ВІТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

віть «гілка»

псл. větь, větvь, vitь;
споріднене з прус. witwan «верба», лит. vytìs «лоза, прут», гр. οἰσος, οισύο «лоза», ἰτέα «верба», лат. vītis «лоза»;
двн. wīda «верба», нвн. Weide «тс.», дінд. vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang», ав. vaēitі «верба», перс. bīd «верба»;
іє. *uei-t-, *uoi-t- «прут, лоза», похідне від *uеі- «вити, крутити»;
р. ветвь, бр. ве́цце, др. вѣтвь, п. wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза», ч. větev, větka, болг. поет. ве́тва, стсл. вѣтвь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́та
віти́стий
ві́тка
ві́тник «вітка; віник»
ві́ття
ві́тьва «тс.»
ро́звіт «розгалуження»
розві́твитися «розгалузитися»
розвіти́стий «гіллястий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vaēitі «верба» авестійська
ве́цце білоруська
ве́тва болгарська
οἰσος грецька
wīda «верба» давньоверхньонімецька
vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang» давньоіндійська
вѣтвь давньоруська
*uei-t- індоєвропейська
vītis «лоза» латинська
vytìs «лоза, прут» литовська
Weide «тс.» нововерхньонімецька
bīd «верба» перська
wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза» польська
větь праслов’янська
witwan «верба» прусська
ветвь російська
вѣтвь старослов’янська
větev чеська
větka чеська
větvь ?
vitь ?
οισύο «лоза» ?
ἰτέα «верба» ?
*uoi-t- «прут, лоза» ?
*uеі- «вити, крутити» ?
ве́тва ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України