ВРАГ — ЕТИМОЛОГІЯ

враг

запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл, врагъ є прямим відповідником до др. ворогъ, укр. во́рог (див.);
р. бр. діал. враг, др. врагъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вра́жба «ворожнеча»
вражда́
вра́жда
вражда́ти «ворогувати»
враждува́ти
враженя́ «чортеня»
вра́жий
вражнь «те.»
вражня́
вражча́ «те.»
вра́зький
Етимологічні відповідники

Слово Мова
враг білоруська
ворогъ давньоруська
врагъ давньоруська
враг російська
во́рог українська
стсл церковнослов’янська
враг ?

во́рог «недруг; [злодій] Ж»

псл. *vorgъ «ворог, лиходій», давніше, мабуть, «вигнанець, відкинутий», пов’язане чергуванням голосних з *vьṛgati «кидати»;
споріднене з лит. vargas «горе, біда, злидні», vargti «терпіти», vérgas «раб», лтс. vargs «слабкий, марний, злиденний», vãrgt «сохнути, марніти», прус. wargs «лихий, злий», далі, можливо, з гот. wrikan «переслідувати», wraks «переслідувач», лат. urgeo «тисну, жену»;
іє. *urg-, що лежить в основі цих слів, означало, очевидно «переслідувати, кидати, мучити»;
думка про запозичення з германських мов (Machek ESJČ 698) малопереконлива;
р. заст. і розм. во́рог, бр. во́раг, др. ворогъ, п. wróg «ворог; доля», ч. слц. vrah «убивця», вл. заст. wróh, болг. враг «ворог», м. враг «чорт, диявол; ворог; хитрун», схв. врȃг «чорт, диявол», слн. vrág «тс.», стсл. врагъ «ворог; диявол»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́ріг
ворогува́ти
ворожда́ «ворожнеча; вороги Пі»
воро́жий
ворожне́та
ворожне́ча
ворожня «вороги»
ворожня́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́раг білоруська
враг «ворог» болгарська
wróh верхньолужицька
wrikan «переслідувати» готська
ворогъ давньоруська
*urg- індоєвропейська
urgeo «тисну, жену» латинська
vargs «слабкий, марний, злиденний» латиська
vargas «горе, біда, злидні» литовська
враг «чорт, диявол; ворог; хитрун» македонська
wróg «ворог; доля» польська
*vorgъ «ворог, лиходій» праслов’янська
wargs «лихий, злий» прусська
во́рог російська
врȃг «чорт, диявол» сербохорватська
vrah «убивця» словацька
vrág «тс.» словенська
врагъ «ворог; диявол» старослов’янська
vrah «убивця» чеська
*v «кидати» ?
vargti «терпіти» ?
vérgas «раб» ?
vãrgt «сохнути, марніти» ?
wraks «переслідувач» ?
очевидно «переслідувати, кидати, мучити» ?
во́рог ?
wróh ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України