ВІДЬМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́дьма
др. вѣдьма, пов’язане з vědati «відати, знати», пор. др. вѣдь «знання, чари, чаклування»;
відьма – це жінка, якій приписувалося знання різних способів впливу на надприродні сили (духи);
слово в першу чергу східнослов’янське і, можливо, ще праслов’янське, але в інших мовах не збереглося (пор., однак, і болг. ве́щица «відьма» від цього ж кореня);
п. wiedźma і ч. vědma можна розглядати як запозичення із східнослов’янських мов, але не обов’язково (Brückner 615’, Machek ESJČ 680);
р. ве́дьма, бр. ве́дзьма, п. wiedźma, ч. vědma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відму́р
відьма́к
відьма́н
відьма́р
відьма́ч
відьма́чий
ві́дьмити
відьмі́вство
відьмува́ти
відьму́га
відьму́к
відьо́мство
відьо́мський
відьо́ха
відюга́
відюха́
відюя́
обвідьми́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́дзьма | білоруська |
| вѣдьма | давньоруська |
| вѣдь «знання, чари, чаклування» | давньоруська |
| wiedźma | польська |
| wiedźma | польська |
| ве́дьма | російська |
| vědma | чеська |
| vědma | чеська |
| vědati «відати, знати» | ? |
| вѣдь «знання, чари, чаклування» | ? |
видю́к «мак-самосій, Papaver rhoeas L.»
похідні утворення від ви́діти;
назви мотивуються тим, що під час достигання у верхній частині коробочки маку-самосію відкриваються отвори (ніби вічка), через які при розхитуванні вітром зернятка маку розсіваються;
пор. інші назви цієї ж рослини зіркатий мак, зіркач, пов’язані з зір, зи́ркнути;
за народною етимологією, назва видю́к або відю́к пов’язується із словом ві́дьма, бо, за переказами, насіння цього маку господарі розсівали по своїх дворах на день св. Георгія (Юрія) 23 квітня (5 травня), «щоб відьми не ходили до корів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виду́н
видю́х
видю́ха
видя́к
відук
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ви́діти | ? |
| інші | ? |
| зіркач | ? |
| зір | ? |
| зи́ркнути | ? |
| видю́к або відю́к | ? |
| ві́дьма | ? |
| Георгія | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України