ВІД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
від (прийменник)
оді-;
усі форми з псл. otъ, форми з -д виникли за аналогією до над, під (под), пе́ред;
псл. otъ‹*ot зводиться до прислівника іє. *ati, *eti «через що; назовні; звідки»;
споріднене з лит. at-, префіксом, що означає рух від чого і до чого, також ata-, ati-, лтс. at-, прус. at-, et-, гот. id-, двн. it-, ita- «но-, до-», ірл. aith-, aid- «по-, від-», дінд. áti, ав. aiti- «через, пере-», лат. at «але», et «i», гр. ἔτι «ще, все ще», фріг. ἐτι;
р. от, ото, бр. ад, др. отъ, п. ч. od, ode, слц. od, odo, вл. wot, wote, нл. wot, болг. м. од, схв. од, ода, слн. od, стсл, отъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
від
(префікс)
віді-
відо
од
од-
одо
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiti- «через, пере-» | авестійська |
| ад | білоруська |
| од | болгарська |
| wot | верхньолужицька |
| wote | верхньолужицька |
| id- | готська |
| ἔτι «ще, все ще» | грецька |
| it- | давньоверхньонімецька |
| áti | давньоіндійська |
| отъ | давньоруська |
| *ati | індоєвропейська |
| aith- | ірландська |
| at «але» | латинська |
| at- | латиська |
| at- | литовська |
| од | македонська |
| wot | нижньолужицька |
| od | польська |
| ode | польська |
| otъ | праслов’янська |
| otъ‹*ot | праслов’янська |
| at- | прусська |
| от | російська |
| од | сербохорватська |
| od | словацька |
| odo | словацька |
| od | словенська |
| ото | українська |
| ода | українська |
| стсл | українська |
| отъ | українська |
| ἐτι | фрігійська |
| od | чеська |
| ode | чеська |
| над | ? |
| під (под) | ? |
| пе́ред | ? |
| *eti «через що; назовні; звідки» | ? |
| ata- | ? |
| ati- | ? |
| et- | ? |
| ita- «но-, до-» | ? |
| aid- «по-, від-» | ? |
| et «i» | ? |
акордео́н
запозичено через посередництво російської мови з французької;
фр. accordéon, accordéoniste пов’язані з нім. Akkórdion, утвореним у 1829 р. від нім. Akkórd «акорд, співзвучність» (з фр. accord «тс.») винахідником цього музичного інструмента Даміаном;
р. аккордео́н, бр. акардэо́н, п. ч. вл. akordeon, слц. akordeón, болг. м. акордео́н, схв. акордèōн, слн. akórdeon;
Фонетичні та словотвірні варіанти
акордеоні́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акардэо́н | білоруська |
| акордео́н | болгарська |
| akordeon | верхньолужицька |
| акордео́н | македонська |
| Akkórdion | німецька |
| Akkórd «акорд, співзвучність» (з фр. accord «тс.») | німецька |
| akordeon | польська |
| від | російська |
| аккордео́н | російська |
| акордèōн | сербохорватська |
| akordeón | словацька |
| akórdeon | словенська |
| accordéon | французька |
| akordeon | чеська |
акти́ній
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Aktínium, англ. фр. actinium утворено наприкінці XIX ст. від гр. ἀκτίς, -ĩνος «промінь» (актиній є радіоактивним), спорідненого з дінд. aktú- «випромінювання; ніч», а також, можливо, з гот. ūhtwō «світанок» та лит. ankstì «рано»;
р. акти́ний, бр. акты́ній, п. aktyn, ч. aktinium, слц. aktínium, схв. актинијум, слн. aktínij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| actinium | англійська |
| акты́ній | білоруська |
| ūhtwō «світанок» | готська |
| ἀκτίς | грецька |
| aktú- «випромінювання; ніч» | давньоіндійська |
| ankstì «рано» | литовська |
| Aktínium | німецька |
| aktyn | польська |
| акти́ний | російська |
| актинијум | сербохорватська |
| aktínium | словацька |
| aktínij | словенська |
| actinium | французька |
| aktinium | чеська |
| від | ? |
| -ĩνος «промінь» (актиній є радіоактивним) | ? |
атаві́зм
запозичення з німецької мови;
нім. Atavísmus утворено з основи лат. atavus «батько прадіда або прабаби», що складається з префікса at«понад це», спорідненого з дінд. ati«понад, проти», лит. at- «назад, від-», псл. ot-(ъ), укр. від, і avus «дід», спорідненого з дірл. (h)aue «племінник», псл. ujь, укр. вуй;
р. атави́зм, бр. атаві́зм, п. вл. atawizm, ч. atavismus, слц. atavizmus, болг. атави́зъм, м. атави́зам, схв. атавùзам, слн. аtavízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
атавісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| атаві́зм | білоруська |
| атави́зъм | болгарська |
| atawizm | верхньолужицька |
| ati «понад, проти» | давньоіндійська |
| atavus «батько прадіда або прабаби» | латинська |
| at- «назад, від-» | литовська |
| атави́зам | македонська |
| Atavísmus | німецька |
| atawizm | польська |
| ot-(ъ) | праслов’янська |
| ujь | праслов’янська |
| атави́зм | російська |
| атавùзам | сербохорватська |
| atavizmus | словацька |
| аtavízem | словенська |
| від | українська |
| вуй | українська |
| atavismus | чеська |
| at «понад це» | ? |
| avus «дід» | ? |
більшови́к
калька р. большеви́к, утвореного в 1903 ρ. від основи слів бо́льше, большинство́ для позначення очолюваної Леніним частини РСДРП, яка на II з’їзді РСДРП дістала більшість голосів при виборах у центральні органи партії;
бр. бальшаві́к, п. bolszewik, ч. bolševik, слц. bol’ševik, вл. bólšewik, нл. bolšewik, болг. м. болшеви́к, схв. болшèвūк, слн. boljševík;
Фонетичні та словотвірні варіанти
більшовиза́ція
більшови́зм
більшсвизу
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бальшаві́к | білоруська |
| болшеви́к | болгарська |
| bólšewik | верхньолужицька |
| болшеви́к | македонська |
| bolšewik | нижньолужицька |
| bolszewik | польська |
| большеви́к | російська |
| болшèвūк | сербохорватська |
| bol'ševik | словацька |
| boljševík | словенська |
| bolševik | чеська |
| від | ? |
| большинство́ | ? |
верзти́ «базікати, говорити дурниці»
псл. vьrzti «зв’язувати»;
споріднене з лит. veržti «зв’язувати, затягувати, тиснути», viržis «посторонок, канат», двн. wurkjan «давити, душити», нвн. würgen «тс.», дісл. virgill «вірьовка», днн. wurgill «тс.», гр. ἐρχατάω «загороджую», ἐρχατος «огорожа, сад», дінд. varjati «вити, крутити»;
іє. *uergh- «з’єднувати, зв’язувати, стискати», похідне від *uег«крутити, гнути»;
у східнослов’янських мовах значення говоріння вторинне, похідне від «плести», пор. укр. плітки́, рос. спле́тни та ін;
р. [ве́рзить] «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу», [верзти́], бр. вярзці́ «тс.», др. верзати «в’язати», болг. връ́звам «зв’язую, зав’язую», м. врзува «зв’язує, прив’язує», схв. завṕсти «зв’язати, зав’язати», слн. vřzniti «відчиняти», стсл. поврѣсти «зв’язати, зав’язати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варзя́кати
вер
«тс.»
