ВІДЛИГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
відли́га
остаточно не з’ясоване;
виводиться від псл. ot-lьg-a, ot-lьg-nǫti, похідного від кореня Ibg- «легкий» (Кравчук ВЯ 1968/4, 131);
вважається також (Мартынов Sl. Wortst. 66–67) субстратним балтійським елементом (лит. àtlega «відлига», àtlyža, àtlyda, ãtlydis «тс.», atlégti «відпускати» (про мороз);
форма [віде́льга] є полонізмом;
бр. адлі́га, адле́га, п. odelga, odliga, ч. odlehnouti «полегшати (на душі)», схв. одлàкнути «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віде́льга
ві́длег
відле́га
відле́чи
«відпустити»
(про погоду)
відли́гнути
«розмерзнути; полегшати (на душі»
ві́дліж
відло́га
відло́гнути
«відтанути, відсиріти»
зли́гти
«тс.»
зли́знути
«спасти, послабшати»
(про мороз)
одли́га
одлига́ти
«відсиріти, відтанути; відчепитися; зникнути»
одлигну́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адлі́га | білоруська |
| odelga | польська |
| odliga | польська |
| ot-lьg-a | праслов’янська |
| одлàкнути «тс.» | сербохорватська |
| адле́га | українська |
| odlehnouti «полегшати (на душі)» | чеська |
| ot-lьg-nǫti | ? |
| Ibg- «легкий» | ? |
| віде́льга | ? |
окли́гати «видужати»
не зовсім ясне;
очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми *одлигати «полегшати» (про хворобу, пор. [відли́г(ну)ти] «полегшати на душі»), пов’язаної з одли́га, відли́га;
менш імовірне походження від дієслова [кли́гати] «ледве йти» (про млин і под.), яке саме може бути результатом вторинного розкладу слова окли́гати з видозміною значення;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *одлигати «полегшати» (про хворобу, пор. [відли́г(ну)ти] «полегшати на душі») | ? |
| одли́га | ? |
| відли́га | ? |
| кли́гати «ледве йти» (про млин і под.) | ? |
| окли́гати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України