ВІРА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́ра «довір’я, впевненість; релігія»
псл. věra ‹*vēra;
споріднене з ав. var- «вірити», varəna«віра», ос. urnyn «вірити», гот. tuzwērjan «сумніватися», дісл. vár «обіцянка», двн. wâra «правда, вірність, милість», свн. wār «дійсний, справжній», нвн. wahr «тс.», лат. vērus «дійсний, справжній, істинний», ірл. fir «вірний»;
іє. *uēr- «справжній»;
р. бр. м. ве́ра, др. вѣра, п. wiara, ч. víra, слц. viera, вл. нл. wěra, болг. вя́ра, схв. вјȅра, слн. véra, стсл. вѣра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́р'я
безві́рник
вір
(у виразі брати на вір «на віру»)
вір'я́н
«сват»
ві́рисний
«імовірний, вірогідний»
віри́тель
«кредитор»
ві́рити
ві́рний
ві́рник
«довірена особа; [парафіянин ВеУг]»
вірня́нка
«вірна дружина»
ві́рувати
віру́тний
«дійсний, справжній»
віру́тник
«вірник»
ві́рую
«credo»
ві́рчий
ві́рщик
дові́р'я
дові́ра
дові́рливий
довіря́ти
достові́рний
запові́рити
«ввірити»
зві́рість
«звірка»
зві́рки
зві́рник
звіря́ти
звіря́тися
зневі́р'я
зневі́ра
зневі́ритися
неві́р'я
неві́ра
неві́рник
неві́рство
недові́р
«недові́р’я; недовірок»
недовір'я
недові́ркуватий
недові́рливий
недовірок
переві́рка
переві́рник
перевіря́ти
пові́р'я
пові́рити
пові́рка
пові́рник
прові́рка
провіря́ти
сповіря́ти
спроневі́ритися
уві́ритися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| var- «вірити» | авестійська |
| ве́ра | білоруська |
| вя́ра | болгарська |
| wěra | верхньолужицька |
| tuzwērjan «сумніватися» | готська |
| wâra «правда, вірність, милість» | давньоверхньонімецька |
| vár «обіцянка» | давньоісландська |
| вѣра | давньоруська |
| *uēr- «справжній» | індоєвропейська |
| fir «вірний» | ірландська |
| vērus «дійсний, справжній, істинний» | латинська |
| ве́ра | македонська |
| wěra | нижньолужицька |
| wahr «тс.» | нововерхньонімецька |
| urnyn «вірити» | осетинська |
| wiara | польська |
| věra | праслов’янська |
| ве́ра | російська |
| вјȅра | сербохорватська |
| wār «дійсний, справжній» | середньоверхньнімецька |
| viera | словацька |
| véra | словенська |
| вѣра | старослов’янська |
| víra | чеська |
| varəna «віра» | ? |
ві́ра (вигук, що означає «вгору! піднімай!»)
запозичення з італійської мови;
іт. vira «повертай» (тобто «повертай кабестан, щоб підняти вантаж») є формою наказового способу від дієслова virare «повертати, крутити», яке було результатом видозміни пізньолат. gyrare «тс.», утвореного на основі гр. γυρος «круг», можливо, внаслідок контамінації з лат. vertere «крутити» або vibrare «рухати, трясти»;
р. ви́ра, бр. ві́ра;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́ра | білоруська |
| γυρος «круг» | грецька |
| vira «повертай» (тобто «повертай кабестан, щоб підняти вантаж») | італійська |
| vertere «крутити» | латинська |
| gyrare «тс.» | пізньолатинська |
| ви́ра | російська |
| virare «повертати, крутити» | ? |
| vibrare «рухати, трясти» | ? |
Ві́ра (жіноче ім’я)
старослов’янська калька грецької власної назви Πίστις, утвореної на основі апелятива πίστις «віра»;
р. бр. болг. Ве́ра, др. Вѣра, ч. Věra, стсл. Вѣра;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ве́ра | білоруська |
| Ве́ра | болгарська |
| Вѣра | давньоруська |
| Ве́ра | російська |
| Вѣра | старослов’янська |
| Věra | чеська |
| πίστις «віра» | ? |
бузуві́р «бусурман; зла, жорстока людина»
не зовсім ясне;
вважається наслідком деформації слова бусурма́н «мусульманин» і його народноетимологічного зближення із словом ві́ра;
виводиться також (Макарушка 6) від тюрк. (?) müzevvir «ошуканець» (пор. крим.-тат. музу «шкідливий; наклепник», яке зводиться до ар. mudi(n) «шкідливий», Räsänen Versuch 346);
заслуговує на увагу й припущення про зв’язок з гіпотетичним *bosъ «прудкий, скажений» (про тотемістичного у тюрків священного вовка-перевертня), др. босыи «тс.», босъ «біс», босувъ «присвячений, належний божеству», а також з р. [бу́сый] «сірий, димчастий», укр. босо́рка «ворожка, відьма, чаклунка», тур. крим.-тат. чаг. кирг. боз «сірий, попелястий; блідий» (Виноградова І 64–65, 78–79; Ильинский РФВ 65/1,214–215; Крымский Укр. гр. І 462);
Фонетичні та словотвірні варіанти
безуві́р
«тс.»
