТИ старослов’янська
vázati чеська
*ęzati ?
*ǫza «узи» ?
vęz- ?
*ǫz- ?
ѫзъкъ , гр. γχω , лат. ango «вузький»«зв’язую»«звужую» ?

в'яз «берест, Ulmus L.» (бот.)

псл. ѵęzъ ‹*ving-;
споріднене з лит. vìnkšna «в’яз», лтс. vîksna, алб. vith, viďhé, вірм. vok’ «тс.», курд. viz «вид в’яза»;
іє. *uing-;
зіставлення з в’яза́ти (Miki. EW 56–57) викликає сумнів;
р. бр. вяз, др. вязъ, п. wiąz, ч. vaz, слц. väz, вл. wjaz, нл. wjez, схв. вȇз, слн. vêz;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в'язи́на
в'язова́тий «порослий в’язом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vith албанська
вяз білоруська
wjaz верхньолужицька
vok' «тс.» вірменська
вязъ давньоруська
*uing- індоєвропейська
viz «вид в’яза» курдська
vîksna латиська
vìnkšna «в’яз» литовська
wjez нижньолужицька
wiąz польська
ѵęzъ праслов’янська
вяз російська
вȇз сербохорватська
väz словацька
vêz словенська
vaz чеська
viďhé ?
в'яза́ти ?

в'язі́ль «конюшина повзуча, Trifolium repens L.; конюшина лучна, Trifolium pratense L.; Trifolium flexosum F.; конюшина гірська, Trifolium montanum L.; горошок шорсткий, Vicia hirsuta (L)S. F. Gray (Ervum hirsutum)» (бот.)

похідне утворення від в’яза́ти՝, первісно назва була дана, очевидно, конюшині повзучій і горошку шорсткому за їх повзучі стебла;
пор. інші назви перстача: р. [завя́зник, у́зик], бр. [перавяжыха];
р. [вязе́ль] «вика, Vicia L.; люцерна, Medicago sativa L.; чина лучна, Lathyrus pratensis L.; перстач, Potentilla L.», [вя́зиль] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зв'язіль «горошок шорсткий»
звезіль «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
перавяжыха білоруська
завя́зник російська
у́зик російська
вязе́ль «вика, Vicia L.; люцерна, Medicago sativa L.; чина лучна, Lathyrus pratensis L.; перстач, Potentilla L.» російська
вя́зиль «тс.» українська
в'яза́ти ?
інші ?

за́в'я́зник «перстач прямостоячий, калган, Potentilla tormentilla Neck. (Potentilla erecta L.)» (бот.)

назва мотивується тим, що в народній медицині корені цієї рослини застосовуються як в’яжучий засіб при лікуванні ран, кровотеч тощо;
похідне утворення від в’яза́ти;
p. [завя́зник] «тс.; гірчак ракові шийки, Polygonum bistorta L.», [завя́зный ко́рень] «перстач прямостоячий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
завя́зный ко́рень «перстач прямостоячий» українська
в'яза́ти ?
завя́зник «тс.; гірчак ракові шийки, Polygonum bistorta L.» ?

ув'я́сло «підвіска як коштовність, прикраса»

очевидно, пов’язане з бр. вясло́ «зв’язка, низка дрібних предметів», [вя́сло, вя́сла], р. [вя́сло] «жгут соломи, яким зв’язують снопи; пояс», [свясло́] «перевесло», др. съвясло, що походять з *вязсло, утвореного від в’яза́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вясло «зв’язка, низка дрібних предметів» білоруська
вя́сло білоруська
вя́сла білоруська
съвясло давньоруська
*вязсло давньоруська
в'яза́ти давньоруська
вя́сло «жгут соломи, яким зв’язують снопи; пояс» російська
свясло́ «перевесло» російська

у́жавий «в’язкий (про деревину)» (усно)

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з у́жва́, вужва́, ву́зол, в’яза́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́жва українська
вужва українська
ву́зол українська
в'яза́ти українська

у́за́ «жирний наліт на воді Г; вощина Нед»

псл. vǫza, пов’язане з ву́зол, в’яза́ти й означає «те, що зв’язує, скріплює»;
р. уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [ву́за] «чарупка у стільниках», бр. [ву́за] «вощина, стільники», [вуза́] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [węza] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [węźnia] «тс.», ч. [uzda, huzda] «сухі стільники»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́за «вощина, стільники» білоруська
вуза́ «тс.; бджолиний клей, прополіс» білоруська
węza «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники» польська
węźnia «тс.» польська
vǫza праслов’янська
уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев» російська
ву́за «чарупка у стільниках» російська
ву́зол українська
в'яза́ти «те, що зв’язує, скріплює» українська
uzda «сухі стільники» чеська
huzda «сухі стільники» чеська

у́зи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність»

псл. *ǫza, мн. *ǫzy;
споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;
зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;
іє. *ang̑h-;
р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заужа́ти «зв’язати»
паужіня «те, що висипається з-під пауза»
пауз «рубель»
паузник «вірьовка для прив’язування пауза»
паузняк
па́узок «вид річкового судна»
розпаузити
у́зник «в’язень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.) білоруська
aggwus готська
ἄγχω «здавлюю» грецька
еngi давньоверхньонімецька
aṁhúḥ «вузький» давньоіндійська
øngr «тс.» давньоісландська
оуза «окови» давньоруська
*ang̑h- індоєвропейська
angō «стискаю, душу» латинська
vyžà «лапоть» литовська
výžti «плести лапті» литовська
аñkštas «тісний, вузький» литовська
eng нововерхньонімецька
więzy польська
*ǫza праслов’янська
у́за російська
у́зы російська
везе сербохорватська
у̏зе «в’язниця; кайдани» сербохорватська
vézi словенська
ѫза старослов’янська
вѫза старослов’янська
вѫзъ старослов’янська
ву́зол українська
в'яза́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.