ВРАЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

раз «один момент повторюваної дії; випадок; (числ.) один; (присл.) одного разу; (ст.) удар, слід від удару»

псл. razъ «удар», пов’язане чергуванням голосних з rězati «різати»;
вважається також (Skok III 115–116) похідним від raziti «разити»;
споріднене з лит. rúožas «смуга, ділянка», rė́žti «різати; ударяти», лтс. ruôza «височина, горб; лука; смуга; ряд», гр. ῥώξ «щілина, вузький прохід», ῥήγνῡμι «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся», ῥάσσω (атт. ῥάττω) «зштовхую, ввергаю»;
іє. *u̯rēg’h-/u̯rōg’h- «різати»;
р. бр. болг. раз, др. разъ, п. слц. вл. нл. raz, ч. ráz «раз (при рахуванні); удар; характер», схв. ра̑з «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відра́зу
враз
вра́зний «однаковий, рівномірний»
до́раз «зразу, зараз же; досить, доволі»
дора́зу «зразу»
за́ра «тепер, зараз»
зара́з
за́раз
заразі́ськи «зараз же, негайно»
за́разічки «зараз»
зара́зо́м
за́ре «тепер, зараз»
зра́зу
на́ра́з
нара́зі́ «у першу мить; поки що, зараз»
на-разу «спочатку»
одра́зу
ора́з «враз»
рази́на «разок»
разі́вка «поле, зоране один раз»
разко́м «зразу; разом»
разкува́ти «їсти один раз на день»
ра́зно «дружно»
разо́ви́й «просіяний один раз через сито» (у виразі: разо́ва́ мука́)
ра́зовий «одноразовий»
разови́к «артист, запрошуваний на разові виступи»
разо́к «(зменш. від раз); низка (намиста); [борозна, слід, риса]»
ра́зом
разува́ти «тс.; молоти на грубе борошно Корз»
разура́зний «постійний»
ура́з
Етимологічні відповідники

Слово Мова
раз білоруська
раз болгарська
raz верхньолужицька
ῥώξ «щілина, вузький прохід» грецька
ῥήγνῡμι «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся» грецька
ῥάττω «зштовхую, ввергаю» грецька
разъ давньоруська
*u̯rēg'h-/u̯rōg'h- «різати» індоєвропейська
ruôza «височина, горб; лука; смуга; ряд» латиська
rúožas «смуга, ділянка» литовська
rė́žti «різати; ударяти» литовська
raz нижньолужицька
raz польська
razъ «удар» праслов’янська
rězati «різати» праслов’янська
raziti «разити» праслов’янська
раз російська
ра̑з «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці» сербохорватська
raz словацька
ráz «раз (при рахуванні); удар; характер» чеська


рази́ти

псл. raziti «бити, ударяти», утворене від razъ «удар»;
припускається (Skok III 115) і зворотний шлях утворення (псл. razъ від raziti);
р. рази́ть, бр. [ра́зіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. razić «бити, разити», ч. raziti «штампувати, карбувати; прорубувати», слц. razit’ «карбувати; пахнути», вл. porazyć «вразити; подолати, перемогти», нл. razyś, болг. поразя́ «разити; розбити», м. порази, схв. пора́зити «тс.», слн. ráziti «дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́разка
виразко́вий
ви́разок «виразка»
відра́за
відра́зливий
відра́зний
вража́ти
вра́ження
вражі́ння
вражли́вий
вра́за
вра́зи́ти
вразли́вий
дора́зка «образа»
дора́зливий «влучний, точний, вирішальний; чуттєвий»
дора́зний «влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний»
дора́зький «тс.»
заража́ти
зара́за
за́разень «заразна речовина»
зарази́ти «передати інфекцію»
зара́зли́вий
зара́зни́й
зара́зник «передавач зарази»
знезара́зити
наража́ти «піддавати»
наража́тися «наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]»
невра́зний «невразливий»
одра́за
переразли́вий «пронизливий, разючий»
перера́зний «тс.»
поража́ти «уражати»
пораже́нець
пора́ження
пораже́нство
пора́за «рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед»
порази́ти
пора́зити «поранити, укусити»
пора́зка
прира́жений «обпалений сонцем»
прора́зливий «різкий, пронизливий»
пророжа́ти «простромлювати, пробивати колом, рожном»
разли́вий «разячий»
разни́й «дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий»
разо́к «вразлива на дотик рана»
разю́чий
разя́чий
уража́ти
ура́ження «образа; захворювання»
ура́жувати
ура́з «рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]»
ура́за «рана, удар, образа»
ура́зи́ти
ура́зка «пошкодження, ранка»
ура́зли́вий
ура́зний «болючий; який викликає біль»
ура́зовий «поранений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́зіць «вражати, ображати» білоруська
поразя́ «разити; розбити» болгарська
porazyć «вразити; подолати, перемогти» верхньолужицька
поразити «ударити; перемогти» давньоруська
порази македонська
razyś нижньолужицька
razić «бити, разити» польська
raziti «бити, ударяти» праслов’янська
razъ «удар» праслов’янська
рази́ть російська
пора́зити «тс.» сербохорватська
razit' «карбувати; пахнути» словацька
ráziti «дряпати» словенська
raziti «штампувати, карбувати; прорубувати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.