босові́р
бузові́р
бузуві́рство
музуві́р
«невірний, єретик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| босыи «тс.» | давньоруська |
| боз «сірий, попелястий; блідий» | киргизька |
| боз «сірий, попелястий; блідий» | кримсько-татарська |
| бу́сый «сірий, димчастий» | російська |
| боз «сірий, попелястий; блідий» | турецька |
| müzevvir «ошуканець» (?)(пор. крим.-тат. музу «шкідливий; наклепник», яке зводиться до ар. mudi(n) | тюркські |
| босо́рка «ворожка, відьма, чаклунка» | українська |
| боз «сірий, попелястий; блідий» | чагатайська |
| бусурма́н «мусульманин» | ? |
| ві́ра | ? |
| *bosъ «прудкий, скажений» (про тотемістичного у тюрків священного вовка-перевертня) | ? |
| босъ «біс» | ? |
| босувъ «присвячений, належний божеству» | ? |
ви́ра «штраф за вбивство» (іст.)
здебільшого вважається запозиченням з германських мов, зокрема, від варягів;
пор. перший компонент двн. свн. wërgëlt (нвн. Wergeld) «штраф за вбивство чоловіка», утвореного з двн. wër «чоловік» і geld «відплата, вартість» (Горяев 49; Преобр. І 85);
видається ймовірним і припущення Фасмера про праслов’янське походження цього слова: псл. vira «штраф за вбивство чоловіка» як похідне від псл. *virъ «чоловік», що відповідає лит. výras «чоловік», прус, würs, лат. vir, гот. wair, wër, ав. vīra, дінд. vīráḥ «тс.»;
р. ви́ра, бр. ві́ра, др. ви́ра, вирьное;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ра
(XV ст.)
вира́ти
«збирати подать»
ві́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vīra | авестійська |
| ві́ра | білоруська |
| wair | готська |
| wërgëlt «штраф за вбивство чоловіка» (нвн. Wergeld) | давньоверхньонімецька |
| wër «чоловік» | давньоверхньонімецька |
| vīráḥ «тс.» | давньоіндійська |
| ви́ра | давньоруська |
| vir | латинська |
| výras «чоловік» | литовська |
| vira «штраф за вбивство чоловіка» | праслов’янська |
| *virъ «чоловік» | праслов’янська |
| ви́ра | російська |
| wërgëlt «штраф за вбивство чоловіка» (нвн. Wergeld) | середньоверхньнімецька |
| вирьное | українська |
| перший | ? |
| geld «відплата, вартість» | ? |
| würs | ? |
| wër | ? |
імові́рний «можливий; (заст.) довірливий»
складні утворення з основ теп. ч. дієслова йня́ти (йму) (‹*jęti, *jbmǫ) та іменника ві́ра;
виникло на ґрунті виразу др. яти вѣру «вірити»;
пор. др. неявѣръ «недовірливий»;
р. неимове́рный, [имове́рный], бр. імаве́рны;
Фонетичні та словотвірні варіанти
імов́рливий
ймові́ра
ймові́рний
Пi
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| імаве́рны | білоруська |
| яти «вірити» | давньоруська |
| вѣру «вірити» | давньоруська |
| неявѣръ «недовірливий» | давньоруська |
| *jęti | праслов’янська |
| *jbmǫ | праслов’янська |
| неимове́рный | російська |
| имове́рный | російська |
| йня́ти (йму) (йму)(‹*jęti, *jbmǫ) | українська |
| ві́ра | українська |
псяві́ра «(лайка) негідник, мерзотник»
складне слово, утворене зі слів [пся] «собача» та ві́ра;
калька п. psiawiara (лайка), букв. «собача віра», утвореного зі слів psia «собача» та wiara «віра»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| psiawiara (лайка) | польська |
| psia «собача» | польська |
| wiara «віра» | польська |
| пся «собача» | українська |
| ві́ра | українська |
уві́ритися «набриднути, обриднути, надокучити, остогиднути; допекти»
не зовсім ясне;
можливо, результат семантичного розвитку уві́ритися «довіритися, переконатися», що є префіксальним утворенням від ві́ра;
бр. [увера́цца] «чіплятися, набридати причіпками», [уве́рыцца] «остогиднути, надокучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ввіря́тися
