ВІДГУК — ЕТИМОЛОГІЯ

гук «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж»

псл. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu);
р. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», бр. гук «стукіт, гуркіт; розмова», п. huk «глухий відголос; гул, крик», ч. houkati «гудіти; гукати», слц. huk «звук», болг. гу́кам «воркую», м. гука «воркує», схв. гук, «воркування», хук «галас, грюкіт», слн. gȗkati «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́гук
ві́дгук «відзив; відголос»
гукавщи́на «сильний крик»
гука́ти «кликати, кричати»
гукоті́я «крики»
гукотня́ «тс.»
гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода»
гуча́ти
гу́чка «загонич на полюванні»
гучли́вий
гучни́й
гучні́ти
гучні́шати
гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria»
згук «звук»
згуча́ти
пере́гу́к
по́гук
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гук «стукіт, гуркіт; розмова» білоруська
гу́кам «воркую» болгарська
гука «воркує» македонська
huk «глухий відголос; гул, крик» польська
*gukъ (*hukъ, *xukъ) праслов’янська
гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]» російська
гук «воркування» сербохорватська
huk «звук» словацька
gȗkati «кричати» словенська
хук «галас, грюкіт» українська
houkati «гудіти; гукати» чеська
gukati (*hukati, *xukati)(hu, xu) ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.