ВІЙНА — ЕТИМОЛОГІЯ

вина́

псл. vina;
споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaĩna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinūt «тс.; виправдати»;
іє. *uei- «переслідувати, наступати»;
далі пов’язується з воюва́ти, війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися»);
р. болг. вина́, бр. віна́, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́нен
вини́ти
ви́нне «борг»
ви́нний
ви́нник
ви́нниця «провинниця»
винова́те «борг»
винова́тель «обвинувач»
винова́цтво «винність»
вино́вщик «винуватець»
винува́тець
винува́ти
винува́тий
винува́тити
винува́ч
забезви́нно
забезневи́нно
зави́на
завини́на
звинува́чувати
звиня́ти
ізви́на «вибачення»
ізвини́ти
ізвиня́ти
неви́нничати
обви́на «обвинувачення»
обви́нник
обвинува́льний
обвинува́ч
обвинува́чувати
обезневиня́ти
повини́тися
пови́нний
пови́нність
повинува́тися
прови́на
прови́нен
прови́нений
прови́нний
прови́нник
прови́нність
провинува́титися «провинитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віна́ білоруська
вина́ болгарська
wina верхньолужицька
вина давньоруська
*uei- «переслідувати, наступати» індоєвропейська
vaĩna «провина» латиська
vaina «помилка» литовська
вина македонська
wina нижньолужицька
wina польська
vina праслов’янська
etwinūt «тс.; виправдати» прусська
вина́ російська
vina словацька
vina чеська
atvainôt «вибачити» ?
воюва́ти ?
війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися») ?

воюва́ти

іє. *uеіа-, *uei- «прагнути, домагатися, гнатися»;
споріднене з вина́, р. повинова́ться, лит. vajóti «ганяти, переслідувати», výti «тс.», лтс. vajât «переслідувати», двн. weida «полювання», дісл. veiðr «тс.», лат. vēnor, -āri «полювати», ірл. fíad «дичина», гр. ἴεμαι «прагну, бажаю», ос. уайын «скакати, бігати, мчати», ав. vayeiti «гонить, переслідує», дінд. vḗti «тс.»;
псл. *vojь «воїн»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

voj «військо»
voj «військо»
voj «військо»
voj «військо»
vojeváti
wojować
ваява́ць
війна́
ві́йсько
військо́вий
воеватися
воєнізо́ваний
воєнізува́ти
воївни́й
воїнству́ючий
войови́тий
войовни́к
войовни́чий
войскови́к
войскови́ця «армія»
војèвати
војува
вою́вам
вою́тити «бешкетувати»
во́я «війна»
воя́к
воя́ка
воя́цтво
воя́чка
воя́ччина
довоє́нний
заво́їстий «войовничий; задерикуватий»
завойо́вний
завойовни́к
завойо́вництво
післявоє́нний
повоє́нний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vayeiti «гонить, переслідує» авестійська
ἴεμαι «прагну, бажаю» грецька
weida «полювання» давньоверхньонімецька
vḗti «тс.» давньоіндійська
veiðr «тс.» давньоісландська
*uеіа- індоєвропейська
fíad «дичина» ірландська
vēnor латинська
vajât «переслідувати» латиська
vajóti «ганяти, переслідувати» литовська
уайын «скакати, бігати, мчати» осетинська
*vojь «воїн» праслов’янська
повинова́ться російська
*uei- «прагнути, домагатися, гнатися» ?
вина́ ?
výti «тс.» ?
-āri «полювати» ?

воя́ж

запозичено з французької мови, можливо, через польське посередництво;
фр. voyage «подорож» походить від лат. viāticum «гроші на подорож; провізія для подорожі», в основі якого лежить via «дорога», споріднене з дінд. vḗti «іде слідом, переслідує, прагне кудись», vītáḥ «прямий, простий, прямолінійний», vīthiḥ, vīthī «ряд, вулиця, шлях», псл. *vojь «воїн», укр. війна́, воюва́ти;
р. болг. воя́ж, бр. вая́ж, п. wojaż;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вояже́р
вояжува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вая́ж білоруська
воя́ж болгарська
vḗti «іде слідом, переслідує, прагне кудись» давньоіндійська
viāticum «гроші на подорож; провізія для подорожі» латинська
wojaż польська
*vojь «воїн» праслов’янська
воя́ж російська
війна́ українська
voyage «подорож» французька
via «дорога» ?
vītáḥ «прямий, простий, прямолінійний» ?
vīthiḥ ?
vīthī «ряд, вулиця, шлях» ?
воюва́ти ?