«докучати»
увіра́тися
«допікати, набридати»
уві́ристий
«настирливий, надокучливий»
уві́ря́тися
«набридати, докучати Г, Бі; важко даватися комусь Нед»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| увера́цца «чіплятися, набридати причіпками» | білоруська |
| уве́рыцца «остогиднути, надокучити» | білоруська |
| уві́ритися «довіритися, переконатися» | українська |
| ві́ра | українська |
вір «жердяна огорожа, частокіл»
псл. vor-/ver«запирати, замикати»;
споріднене з верея, лит. varas «лата частоколу», apìvaras «загорода для худоби», гот. warjan «захищатися, оборонятися», дісл. verja «тс.», дангл. werian «зводити греблю», дфриз. wera «перечити; забороняти», днн. werian, двн. werren, weren, нвн. wehren «тс.», дісл. vǫr «загорожа», англ, weir «гребля, дамба», оск. veru «ворота»;
іє. *uer- «замикати, боронити, закривати»;
р. [вор] «частокіл», [во́ры] «кілля, палі», бр. [вор] «хлів», др. воръ «огорожа, огороджене місце», пор. стсл. вьрѫ, врѣти «закривати, замикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вір՝я́
«жердки, кілля, частокіл»
вірли́нє
«кілля»
вор՝я́
«жердини; огорожа з жердин»
вора́ка
«жердина для огорожі»
вори́на
«тс.; кілок у частоколі»
вори́ння
«кілля, частокіл»
воря́ка
воря́нок
«загорода; загін для худоби»
заві́рки
«частокіл»
заво́ра
«кілок, яким запирають ворота»
завори́ти
«загородити»
за́воріння
«ворота»
звора́ти
«загородити»
обвори́ти
«загородити жердинами»
обворя́чить
«обнести огорожею з жердин»
ори́нє
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вор «хлів» | білоруська |
| warjan «захищатися, оборонятися» | готська |
| werian «зводити греблю» | давньоанглійська |
| werren | давньоверхньонімецька |
| verja «тс.» | давньоісландська |
| vǫr «загорожа» | давньоісландська |
| werian | давньонижньонімецька |
| воръ «огорожа, огороджене місце» | давньоруська |
| wera «перечити; забороняти» | давньофризька |
| varas «лата частоколу» | литовська |
| wehren «тс.» | нововерхньонімецька |
| veru «ворота» | оскська |
| vor-/ver «запирати, замикати» | праслов’янська |
| вор «частокіл» | російська |
| вьрѫ | старослов’янська |
| во́ры «кілля, палі» | українська |
| врѣти «закривати, замикати» | українська |
| верея | ? |
| apìvaras «загорода для худоби» | ? |
| weren | ? |
| weir «гребля, дамба» | ? |
| *uer- «замикати, боронити, закривати» | ? |
| вьрѫ | ? |
вір «жеребець»
неясне;
здебільшого вважається запозиченням з германських мов;
пор. свн. ors, ros, двн. hros, ros, дфриз. hors, англ. horse, пгерм. *hrossa «кінь»;
помилково пов’язувалося (Bern. I 26; Кобилянський Гуц. гов. 85) з огир «жеребець», запозиченим з тюркських мов, хоч не виключена можливість семантичної взаємодії і конвергенції назв вір і о́гир, внаслідок чого постала форма е́вір;
необґрунтоване й пов’язування з іє. *ǎrіа- (*ег-, *егі-) «самець» (Соболевский РФВ 65, 416–417), з іє. *er-/or«приводити в рух, збуджувати», псл. oriti «руйнувати» (Moszyński PZJP 238–239) або з дінд. árvant- «швидкий» (Ильинский РФВ 66, 269–270);
р. [opь] «нутряк; жеребець; мерин», р. ст. орь «кінь», п. orz, horz, ч. (поет.) oř «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вірь
вор
во́рій
е́вір
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| horse | англійська |
| hros | давньоверхньонімецька |
| árvant- «швидкий» | давньоіндійська |
| hors | давньофризька |
| *ǎrіа- «самець» (*ег-, *егі-)(Соболевский РФВ 65, 416--417) | індоєвропейська |