верзи́ло
«брехун»
верзи́ця
«базіка»
верзі́кати
верзі́ння
«базікання; сни»
верзти́ся
«снитися, ввижатися»
верзу́н
«постіл; виплетена з соломи посудина Па»
верзю́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вярзці́ «тс.» | білоруська |
| връ́звам «зв’язую, зав’язую» | болгарська |
| ἐρχατάω «загороджую» | грецька |
| wurkjan «давити, душити» | давньоверхньонімецька |
| varjati «вити, крутити» | давньоіндійська |
| virgill «вірьовка» | давньоісландська |
| wurgill «тс.» | давньонижньонімецька |
| верзати «в’язати» | давньоруська |
| *uergh- «з’єднувати, зв’язувати, стискати» | індоєвропейська |
| veržti «зв’язувати, затягувати, тиснути» | литовська |
| врзува «зв’язує, прив’язує» | македонська |
| würgen «тс.» | нововерхньонімецька |
| v «зв’язувати» | праслов’янська |
| спле́тни | російська |
| ве́рзить «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу» | російська |
| завṕсти «зв’язати, зав’язати» | сербохорватська |
| vřzniti «відчиняти» | словенська |
| поврѣсти «зв’язати, зав’язати» | старослов’янська |
| плітки́ | українська |
| верзти́ | українська |
| viržis «посторонок, канат» | ? |
| ἐρχατος «огорожа, сад» | ? |
| *uег «крутити, гнути» | ? |
| від «плести» | ? |
| плітки́ | ? |
вид
псл. vidъ‹*veid-;
споріднене з лит. véidas «лице», лтс. veids «вид, форма», гот. witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. video «бачу», гр. (F)εἰδος «вид, форма»;
іє. *ueid-, *uid- «дивитися; знати»;
р. болг. м. вид, бр. від, др. видъ, п. вл. wid, ч. слц. vid, нл. widanje «вид, видимість», схв. вȗд, слн. vid, стсл. видъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви
«листівка»
вида́лець
«той, хто багато всього бачив»
вида́лий
«досвідчений»
вида́льщина
«бачена, відома річ»
ви́данський
«бачений»
вида́ти
вида́тий
«з великим обличчям»
виде́ць
«спостерігач, свідок»
видиво
ви́ди́мий
ви́ди́мо
ви́дитися
«увижатися»
ви́дище
«сон, привид»
ви́діти
видки́й
ви́дло
«видне місце»
ви́дмо
«привид, мара»
видна́к
«відкрите місце»
видничо́к
«видне місце, поличка в кутку сіней»
видні́ти
видно́
«погляд, вигляд; світле місце»
ви́дно
ви́днося
виднота́
видо́ви́сько
видо́вище
ви́до́к
«видне місце»
ви́дьмище
«тс.»
видю́чий
видю́щий
ви́нно
«видно»
відова́ти
«бачити»
зави́да
«заздрісна людина»
зави́дити
«позаздрити»
зави́дка
за́ви́дки
зави́дко
зави́дливий
зави́дна
за́ви́дний
«гідний заздрощів; [заздрісний Ж; помітний П»
за́ви́дник
за́видощі
за́ви́дувати
«заздрити»
завиду́щий
за́видь
зави́дько
завидю́щий
зви́дини
«розвідини»
зви́дити
«вибачити, пробачити»
зви́дитися
«з’явитися»
навидноті́
навидноці́
напови́д
«видіння, образ»
напови́дний
«зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий»
наро́звидні
не́вид
«пекло»
невидаль
«дивина»
невидальце
«тс.»
невида́нський
«небувалий, дивовижний»
невиди́мка
невидок
«темне місце»
невидомий
«темний, непроглядний»
непови́дний
«непоказний»
обвидні́ти
о́вид
«обрій, виднокруг»
пови́дному
пови́дну
при́вид
при́видок
«привид»
про́вид
«провидіння»
прови́да
«привид»
прови́дець
прови́джувати
прови́диця
провиді́ння
прови́діти
провидли́вість
про́ви́дно
«сутінки, світанок»
розви́дніти
розвидня́тися
увижа́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| від | білоруська |
| вид | болгарська |
| wid | верхньолужицька |
| witan | готська |
| видъ | давньоруська |
| *ueid- | індоєвропейська |
| dwydd «присутність, наявність» | кімрська |
| video «бачу» | латинська |
| veids «вид, форма» | латиська |
| véidas «лице» | литовська |
| вид | македонська |
| widanje «вид, видимість» | нижньолужицька |
| wid | польська |
| vidъ‹*veid- | праслов’янська |
| вид | російська |
| вȗд | сербохорватська |
| vid | словацька |
| vid | словенська |
| видъ | старослов’янська |
| vid | чеська |
| witaida «дивитися на що-небудь, споглядати» | ? |
| *uid- «дивитися; знати» | ? |
ві́дати
псл. věděti «знати»;
споріднене з прус. waidimai «знаємо», дінд. vḗda «знаю», гр. (F)oἰδα, гот. wait, нвн. (ich) weiß «тс.»;
іє. *uoid-, *ueid-, *uid- «бачити, знати»;
семантичний перехід від «бачити» до «знати» цілком натуральний, але вже в індоєвропейській прамові дієслово, очевидно, розпалося на два – одно із значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити»), а друге із значенням «знати» (псл. věděti);
р. ве́дать, бр. ве́даць, др. вѣдѣти, вѣдати, вѣсти, вѣмь, п. wiedzieć, ч. věděti, слц. vedeť, вл. wědźeć, нл. wěźeś, болг. вестя́ «повідомляти», м. вести, схв. вéстити «тс.», слн. védeti «знати», стсл. вѣдѣти, вѣмь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́звісти
бе́звість
виві́дач
«той, хто вивідує; розвідник, шпигун»
ви́відка
«розвідка»
ви́відник
«шпигун»
ви́відниця
ві́да
«звістка, повідомлення»
відві́дати
відві́дач
відві́дини
відві́дувач
ві́дом
(у виразах без відома, до ві́дома, нема ві́дома)
відо́мий
ві́домство
відомця
«свідок»
ві́домчий
відповіда́льний
відповіда́ти
відповіда́ч
відпові́дний
відпові́дник
ві́дповідь
відпові́сти́
ві́жливий
«обізнаний, знаючий»
ві́сник
ві́стка
вістови́к
вість
дові́датися
до́відка
дозві́датися
доповіда́ти
допові́да́ч
доповідне́
доповідни́й
до́повідь
доповісти́
до́свід
досві́дити
«досвідчити»
до́свідний
досві́дчити
досві́дчитися
за́від
«завідування»
заві́домити
«повідомити»
завідомля́ти
заві́дувати
заві́дувач
за́відця
«завідувач»
заповіща́ти
«сповіщати»
зві́ди
«розвідини»
зві́дини
«тс.»
