ВІДУН — ЕТИМОЛОГІЯ
віду́н «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак Ж]» (заст.)
похідне утворення від ві́дати, др. вѣдати;
відуни у давній Русі пророкували майбутнє, лікували хвороби, зокрема замовлянням та заклинанням їх (Історія УPCP І 1967, 47);
пор. зна́хар, зна́тник від дієслова зна́ти;
р. веду́н, др. вѣдунъ «чаклун, знахар»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣдати | давньоруська |
| вѣдунъ «чаклун, знахар» | давньоруська |
| веду́н | російська |
| ві́дати | ? |
| зна́хар | ? |
| зна́тник | ? |
| зна́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України