| *er-/or «приводити в рух, збуджувати» | індоєвропейська |
| orz | польська |
| horz | польська |
| *hrossa «кінь» | прагерманська |
| oriti «руйнувати» | праслов’янська |
| орь «кінь» | російська |
| ors | середньоверхньнімецька |
| oř «тс.» (поет.) | чеська |
| ors | ? |
| ros | ? |
| ros | ? |
| огир «жеребець» | ? |
| вір | ? |
| о́гир | ? |
| е́вір | ? |
| opь «нутряк; жеребець; мерин» | ? |
| орь «кінь» | ? |
ва́рош «місто»
запозичення з угорської мови;
уг. város «місто» є похідним від vár «фортеця», що зводиться до дперс. сперс. vār «стіна; будова», дперс. vāra «укріплення; захист» (дінд. vāra- «тс.»), пов’язаних з дперс. var- «обгортати, закривати», спорідненим з дінд. vṛṇoti «обгортає, охоплює», псл. *verti «замикати», укр. вір «жердина в огорожі»;
п. [warosz] «мала фортеця», слц. [varoš] «місто», болг. [ва́рош] «центр міста, стара (укріплена) частина міста», схв. ва́рош «місто»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варо́ський
«міський»
вароша́ни
«міщани»
варошъ
«місто»
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́рош «центр міста, стара (укріплена) частина міста» | болгарська |
| vṛṇoti «обгортає, охоплює» | давньоіндійська |
| vār «стіна; будова» | давньоперська |
| vāra «укріплення; захист» (дінд. vāra- «тс.») | давньоперська |
| var- «обгортати, закривати» | давньоперська |
| warosz «мала фортеця» | польська |
| *verti «замикати» | праслов’янська |
| ва́рош «місто» | сербохорватська |
| vār «стіна; будова» | середньоперська |
| varoš «місто» | словацька |
| város «місто» | угорська |
| вір «жердина в огорожі» | українська |
| vár «фортеця» | ? |
верло́ «дишель кінного приводу»
[ви́рло] «тс.; важіль, підойма; діра, отвір, жерло»;
псл. *vьrlo «жердина»;
зіставляється (Младенов 91; Machek ESJČ 700; БЕР І 211; Skok III 629) з лит. svirtis «колодязний журавель; важіль», лтс. svēre «тс.»;
може бути пов’язане з укр. вір, вори́ння;
ч. (мор.) [vrlina] «жердина колодязного журавля; бокова жердина драбини», слц. [vrlina] «жердина», болг. върли́на «жердина, тичка», схв. врљика «тс.; кіл для тину», слн. vrlína «отвір у тині; дерев’яні ворота, ліса»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| върли́на «жердина, тичка» | болгарська |
| svēre «тс.» | латиська |
| svirtis «колодязний журавель; важіль» | литовська |
| *v «жердина» | праслов’янська |
| врљика «тс.; кіл для тину» | сербохорватська |
| vrlina «жердина» | словацька |
| vrlína «отвір у тині; дерев’яні ворота, ліса» | словенська |
| вір | українська |
| vrlina «жердина колодязного журавля; бокова жердина драбини» (мор.) | чеська |
| вори́ння | ? |
вестибю́ль
запозичення з французької мови;
фр. vestibule походить від лат. vestibulum «передпокій, сіни», що утворилося з давнішого *ver(o)^stabulum «площадка перед дверима», яке складається з основ іменників *uero- «двері», спорідненого з дісл. vor «загорожа», псл. ѵоrъ, укр. вір «тс.», воро́та, і stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір», похідного від кореня *stā- «стояти», того самого, що і в псл. stati, укр. ста́ти;
р. вестибю́ль, бр. вестыбюль, п. westybul, ч. слц. vestibul, болг. вестибю́л, м. вестибил, схв. вèстибил, слн. vestibul;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вестыбюль | білоруська |
| вестибю́л | болгарська |
| vor «загорожа» | давньоісландська |
| vestibulum «передпокій, сіни» | латинська |
| вестибил | македонська |
| westybul | польська |
| ѵоrъ | праслов’янська |
| stati | праслов’янська |
| вестибю́ль | російська |