зві́до́млення
зві́дувати
звіду́н
«розвідник, шпигун»
звіжа́лий
«досвідчений»
зві́жити
«узнати, пізнати»
зві́сний
звісти́тель
зві́стка
зві́стувати
звісту́н
звість
звісь
звіща́ти
зневі́жити
«одурити»
міжві́домчий
на́від
«відвідини»
наві́дати
наві́датися
наві́дач
«відвідувач»
навіджа́ти
наві́дини
«відвідини»
на́ві́дка
«відвідання»
навіжки́
(у виразі дати н. «дати знати»)
навіща́ти
неві́да
«незнання»
не́відь
«невідомо»
неві́жа
«тс.»
неві́жий
«незнаючий»
недовідо́мий
«невідомий»
обві́стка
обвіща́ти
одві́дини
о́двідь
«відвідини»
одвісти́ти
«віддати звістку, відповідь»
одвість
«вістка, депеша»
одпові́ддя
«відплата; захист»
оповіда́нка
оповіда́ння
оповіда́ти
опові́да́ч
оповіда́чка
опові́дка
о́повідь
опові́сник
опові́стка
о́повість
переві́дати
передвіща́ти
пові́дати
повідо́мити
повідо́млення
повідомля́ти
пові́стка
по́вість
повістя́р
подсві́дчення
по́свідка
посві́дник
посві́дчувач
«свідок»
при́звістка
припові́дка
припові́стка
при́повість
присвідча́ти
провіда́ти
про́віди
«розвідини»
прові́дини
про́відки
«тс.»
прові́сний
прові́сник
про́вістка
про́вість
провіща́ти
пропові́дник
пропові́дництво
пропові́дничий
пропові́дувати
про́повідь
розві́дати
розві́дач
«розвідник»
ро́звіди
розві́дини
ро́звідка
розві́дний
розві́дник
розві́дувальний
розві́дувач
розві́дчий
розповіда́ти
розповіда́ч
розповіда́чка
розпові́дка
ро́зповідь
сві́да
«знання»
сві́дка
свідкува́ти
сві́док
сві́дом
(у виразі до сві́дома «до відома» Ж)
свідо́мий
свідо́мість
свідува́ти
«знати Ж; оглядати хворого (про лікаря)»
свіду́чий
«свідомий»
сві́дчий
«свідок»
сві́дчик
«тс.»
сві́дчити
сві́дчиця
со́вість
сповіда́льник
сповіда́льниця
сповіда́льня
сповіда́ти
сповіда́ч
спові́дник
спо́відь
сповіща́ти
спові́щення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́даць | білоруська |
| вестя́ «повідомляти» | болгарська |
| wědźeć | верхньолужицька |
| wait | готська |
| vḗda «знаю» | давньоіндійська |
| вѣдѣти | давньоруська |
| *uoid- | індоєвропейська |
| вести | македонська |
| wěźeś | нижньолужицька |
| weiß «тс.» (ich) | нововерхньонімецька |
| wiedzieć | польська |
| věděti «знати» | праслов’янська |
| waidimai «знаємо» | прусська |
| ве́дать | російська |
| вéстити «тс.» | сербохорватська |
| vedeť | словацька |
| védeti «знати» | словенська |
| вѣдѣти | старослов’янська |
| вѣдати | українська |
| вѣсти | українська |
| вѣмь | українська |
| вѣмь | українська |
| věděti | чеська |
| *ueid- | ? |
| *uid- «бачити, знати» | ? |
| від «бачити» | ? |
| до «знати» | ? |
| значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити») | ? |
| значенням «знати» (псл. věděti) | ? |
ві́дки
утворено з прийменника від і займенникового кореня -к-, наявного в займеннику кий;
форма -ки, очевидно, зумовлена впливом прислівників до́ки і по́ки;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зві́дки
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| від | ? |
| к- | ? |
| кий | ? |
| ки | ? |
| до́ки | ? |
| по́ки | ? |
відкі́ль «звідки»
форма відкі́ль утворена з прийменника від і займенника *кіль з давнішого коль, псл. *koljь, що є, очевидно, родовим відмінком множини;
псл. *otъkoljь означало, мабуть, «з яких місць» і «з яких пір»;
форма відкіля́ є результатом розвитку др. отъколѣ, псл. оtъkolji, в якому займенниковий компонент koljі стоїть у формі родового відмінка однини;
звук і замість о в відкритому складі форми відкіля́ зумовлений впливом форми відкі́ль;
р. [отко́ль, отко́ле, отке́ль, откы́ля, отку́ль, отку́ля], бр. адку́ль, др. отъколѣ, болг. поет. і розм. отколе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відкіля́
звідкі́ль
звідкіля́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адку́ль | білоруська |
| отколе | болгарська |
| отъколѣ | давньоруська |
| отъколѣ | давньоруська |
| *koljь | праслов’янська |
| *otъkoljь | праслов’янська |
| оtъkolji | праслов’янська |
| отко́ль | російська |
| отко́ле | українська |
| отке́ль | українська |
| откы́ля | українська |
| отку́ль | українська |
| отку́ля | українська |
| відкі́ль | ? |
| від | ? |
| *кіль з | ? |
| коль | ? |
| відкіля́ | ? |
| відкіля́ | ? |
| відкі́ль | ? |
| отколе | ? |
віднепати «змарніти»
неясне;
можливо, в основі лежить неправильне утворення занепати на ґрунті деетимологізованих форм минулого часу занепа́в, занепа́ла і т. д. від занепа́сти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
