ВІХОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

ві́хоть

псл. věxъtь, суфіксальне утворення від věxa «тичка, гілка» (віхтем спочатку служила рясна гілка дерева або стеблина бур’яну);
р. [вехоть], бр. вехаць, др. вѣхъть, п. wiecheć, ч. věchet, слц. vecheť, вл. wěché, нл. wěkś «тс.», слн. véhət «пучок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

віхо́тка
ві́хтити
віхтюва́ти «мазати долівку»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вехаць білоруська
wěché верхньолужицька
вѣхъть давньоруська
wěkś «тс.» нижньолужицька
wiecheć польська
věxъtь праслов’янська
вехоть російська
vecheť словацька
véhət «пучок» словенська
věchet чеська
věxa «тичка, гілка» (віхтем спочатку служила рясна гілка дерева або стеблина бур’яну) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.