| вèстибил | сербохорватська |
| vestibul | словацька |
| vestibul | словенська |
| вір «тс.» | українська |
| ста́ти | українська |
| vestibule | французька |
| vestibul | чеська |
| *ver(o)^stabulum «площадка перед дверима» | ? |
| *uero- «двері» | ? |
| воро́та | ? |
| stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір» | ? |
| *stā- «стояти» | ? |
вир
псл. virъ;
споріднене з лит. vỹrius «вир», лтс. virags, лат. vertex «тс.», аром. viró «глибоке місце у воді»;
інші ступені чергування відображені у стсл. вкрѣти (псл. *vьrěti) «кипіти, клекотіти», ч. vříti, укр. [врі́ти], лит. vìrti «кипіти», лтс. virt «кипіти, варитися», а також в укр. [ізві́р] «джерело», схв. ùзвор «тс.», укр. варити;
безпосередній зв’язок з ви́ти (Machek ESJČ 690) остаточно не доведений;
р. діал. болг. вир, бр. вір, п. wir, ч. слц. слн. vír, м. вир «калюжа, водоймище», схв. вир, стсл. виръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вер
«вир»
ви́рей
«тс.»
вири́стий
ви́рити
«вирувати»
ви́рник
вирува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| viró «глибоке місце у воді» | аромунський |
| вір | білоруська |
| вир | болгарська |
| vertex «тс.» | латинська |
| virags | латиська |
| virt «кипіти, варитися» | латиська |
| vỹrius «вир» | литовська |
| vìrti «кипіти» | литовська |
| вир «калюжа, водоймище» | македонська |
| wir | польська |
| virъ | праслов’янська |
| вир | російська |
| ùзвор «тс.» | сербохорватська |
| вир | сербохорватська |
| vír | словацька |
| vír | словенська |
| вкрѣти «кипіти, клекотіти» (псл. *vьrěti) | старослов’янська |
| виръ | старослов’янська |
| врі́ти | українська |
| ізві́р «джерело» | українська |
| варити | українська |
| vříti | чеська |
| vír | чеська |
| ви́ти | ? |
| вир | ? |
воро́нка «[чіп, затичка Г; отвір у бочці, сопілці, свистку Me]; (нове, з рос.) вирва, яма від вибуху»
псл. *vorná, що означало, очевидно, «колодка, чіп»;
поза слов’янськими мовами певні відповідності спостерігаються тільки в лтс. vārna «колода з жолобками для виття вірьовки»;
зіставляється також з алб. vȃrrë «рана», дінд. vraṇaḥ, vraṇam «тс.»;
можливо, того ж походження, що й вір «жердяна загорода», о́твір, во́рок «мішок»;
р. воро́нка «лійка; яма конічної форми», бр. варо́нка «яма конічної форми», п. wrona «отвір, дірка», ч. vrana «тс.», болг. врана́ «отвір у бочці; чіп», схв. врȃњ «чіп», слн. vrȃnj «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vȃrrë «рана» | албанська |
| варо́нка «яма конічної форми» | білоруська |
| врана́ «отвір у бочці; чіп» | болгарська |
| vraṇaḥ | давньоіндійська |
| vārna «колода з жолобками для виття вірьовки» | латиська |
| wrona «отвір, дірка» | польська |
| *vorná | праслов’янська |
| воро́нка «лійка; яма конічної форми» | російська |
| врȃњ «чіп» | сербохорватська |
| vrȃnj «тс.» | словенська |
| vrana «тс.» | чеська |
| vraṇam «тс.» | ? |
| вір «жердяна загорода» | ? |
| о́твір | ? |
| во́рок «мішок» | ? |
ворю́га «злодій»
очевидно, запозичене з російської мови не раніше XVI ст;
р. вор, воря́га зіставляється з вру, врать, пов’язаним, можливо, з псл. *vьrati «плести» з дальшим розвитком семантики «плести – говорити дурниці»;
пор. і р. воровско́й «облудний, злодійський»;
порівнювання з п. wór «мішок» (Брандт РФВ 25, 214) непереконливе;
малоймовірне припущення про запозичення цього слова з уйг. оуrу «злодій», тур. oğru «шахрай, негідник» (Gombocz 109) або з фін. varas «злодій» (Mikkola Berühr. 104);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вір
«тс.»