занепати
«захлянути, захворіти»
одни́пати
«змарніти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| занепати | ? |
| занепа́в | ? |
| занепа́ла | ? |
| від | ? |
| від | ? |
відно́н «звідти»
утворення з прийменника від і колишнього займенника *попъ (род. мн.), спорідненого з nyně «нині, тепер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
звідно́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| від (род. мн.) | ? |
| nyně «нині, тепер» | ? |
відсі́ль
форма відсі́ль утворена з прийменника від і займенника *сіль з псл. *seljь (на базі займенникового кореня s-), що є, очевидно, формою родового відмінка множини, аналогічною до *koljь;
форма відсіля́ походить з отъселѣ або з *отъселя, в якій -селя могло бути родовим відмінком однини (пор. др. отътоля);
в цій формі е змінилося в і під впливом відсі́ль;
р. [отсе́ль, отсе́ле, отсу́ль, отсу́ля], бр. адсю́ль, др. отъселѣ, отъселе, стсл. отъселѣ «віднині, відтепер», отъсели «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відсіля́
відці́ль
відціля́
звідсі́ль
звідсіля́
звідці́ль
звідціля́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адсю́ль | білоруська |
| отъселѣ | давньоруська |
| *seljь (на базі займенникового кореня s-) | праслов’янська |
| отсе́ль | російська |
| отъселѣ «віднині, відтепер» | старослов’янська |
| отсе́ле | українська |
| отсу́ль | українська |
| отсу́ля | українська |
| отъселе | українська |
| отъсели «тс.» | українська |
| відсі́ль | ? |
| від | ? |
| сіль | ? |
| *koljь | ? |
| відсіля́ | ? |
| отъселѣ | ? |
| отъселя | ? |
| селя (пор. др. отътоля) | ? |
| відсі́ль | ? |
ві́дти
утворення з прийменників від, з і основи вказівного займенника m-, взятого тут, можливо, у формі род. в. одн. жін. р. або перенесеного з прислівника по́ти, в якому морфема -ти є за походженням формою зн. в. мн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зві́дти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| або | російська |
| від | ? |
| з | ? |
| m- | ? |
| або | ? |
| або | ? |
| або | ? |
| або | ? |
| ти | ? |
| мн | ? |
| мн | ? |
ві́дті́ль
р. [отто́ль, отто́ле, отту́ль], бр. адту́ль, др. отътоль «звідти; відтоді», отътолѣ, отътоли, отътоля, стсл. отътоли, отътолѣ «тс.»;
форма відті́ль утворена з прийменника від і займенника *тіль з давнішого *толь, псл. *toljь, що є, очевидно, формою родового відмінка множини;
псл. *otъtoljь означало, мабуть, «з тих місць, з тих пір»;
форма відтіля́ (др. отътоля) є видозміною давнішого отътолѣ, якщо це не утворення від форми давнього родового однини вказівного займенника *толь – *толя́;
зміна голосного о в і зумовлена тут впливом форми ві́дті́ль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відоті́ль
ві́дтиль
відті́в
відтіля́
відутіля́
звідті́ль
звідтіля́
одвідтіля́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *toljь | праслов’янська |
| *otъtoljь | праслов’янська |
| відті́ль | ? |
| від | ? |
| тіль з | ? |
| толь | ? |
| відтіля́ (др. отътоля) | ? |
| толь | ? |
| толя́ | ? |
| ві́дті́ль | ? |
відусі́ль
утворення з прийменника від (др. отъ) і займенника vьseljь, звідки також всіля́кий;
у формі відусі́ль використано колишній родовий відмінок множини цього займенника, у формі [відусіля́] – очевидно, родовий однини, де і замість е під впливом форми відусі́ль;
р. [отвсе́ле], бр. адусю́ль, др. отъвьсєлѣ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відусіля́
звідусі́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адусю́ль | білоруська |
| отъвьсєлѣ | давньоруська |
| отвсе́ле | російська |
| від (др. отъ) | ? |
| всіля́кий | ? |
| відусі́ль | ? |
| відусіля́ | ? |
| відусі́ль | ? |
воро́та
псл. *vorta, мн. від *vorto, пов’язаного з дієсловом *ver-ti «запирати» і іменником vorъ «огорожа»;
споріднене з лит. vartai (мн.) «ворота», лтс. vārti «тс.», прус. warto «двері», дангл. weorð, worð «загорожа будинку, двір, вулиця», алб. vathë «загорожа; двір; обора, кошара», тох. В wärto, warto- «сад, гай», дінд. vṛti-«тин, загорожа»;
р. воро́та, бр. варо́ты, др. ворота, п. вл. нл. wrota, ч. vrata, слц. vráta, болг. врата́ «двері», м. врата «тс.», схв. вра́та, слн. vráta «двері; ворота», стсл. врата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воріте́нний
«охоронник воріт»
ворі́тний
ворі́тник
«тс.»
ворі́тниця
«одна з двох половин воріт; ворітний стовп»
ворі́тня
«тс.»