оби́лє «достаток, багатство»

псл. obilъ ‹*obvilъ (пор. стсл. извилиѥ «багатство», възвить «прибуток»);
пов’язується з лит. výti «гнатися, переслідувати», дінд. vḗti «переслідує, прагне», vītáḥ «переслідуваний, якого прагнуть», vītíḥ «жертовна їжа», ав. vayeiti «полювати», лат. vīs «хочеш», vīs «сила», via «дорога», дісл. veiðr «полювання», укр. во́їн, війна́;
припускається також (Трубачев Езиков. изсл. Младенов 337–339) можливість походження слова від би́ти з розвитком значень «оббите, обмолочене» «багатство, численна кількість»;
пов’язується (Варбот 47–49) з псл. obьlъ (‹*obvьlъ) «круглий, великий», *vьlati (valiti) «рухатися у великій кількості»;
недостатньо обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 405) про зв’язок з гр. ὄλβιος «щасливий, багатий, квітучий», похідним від ὄλβος «достаток» і з лит. lãbas «добрий», лтс. прус. labs «тс.», лтс. labība «збіжжя», лит. lãbas «маєток»;
р. оби́льный, др. обилъ «багатий», обильныи «тс.», обилие «багатство; хліб у зерні», п. [obile] «збіжжя», [obiele, obili] (з ч.), ч. obilí, слц. obilie «тс.», obilný «хлібний», болг. оби́лен «багатий», м. обилен «тс.», схв. [о̀бил] «багатий, розкішний», о̀бӣлан, о̏бӣлан «тс.», о̀бӣље «велика кількість; багатство», слн. obílen «багатий, повний», obílje «достаток, багатство», стсл. обилъ «багатий», обилиѥ «багатство, достаток»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оби́льний «багатий Ж; ясний, хороший (про день) ЛЧерк»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vayeiti «полювати» авестійська
оби́лен «багатий» болгарська
ὄλβιος «щасливий, багатий, квітучий» грецька
vḗti «переслідує, прагне» давньоіндійська
veiðr «полювання» давньоісландська
обилъ «багатий» давньоруська
vīs «хочеш» латинська
labs «тс.» латиська
labība «збіжжя» латиська
výti «гнатися, переслідувати» литовська
lãbas «добрий» литовська
lãbas «маєток» литовська
обилен «тс.» македонська
obile «збіжжя» польська
obilъ ‹*obvilъ (пор. стсл. извилиѥ «багатство», възвить «прибуток») праслов’янська
obьlъ «круглий, великий» (‹*obvьlъ) праслов’янська
labs «тс.» прусська
оби́льный російська
о̀бил «багатий, розкішний» сербохорватська
obilie «тс.»«хлібний» словацька
obilný «тс.»«хлібний» словацька
obílen «багатий, повний»«достаток, багатство» словенська
obílje «багатий, повний»«достаток, багатство» словенська
обилъ «багатий» старослов’янська
во́їн українська
обильныи «тс.» українська
обилие «багатство; хліб у зерні» українська
obieleч.) українська
obiliч.) українська
лан українська
лан «тс.» українська
ље «велика кількість; багатство» українська
обилиѥ «багатство, достаток» українська
obilí чеська
vītáḥ «переслідуваний, якого прагнуть» ?
vītíḥ «жертовна їжа» ?
vīs «сила» ?
via «дорога» ?
війна́ ?
би́ти «оббите, обмолочене» ?
*vьlati «рухатися у великій кількості» (valiti) ?
ὄλβος «достаток» ?

ма́ршал

складається з двн. marah «кінь», спорідненого з дангл. mearh, англ. mare, дісл. marr «тс.», далі з дірл. marc, кімр. march «кінь», та scalc «служник», що відповідає свн. гол. schalk, днн. снідерл. дфриз. scalc, дангл. scealc, дат. шв. skalk, гот. skalks «тс.»;
н. Márschall походить від свн. marschalc, двн. marahscalc, що спочатку означало «конюх», а згодом набуло значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах», звідки під час воєн «воєначальник»;
запозичення з німецької мови;
р. бр. м. ма́ршал, п. marszałek, ч. maršál, слц. вл. нл. maršal, болг. марша́л, схв. мáршāл, слн. maršál;
Фонетичні та словотвірні варіанти

маршалкува́ти «бути маршалом» (заст.)
маршалова́ти «тс.»
ма́рша́льство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mare англійська
ма́ршал білоруська
марша́л болгарська
maršal верхньолужицька
schalk голландська
skalks «тс.» готська
mearh давньоанглійська
scealc давньоанглійська
marah «кінь» давньоверхньонімецька
marahscalc давньоверхньонімецька
marc давньоірландська
marr «тс.» давньоісландська
scalc давньонижньонімецька
scalc давньофризька
skalk датська
march «кінь» кімрська
ма́ршал македонська
maršal нижньолужицька
Márschall німецька
marszałek польська
ма́ршал російська
мáршāл сербохорватська
schalk середньоверхньнімецька
marschalc середньоверхньнімецька
scalc середньонідерландська
maršal словацька
maršál словенська
maršál чеська
skalk шведська
scalc «служник» ?
означало «конюх» ?
значення «наглядач над слугами князя в мандрівках та походах» ?
воєн «воєначальник» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України