вор
«злодій»
вори́ця
«злодійка»
воровкува́йтий
воря́га
«злодій, шахрай Я, Пі; ворог Ж»
воря́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wór «мішок» | польська |
| *vьrati «плести» | праслов’янська |
| вор | російська |
| воровско́й «облудний, злодійський» | російська |
| oğru «шахрай, негідник» | турецька |
| оуrу «злодій» | уйгурська |
| varas «злодій» | фінська |
| воря́га | ? |
| вру | ? |
| врать | ? |
| семантики «плести -- говорити дурниці» | ? |
| і | ? |
гара́нтія
запозичення з німецької або французької мови;
нім. Garantie походить від фр. garantie, пов’язаного з garant «поручитель», яке зводиться до франк, werand «тс.», спорідненого з двн. днн. дангл. werian «захищати», нвн. wehren «тс.», псл. vor-yVer- «запирати, замикати», укр. вір «жердяна загорожа», видозміненого під впливом фр. ст. garir «захищати»;
р. гарантия, бр. гарантия, п. garancja, gwarancja, ч. garance, слц. garancia, вл. garantija, болг. гаранция,, м. гаранųuja, схв. гаранаија, гарантија, слн. garancí ja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарант
гарантувати
ґваранція
«порука, гарантія»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарантия | білоруська |
| гаранция | болгарська |
| garantija | верхньолужицька |
| werian «захищати» | давньоанглійська |
| werian «захищати» | давньоверхньонімецька |
| werian «захищати» | давньонижньонімецька |
| гаранųuja | македонська |
| Garantie | німецька |
| wehren «тс.» | нововерхньонімецька |
| garancja | польська |
| gwarancja | польська |
| vor-yVer- «запирати, замикати» | праслов’янська |
| гарантия | російська |
| гаранаија | сербохорватська |
| garancia | словацька |
| garancí ja | словенська |
| вір «жердяна загорожа» | українська |
| гарантија | українська |
| garantie | французька |
| garir «захищати» | французька |
| garance | чеська |
| garant «поручитель» | ? |
| werand «тс.» | ? |
| garir «захищати» | ? |
ґвер «рушниця»
запозичення з німецької мови;
нвн. Gewéhr «тс.» пов’язане з двн. wẹrian «захищати, обороняти», спорідненим з гот. warjan «перешкоджати», псл. vorъ «огорожа, паркан», укр. [вір] «жердяна огорожа»;
від дієслова wẹrian за допомогою префікса gi- було утворено іменник gi-weri (свн. gewẹr), який первісно означав «те, що служить для захисту»;
п. gwer «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґвир
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| warjan «перешкоджати» | готська |
| wẹrian «захищати, обороняти» | давньоверхньонімецька |
| Gewéhr «тс.» | нововерхньонімецька |
| gwer «тс.» | польська |
| vorъ «огорожа, паркан» | праслов’янська |
| вір «жердяна огорожа» | українська |
| gi- (свн. gewẹr) | ? |
| означав «те, що служить для захисту» | ? |
розво́ра «жердина для подовження воза»
похідне утворення від вір «жердина, огорожа, частокіл»;
р. [разво́ры] «п’яла, розпірки, стріли», п. rozwora «розвора, розпірка», ч. rozvora «довга жердина, що з’єднує передню і задню частини воза; металева засувка для замикання стулок (половинок) вікна, дверей», слц. rázvora «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зво́ра
лузво́ра
провори́на
ро́звирка
«тс.»