ворі́ття
«ворота, місце при воротах»
ворі́тця́
«хвіртка»
ворота́р
воротни́к
воро́тниця
«поріг під воротами Я; ворота, плетені з пруття»
воро́тній
підворі́тний
підворі́ття
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vathë «загорожа; двір; обора, кошара» | албанська |
| варо́ты | білоруська |
| врата́ «двері» | болгарська |
| wrota | верхньолужицька |
| weorð | давньоанглійська |
| vṛti- «тин, загорожа» | давньоіндійська |
| ворота | давньоруська |
| vārti «тс.» | латиська |
| vartai «ворота» (мн.) | литовська |
| врата «тс.» | македонська |
| wrota | нижньолужицька |
| wrota | польська |
| *vorta | праслов’янська |
| warto «двері» | прусська |
| воро́та | російська |
| вра́та | сербохорватська |
| vráta | словацька |
| vráta «двері; ворота» | словенська |
| врата | старослов’янська |
| vrata | чеська |
| від | ? |
| *ver-ti «запирати» | ? |
| vorъ «огорожа» | ? |
| worð «загорожа будинку, двір, вулиця» | ? |
| В | ? |
| warto- «сад, гай» | ? |
гала́світа «світ за очі»
результат злиття прислівникової форми [гала́], очевидно, утвореної за зразком псл. *kroma, *proča,*prama,*pręma,*protiva, *paka, *osoba, *mala, *mъnoga i под. від псл. *galъ «кінець», спорідненого з лит. gãlas, лтс. gals «тс.», прус. gallan «смерть», а також лит. gélt «колоти», лтс. dzelt «тс.», псл. žalь, укр. жаль, з формою род. в. іменника світ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гала́йсвіта
«тс.»
галасві́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gals «тс.» | латиська |
| dzelt «тс.» | латиська |
| gãlas | литовська |
| gélt «колоти» | литовська |
| *kroma | праслов’янська |
| *galъ «кінець» | праслов’янська |
| žalь | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жаль | українська |
| гала́ | ? |
| *proča | ? |
| *prama | ? |
| *pręma | ? |
| *protiva | ? |
| *paka | ? |
| *osoba | ? |
| *mala | ? |
| *mъnoga | ? |
| від | ? |
| іменника | ? |
| іменника | ? |
ґвандя́ка «базіка, патяка»
не зовсім ясне;
можливо, суфіксальне утворення від *ґвандя‹*ґавенда, запозиченого з польської мови;
п. gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» утворене за допомогою суфіксального -ęda від звуконаслідувальної основи псл. *gav-, *gov-, наявної в п. gaworzyć «жебоніти», укр. говори́ти, а також, можливо, гав, га́вкати;
непереконливе семантично пов’язання п. gawęda з псл. *govędo «худоба» (Bern. I 297; Brückner 136);
сумнівний з фонетичного погляду також його зв’язок з укр. ґа́ва, га́ва (Sławski І 261);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґвандя́кати
«базікати, патякати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» | польська |
| gaworzyć «жебоніти» | польська |
| gawęda | польська |
| *gav- | праслов’янська |
| *govędo «худоба» | праслов’янська |
| говори́ти | українська |
| ґа́ва | українська |
| від | ? |
| ґвандя | ? |
| ґавенда | ? |
| *gov- | ? |
| гав | ? |
| га́вкати | ? |
| га́ва | ? |
гец (у виразі підвести під ге́ца «ошукати, обдурити»)
очевидно, через польську або словацьку мову запозичено з німецької;
нім. (бав.-австрійськ.) [Hetz] «жарт, голосні веселощі, пустощі» пов'язане з Hetze «цькування; юрба, натовп, зграя (собак); жвавість; жарт», спорідненим з Haß «ненависть», англ. hate, кімр. брет. cas, сірл. cais «тс.», ав. sādra- «страждання», гр. κῆδος «турбота»;
розвиток значення від «ненависть, цькування» до «жарт» у німецькій мові відбувався, очевидно, через значення «цькування (як мисливська розвага)»;
в українській мові спочатку могло розвинутись значення «поставити когось у смішне становище, одуривши», пізніше «обдурити»;
п. рідк., ст. hec «місце для цькування», heca «смішний випадок, видовисько», ч. розм. hec «забава, розвага», слц. hec «жарт, дотеп, щось смішне»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sādra- «страждання» | авестійська |
| hate | англійська |
| cas | бретонська |
| κῆδος «турбота» | грецька |
| cas | кімрська |
| Hetz «жарт, голосні веселощі, пустощі» (бав.-австрійськ.) | німецька |
| cais «тс.» | середньоірландська |
| hec «жарт, дотеп, щось смішне» | словацька |
| hec «забава, розвага» | чеська |
| Hetze «цькування; юрба, натовп, зграя (собак); жвавість; жарт» | ? |
| Haß «ненависть» | ? |
| від «ненависть, цькування» | ? |
| до «жарт» | ? |
| значення «цькування (як мисливська розвага)» | ? |
| значення «поставити когось у смішне становище, одуривши» | ? |
| пізніше «обдурити» | ? |
| hec «місце для цькування»«смішний випадок, видовисько» | ? |
| heca «місце для цькування»«смішний випадок, видовисько» | ? |
| hec «забава, розвага» | ? |
дій (вигук, що виражає подив, досаду: дій його́ ба́тькові! дій його ка́ту!)
