ВІТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
віть «гілка»
псл. větь, větvь, vitь;
споріднене з прус. witwan «верба», лит. vytìs «лоза, прут», гр. οἰσος, οισύο «лоза», ἰτέα «верба», лат. vītis «лоза»;
двн. wīda «верба», нвн. Weide «тс.», дінд. vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang», ав. vaēitі «верба», перс. bīd «верба»;
іє. *uei-t-, *uoi-t- «прут, лоза», похідне від *uеі- «вити, крутити»;
р. ветвь, бр. ве́цце, др. вѣтвь, п. wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза», ч. větev, větka, болг. поет. ве́тва, стсл. вѣтвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́та
віти́стий
ві́тка
ві́тник
«вітка; віник»
ві́ття
ві́тьва
«тс.»
ро́звіт
«розгалуження»
розві́твитися
«розгалузитися»
розвіти́стий
«гіллястий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēitі «верба» | авестійська |
| ве́цце | білоруська |
| ве́тва | болгарська |
| οἰσος | грецька |
| wīda «верба» | давньоверхньонімецька |
| vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang» | давньоіндійська |
| вѣтвь | давньоруська |
| *uei-t- | індоєвропейська |
| vītis «лоза» | латинська |
| vytìs «лоза, прут» | литовська |
| Weide «тс.» | нововерхньонімецька |
| bīd «верба» | перська |
| wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза» | польська |
| větь | праслов’янська |
| witwan «верба» | прусська |
| ветвь | російська |
| вѣтвь | старослов’янська |
| větev | чеська |
| větka | чеська |
| větvь | ? |
| vitь | ? |
| οισύο «лоза» | ? |
| ἰτέα «верба» | ? |
| *uoi-t- «прут, лоза» | ? |
| *uеі- «вити, крутити» | ? |
| ве́тва | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України