розві́рка
«задні спиці»
розво́рина
«тс.»
розво́рити
«подовжити віз розворою»
сво́ра
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rozwora «розвора, розпірка» | польська |
| разво́ры «п’яла, розпірки, стріли» | російська |
| rázvora «тс.» | словацька |
| вір «жердина, огорожа, частокіл» | українська |
| rozvora «довга жердина, що з’єднує передню і задню частини воза; металева засувка для замикання стулок (половинок) вікна, дверей» | чеська |
ор «жеребець»
запозичений з російської мови (р. [орь] «тс.») або збережений в українських говорах давніший варіант звукової форми [вір] «тс.» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
орь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вір «тс.» | ? |
коверко́т (сорт тканини)
запозичення з англійської мови;
англ. Covercoat утворене з іменників cover «покривало, футляр», пов’язаного з дієсловом cover «покривати», яке через фр. ст. covrir «тс.» зводиться до лат. соореrīrе «закривати», утвореного з префікса co- i дієслова ареrīrе (‹*ap-verīre) «відкривати», спорідненого з псл. *vertі «зачиняти, закривати», укр. вере́та, вере́я, [вір] «огорожа», та coat «піджак, мундир», яке через фр. ст. cote «чоловіча туніка» зводиться до франк. *kotta «вид верхнього одягу», спорідненого з нвн. Kotze «груба вовняна ковдра»;
р. болг. коверко́т, бр. каверко́т, п. kowerkot, ч. слц. слн. koverkot;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Covercoat утворене з іменників cover «покривало, футляр» | англійська |
| каверко́т | білоруська |
| коверко́т | болгарська |
| соореrīrе «закривати» | латинська |
| Kotze «груба вовняна ковдра» | нововерхньонімецька |
| kowerkot | польська |
| *vertі «зачиняти, закривати» | праслов’янська |
| коверко́т | російська |
| koverkot | словацька |
| koverkot | словенська |
| вере́та | українська |
| *kotta «вид верхнього одягу» | франкська |
| covrir «тс.» | французька |
| cote «чоловіча туніка» | французька |
| koverkot | чеська |
| cover «покривати» | ? |
| covrir «тс.» | ? |
| ареrīrе «відкривати» (‹*ap-verīre) | ? |
| вере́я | ? |
| вір «огорожа» | ? |
| coat «піджак, мундир» | ? |
| cote «чоловіча туніка» | ? |
шво́рінь «металевий або дерев’яний стержень, що є вертикальною віссю передка воза, візка чи поворотним пристроєм в автомобілі, локомотиві і т. ін.»
псл. sъvorьnь, похідне від *sъverti «зімкнути, замкнути», префіксального утворення від *verti, verati «замикати», з яким споріднене укр. вере́я «вісь у дверях», вір «огорожа з жердин»;
р. шкво́рень, [шво́рень], бр. шво́ран, п. sworzeń, ч. svorník, [svořeň, zvořeň], слц. svoreň, болг. [шво́рен] «тс.» (болг. говірки Одещини), схв. сво̀рница, слн. svórnik;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сві́рень
«шворінь»
свірне́вий
«пов’язаний зі шворнем»
свірня́к
«свердло просвердлювати дірку на шворінь»
сво́-рінь
свора
«вісь у передніх колесах воза»
сво́рень
«шворінь»
шві́рень
«тс.»
швірньови́й
шворене́вий
шво́рньовий
«тс.»
шкво́-рінь
«шворінь»
шкворі́вщина
«місце, де забито шкворінь (у грі)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шво́ран | білоруська |
| шво́рен «тс.» (болг. говірки Одещини) | болгарська |
| sworzeń | польська |
| sъvorьnь | праслов’янська |
| *sъverti «зімкнути, замкнути» | праслов’янська |
| *verti | праслов’янська |
| verati «замикати» | праслов’янська |
| шкво́-рень | російська |
| шво́рень | російська |
| сво̀рница | сербохорватська |
| svoreň | словацька |
| svórnik | словенська |
| вере́я «вісь у дверях» | українська |
| svorník | чеська |
| svořeň | чеська |
| zvořeň | чеська |
| вір «огорожа з жердин» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України