очевидно, походить з *dějь – форми наказового способу 2 ос. одн. від дієслова děti, укр. ді́ти, ді́яти;
болг. дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють), схв. дȅ (спонукальний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
дей
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дей (вигук-звертання, переважно в народних піснях; вигук, яким підганяють) | болгарська |
| від | осетинська |
| дȅ (спонукальний вигук) | сербохорватська |
| ді́ти | українська |
| *dějь | ? |
| від | ? |
| ді́яти | ? |
ку́пча «купча грамота, акт про купівлю і продаж; [купівля]»
запозичення з російської мови;
р. ку́пчая «купча грамота» є результатом скорочення словосполучення купчая грамота (крепость), у складі якого це була форма жін. р. від прикметника ку́пчий, похідного від купи́ть «купити»;
бр. ку́пчая;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́пчая | білоруська |
| ку́пчая «купча грамота» | російська |
| від | російська |
| купчая грамота (крепость) | ? |
| від | ? |
| купи́ть «купити» | ? |
обашлува́ти «пообіцяти»
похідне утворення від башло́вка «розподіл здобичі» (пор. р. [ба́шловка] «почесний подарунок із здобичі»);
значення «пообіцяти» розвинулося через «пообіцяти подарунок» від «подарувати»;
наведені Грінченком контексти свідчать про близькість і навіть нерозрізнення цих значень;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| башло́вка «розподіл здобичі» (пор. р. [ба́шловка] «почесний подарунок із здобичі») | ? |
| значення «пообіцяти» | ? |
| через «пообіцяти подарунок» | ? |
| від «подарувати» | ? |
млаві́ч «умить»
очевидно, результат видозміни виразу [намліо́ка] «тс.», у якому компонент млі зазнав помилкового осмислення як форма місц. в. від не існуючого в такому значенні *мла;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| намліо́ка «тс.» | ? |
| млі | ? |
| від | ? |
| від | ? |
моле́кула «найменша частка речовини, що володіє всіма її хімічними властивостями»
запозичення з французької мови;
фр. molecule походить від нлат. mōlēcula «дрібка», зменш. від лат. mōlēs «вага, маса; зусилля», спорідненого з гр. μωλος «напруження, зусилля; боротьба; дамба», гот. af-mauiþs «втомлений», двн. muoan «турбувати, обтяжувати», можливо, також р. ма́ять «втомлювати»;
р. моле́кула, бр. моле́кула, п. molekuła, ч. слц. molekula, вл. molekul, болг. молеку́ла, м. молеку́л, схв. молèкул(а), слн. molèkula;
Фонетичні та словотвірні варіанти
молекуля́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| моле́кула | білоруська |
| молеку́ла | болгарська |
| molekul | верхньолужицька |
| af-mauiþs «втомлений» | готська |
| μωλος «напруження, зусилля; боротьба; дамба» | грецька |
| muoan «турбувати, обтяжувати» | давньоверхньонімецька |
| mōlēs «вага, маса; зусилля» | латинська |
| молеку́л | македонська |
| mōlēcula «дрібка» | новолатинська |
| molekuła | польська |
| ма́ять «втомлювати» | російська |
| моле́кула | російська |
| молèкул (а) | сербохорватська |
| molekula | словацька |
| molèkula | словенська |
| molecule | французька |
| molekula | чеська |
| від | ? |
ондуля́ція «завивка, укладка волосся»
запозичення з польської мови;
п. ondulacja «завивка», як і ч. ondulace, слц. ondulácia, вл. ondulacija, болг. ондула́тор, м. схв. ондула́циjа «завивка», слн. ondulácija «тс.», походить від фр. ondulation «хвилювання води», що зводиться до пізньолат. undula, зменш. від лат. unda «хвиля», спорідненого з псл. voda, укр. вода́;
р. ондуля́тор (тех.), бр. [андуля́цыя] «завивка», андуля́тар (тех.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ондуля́тор
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| андуля́цыя «завивка» | білоруська |
| ондула́тор | болгарська |
| ondulacija | верхньолужицька |
| unda «хвиля» | латинська |
| ондула́циjа «завивка» | македонська |
| undula | пізньолатинська |
| ondulacja «завивка» | польська |
| voda | праслов’янська |
| ондуля́тор (тех.) | російська |
| ондула́циjа «завивка» | сербохорватська |
| ondulácia | словацька |
| ondulácija «тс.» | словенська |
| вода́ | українська |
| андуля́тар (тех.) | українська |
| ondulation «хвилювання води» | французька |
| ondulace | чеська |
| від | ? |
оп'я́ть «знов»
псл. opętь, прислівник, утворений за допомогою префікса o(b)- від кореня pęt- у прикметниковій формі, наявного також у псл. pętа «п’ята»;
пор. аналогічні утворення в лит. ст. atpent «знову», жем. [apént] «тс.» і лит. péntis «обух; (розм.) п’ята», хет. appanda «позаду, знову, потім» від appan «ззаду, позаду, потім, пізніше»;
розвиток значень ішов від «назад» (ніби «п’ятами назад») до «ще раз, знову»;
р. опя́ть, бр. апя́ць, др. опять, п. ст. opięć, opieć, ч. opět, слц. opät «тс.», схв. о̀пēт «тс.; [назад]», слн. zópet «знову», стсл. въспѧть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вп'ять
впят
о́пя́т
уп'я́ть
«тс.»
упя́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апя́ць | білоруська |
| опять | давньоруська |
| apént «тс.» | жемайтське |
| atpent «знову» | литовська |
| péntis «обух; (розм.) п’ята» | литовська |
| opięć | польська |
| opieć | польська |
| opętь | праслов’янська |
| pętа «п’ята» | праслов’янська |
| опя́ть | російська |
| о̀пēт «тс.; [назад]» | сербохорватська |
| opät «тс.» | словацька |
| zópet «знову» | словенська |
| въспѧть | старослов’янська |
| appanda «позаду, знову, потім» | хетська |
| opět | чеська |
| o(b)- | ? |
| аналогічні | ? |
| atpent «знову» | ? |
| appan «ззаду, позаду, потім, пізніше» | ? |
| від «назад» (ніби «п’ятами назад») | ? |
| до «ще раз, знову» | ? |
| opięć | ? |
| opieć | ? |
о́тталь «звідти»
очевидно, запозичення зі словацької мови;
слц. odtial’ «звідти» утворене з прийменника ot, якому відповідає укр. від, і займенникового компонента tial’, що зводиться до псл. toljь;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| toljь | праслов’янська |
| odtial' «звідти» | словацька |
| від | українська |
соба́чка «дощечка з вирізом на підставці для знімання чобіт; пристрій у верстаті, який затримує рух навою» (суба́чка)] Корз
похідне утворення від соба́ка або результат перенесення на пристрій назви соба́чка, зменш. від соба́ка;
назва зумовлена подібністю пристрою до пащі собаки, яка захоплює предмет, зокрема здобич;
р. соба́чка «пристосування, яке затримує зворотний рух шестерні», бр. саба́чка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
соба́чки
«коромисла, пристосування у ткацькому верстаті»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саба́чка «тс.» | білоруська |
| соба́чка «пристосування, яке затримує зворотний рух шестерні» | російська |
| соба́ка | ? |
| соба́чка | ? |
| від | ? |
соки́рки́ «Consolida (Delphinium L.); [горошок плотовий, Vicia sepium L.]» (бот.)
результат перенесення на рослину назви соки́рки (мн.), зменш. від соки́ра, зумовленого подібністю квітки до маленької сокири (кирки) завдяки витягнутому в шпорку верхньому листочку оцвітини;
р. соки́рки «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
секірки
«Consolida (Delphinium L.)»
сікирки
сокєрки
сокірка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| соки́рки «тс.» (з укр.) | російська |
| соки́рки (мн.) | ? |
| від | ? |
супіна́тор «ортопедична устілка при плоскостопості»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Supinátor, англ. нлат. supinator «тс.» утворено від лат. supīnātus, дієприкм. від supīnō, -āre «відкидаю назад», пов’язаного з supīnus «відкинутий назад»;
р. супина́тор, бр. супіна́тар «тс.», схв. супинатор «м’яз, який забезпечує супінацію»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| supinator «тс.» | англійська |
| супіна́тар «тс.» | білоруська |
| supīnātus | латинська |
| Supinátor | німецька |
| supinator «тс.» | новолатинська |
| супина́тор | російська |
| супинатор «м’яз, який забезпечує супінацію» | сербохорватська |
| від | ? |
| -āre «відкидаю назад» | ? |
| supīnus «відкинутий назад» | ? |
комуні́зм
через російську і далі, можливо, через німецьку мову (нім. Kommunísmus «комунізм», Kommuníst «комуніст») запозичено з французької;
фр. communisme «комунізм», communiste «комуніст; комуністичний», англ. communism, communist утворені в кінці 30-х років XIX ст. від лат. commūnis «спільний, загальний; звичайний; товариський», до якого зводиться й укр. кому́на;
р. коммуни́зм, бр. комуні́зм, п. вл. komunizm, ч. komunismus, слц. komunizmus, болг. комуни́зъм, м. комуни́зам, схв. комунѝзам, слн. komunízem;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комуні́ст
комуністи́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| communism | англійська |
| комуні́зм | білоруська |
| комуни́зъм | болгарська |
| komunizm | верхньолужицька |
| commūnis «спільний, загальний; звичайний; товариський» | латинська |
| комуни́зам | македонська |
| komunizm | польська |
| коммуни́зм | російська |
| комун | сербохорватська |
| komunizmus | словацька |
| komunízem | словенська |
| кому́на | українська |
| communisme «комунізм» | французька |
| komunismus | чеська |
| communiste «комуніст; комуністичний» | ? |
| від | ? |
що (займ., спол.)
псл. čьto;
утворилося поєднанням займенника *čь «що», збереженого в укр. [нич] «нічого», із займенником to, с. р. від *tъ, укр. той;
укр. що, як на це вказують дані українських і російських говірок, розвинулося з др. чьто;
сумнівне виведення укр. що (Соболевский Лекции 108, 202) від *čьso, *česo (род. в. одн. займенника *čьto), що лежить в основі п. со (‹ czso), ч. co (‹ čso), слц. [(сх.) со], нл. со, полаб. сü;
р. что (фонет. што), [штё, ште, шта, що, щё], бр. што, др. чьто «що» (займ., спол.), п. со, ст. czso (займ.), [со] (спол.), ч. со, ст. čso (займ.), слц. čо, [(сх.) со], вл. što «щo», нл. со, полаб. cü (‹ *čьso) (займ.), болг. що (фонет. што), м. што «тс.», схв. што̏ (займ., спол.), стсл. чьтî «що» (займ.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
шо
«що»
шо́кати
што
«тс.»
що́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| што | білоруська |
| що (фонет. што) | болгарська |
| što «щo» | верхньолужицька |
| чьто | давньоруська |
| чьто «що» (займ., спол.) | давньоруська |
| што «тс.» | македонська |
| со | нижньолужицька |
| со | нижньолужицька |
| сü | полабська |
| cü (‹ *čьso)(займ.) | полабська |
| со (‹ czso) | польська |
| со | польська |
| čьto | праслов’янська |
| від | російська |
| что (фонет. што) | російська |
| што̏ (займ., спол.) | сербохорватська |
| (cх.) со | словацька |
| čо | словацька |
| чьтî «що» (займ.) | старослов’янська |
| нич «нічого» | українська |
| той | українська |
| що | українська |
| що | українська |
| штё | українська |
| ште | українська |
| шта | українська |
| що | українська |
| щё | українська |
| со (спол.) | українська |
| со (сх.) | українська |
| co (‹ čso) | чеська |
| со | чеська |
| *čь «що» | ? |
| від | ? |
| *česo (род. в. одн. займенника *čьto) | ? |
| czso (займ.) | ? |
| čso (займ.) | ? |
ча́сти́й «який відбувається через короткі проміжки часу; який розташований густо; який складається з швидких рухів, звуків тощо»
псл. čęstъ, пасивний дієприкметник мин. ч. від незбереженого дієслова čęstі;
споріднене з лит. kim̃štas «набитий» від дієслова kim̃štі «напихати, набивати»;
р. ча́стый «частий», бр. ча́сты, др. частъ, п. częsty, ч. слц. čаstó, вл. čаstу, нл. сеstу, болг. м. чест, схв. че̑ст «тс.», слн. ст. čéstо «часто», стсл. чѧстъ «частий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́часту
«часто»
почаща́ти
учаща́ти
части́ти
ча́стість
часті́ш
часті́шати
часті́ше
ча́сто
ча́стом
«часто»
ча́стонь
«тс.»
частота́
часто́тний
частый
частюка́
частяко́м
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́сты | білоруська |
| чест | болгарська |
| čаstу | верхньолужицька |
| частъ | давньоруська |
| kim̃štas «набитий» | литовська |
| чест | македонська |
| сеstу | нижньолужицька |
| częsty | польська |
| čęstъ | праслов’янська |
| ча́стый «частий» | російська |
| ст «тс.» | сербохорватська |
| čаstó | словацька |
| čéstо «часто» | словенська |
| чѧстъ «частий» | старослов’янська |
| від | чеська |
| čаstó | чеська |
| від | ? |
| kim̃štі «напихати, набивати» | ? |
| čéstо «часто» | ? |
черпа́ти «набирати, діставати; (перен.) добувати, запозичати»
псл. *čerpti з первісним значенням «тяти, шарпати, рвати» (пор. р. [че́рпать] «рвати, шарпати (напр., про ведмедя)»);
розвиток значення: «відривати щось від цілості, відділяти долонею» → «набирати долонею щось сипке, рідке» → «переливати, відливати рідину»;
споріднене з лит. kir̃pti, kerpù «різати (ножицями), обтинати, стригти», лтс. cìrpt, cḕrpu/cìrpu «підрізати, обрізати», двн. herbist «осінь», лат. carpere, carpō «зривати, скубти; вибирати, розділяти», гр. ϰρώπιον «серп», ϰαρπός «плід», дінд. kṛpāṇa- «меч», хет. karp- «брати, збирати»;
іє. *(s)kerp-/(s)krep- «різати, тяти, відділяти, відривати»;
неприйнятними є зближення з нім. schöpfen «черпати» (Machek ESJČ 98) або з псл. *čerpъ, укр. че́реп (черепо́к) від «набирати воду черепком» → «черпати» (Sławski I 118);
р. че́рпать, бр. чэ́рпаць, п. czerpać, ч. čerpati, слц. čerpat’, вл. čerpać, нл. črĕś «тс.», болг. че́рпя «черпаю», м. црпе «черпає», схв. цр́псти, цр̀пати «черпати», слн. črépati «тс.; жадібно ковтати», čŕpati «черпати», стсл. чрѣти, чрьпати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́черпка
(тех.)
виче́рпливий
виче́рпний
зачере́ти
«зачерпнути»
зачерну́ти
заче́рти
зачеря́пити
«тс.»
ізчерну́ти
«вичерпати»
начерти
неви́черп
«невичерпність»
неви́черпальний
неви́че́рпний
черпа́к
«ківш, посудина для черпання; [вид рибальської сітки]»
черпакува́тий
черпа́лка
че́рпало
черпа́льний
черпа́льник
(спец.)
черпа́льня
«водочерпна машина на паперовій фабриці»
черпу́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чэ́рпаць | білоруська |
| че́рпя «черпаю» | болгарська |
| čerpać | верхньолужицька |
| ϰρώπιον «серп» | грецька |
| herbist «осінь» | давньоверхньонімецька |
| kṛpāṇa- «меч» | давньоіндійська |
| *(s)kerp-/(s)krep- «різати, тяти, відділяти, відривати» | індоєвропейська |
| carpere | латинська |
| cìrpt | латиська |
| kir̃pti | литовська |
| црпе «черпає» | македонська |
| črĕś «тс.» | нижньолужицька |
| schöpfen «черпати» | німецька |
| czerpać | польська |
| *čerpti «тяти, шарпати, рвати» (пор. р. [че́рпать] «рвати, шарпати (напр., про ведмедя) | праслов’янська |
| *čerpъ | праслов’янська |
| че́рпать | російська |
| цр́псти | сербохорватська |
| čerpat' | словацька |
| črépati «тс.; жадібно ковтати»«черпати» | словенська |
| čŕpati «тс.; жадібно ковтати»«черпати» | словенська |
| чрѣти | старослов’янська |
| че́реп «набирати воду черепком» (черепо́к) | українська |
| від «набирати воду черепком» (черепо́к) | українська |
| цр̀пати «черпати» | українська |
| чрьпати | українська |
| karp- «брати, збирати» | хетська |
| čerpati | чеська |
| значення: «відривати щось від цілості, відділяти долонею» | ? |
| kerpù «різати (ножицями), обтинати, стригти» | ? |
| cḕrpu/cìrpu «підрізати, обрізати» | ? |
| carpō «зривати, скубти; вибирати, розділяти» | ? |
| ϰαρπός «плід» | ? |
чо́тки́
виникло як форма наз. в. мн. від др. чьтъка, утвореного за допомогою суфікса -ъка від др. чьту, чьсти «рахую, рахувати; читати»;
р. чётки;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чоткова́тий
(у вигляді низок перлин, чоток)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чьтъка | давньоруська |
| чьту | давньоруська |
| чётки | російська |
| від | ? |
| від | ? |
| від | ? |
| -ъка | ? |
| чьсти «рахую, рахувати; читати» | ? |
чу́лко «чілко (головний убір засватаної дівчини: картонний обруч, обвитий стрічками, позаду також пучок стрічок)»
запозичення з польської мови або діалектна форма, відповідна літ. чі́лко «тс.» у говірках, де українському літ. і відповідає монофтонг у ([вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.);
п. czîłko, зменш. від czоło, укр. чо́ло́;
п. czîłko «чулко (жіночий національний головний убір: пов’язка на чоло в жінок)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| czîłko | польська |
| czîłko «чулко (жіночий національний головний убір: пов’язка на чоло в жінок)» | польська |
| чо́ло́ | українська |
| чі́лко «тс.» | ? |
| і ([вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.) | ? |
| від | ? |
чьо́лно́к
псл. *čьl̥nъkъ, зменш. від *čьl̥nъ, укр. чо́ве́н;
запозичення з польської мови або зі словацького діалекту;
оскільки зі словацької мови слово запозичене до угорської (пор. уг. csolnаk), не виключене й безпосереднє запозичення з угорської мови;
р. челно́к «човник (ткацький)», бр. чаўно́к, п. czîłеnko, ст. czołnek, [czołno, czîłnik, czîłnak, czîłno, człînek, czîłnek], ч. člunek, слц. člnok, [čolnok], вл. čolnk, нл. cołnk, полаб. сåu̯nǝk, схв. чу̏нак, слн. čolníč, [čôlnek] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шьо́лнок
«човник (у ткацькому верстаті)»
щьо́лнок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чаўно́к | білоруська |
| čolnk | верхньолужицька |
| cołnk | нижньолужицька |
| сåu̯nǝk | полабська |
| czîłеnko | польська |
| *č | праслов’янська |
| челно́к «човник (ткацький)» | російська |
| нак | сербохорватська |
| člnok | словацька |
| čolníč | словенська |
| чо́ве́н | українська |
| czołno | українська |
| czîłnik | українська |
| czîłnak | українська |
| czîłno | українська |
| człînek | українська |
| czîłnek | українська |
| čolnok | українська |
| čôlnek «тс.» | українська |
| člunek | чеська |
| від | ? |
| czołnek | ? |
віді «певно, напевно, мабуть»
можливо, результат редукції форми [віда́й] «тс.»;
разом з тим, нагадує закостенілу форму праслов’янського перфекта vědě «знав» від věděti «знати», звідки також др. бѣдѣ «тс.; адже», стсл. вѣдѣ і р. ведь «адже»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бѣдѣ «тс.; адже» | давньоруська |
| ведь «адже» | російська |
| вѣдѣ | старослов’янська |
| віда́й «тс.» | ? |
| vědě «знав» | ? |
| věděti «знати» | ? |
нимаві́дь «неймовірно, страх, диво»
складне утворення з нема́ і незафіксованого *відь «знання»;
пор. [ві́да] «звістка, повідомлення», др. вѣдь «знання, знаття», безъ вѣди «без числа, без міри»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣдь «знання, знаття» | давньоруська |
| безъ вѣди «без числа, без міри» | давньоруська |
| нема́ «знання» | українська |
| *відь | українська |
| ві́да «звістка, повідомлення» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України