ВОРОК — ЕТИМОЛОГІЯ

во́рок «мішок; торбинка для віддавлювання сиру»

псл. *vorъкъ, суфіксальне утворення від ѵоrъ «щось зв’язане або сплетене, мішок, пліт, ліса, огорожа»;
п. worek «ворок, мішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вор «великий мішок»
ворочкува́тий
во́рочок
воря́к «мішок для годівлі коней»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
worek «ворок, мішок» польська
*vorъкъ праслов’янська
ѵоrъ «щось зв’язане або сплетене, мішок, пліт, ліса, огорожа» ?

воро́нка «[чіп, затичка Г; отвір у бочці, сопілці, свистку Me]; (нове, з рос.) вирва, яма від вибуху»

псл. *vorná, що означало, очевидно, «колодка, чіп»;
поза слов’янськими мовами певні відповідності спостерігаються тільки в лтс. vārna «колода з жолобками для виття вірьовки»;
зіставляється також з алб. vȃrrë «рана», дінд. vraṇaḥ, vraṇam «тс.»;
можливо, того ж походження, що й вір «жердяна загорода», о́твір, во́рок «мішок»;
р. воро́нка «лійка; яма конічної форми», бр. варо́нка «яма конічної форми», п. wrona «отвір, дірка», ч. vrana «тс.», болг. врана́ «отвір у бочці; чіп», схв. врȃњ «чіп», слн. vrȃnj «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vȃrrë «рана» албанська
варо́нка «яма конічної форми» білоруська
врана́ «отвір у бочці; чіп» болгарська
vraṇaḥ давньоіндійська
vārna «колода з жолобками для виття вірьовки» латиська
wrona «отвір, дірка» польська
*vorná праслов’янська
воро́нка «лійка; яма конічної форми» російська
врȃњ «чіп» сербохорватська
vrȃnj «тс.» словенська
vrana «тс.» чеська
vraṇam «тс.» ?
вір «жердяна загорода» ?
о́твір ?
во́рок «мішок» ?

во́ркати «муркотати, воркотати»

псл. *vьṛkati, *vьṛčati ‹ *vьṛkētei;
споріднене з лит. ukti «бурчати», urgzti «тс.», лтс. verkti «плакати» і, можливо, лат. urcāre «кричати» (про рись);
іє. *u(е)r- (звуконаслідувальне), звідки, можливо, також ве́реск, вори́, во́рон;
р. ворча́ть, бр, варката́ць, др. въркати, върчати, п. warczeć «бурчати», ч. vrkati «воркувати», vrčeti «бурчати», слц. vrčať «гарчати», вл. wórčeć «бурчати; квакати», нл. warcaś «бурчати»,болг. вряк «жаб’яче квакання», м. врека «мекає» (про козу), схв. вṕчати «воркотати, бурчати», слн. vŕčati;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́рка «воркотання, бурчання»
воркі́н «той, хто воркоче»
воркі́т (про кота)
воркітли́вий
воркітня́
во́ркну́ти «муркнути»
ворко́та
воркота́ти
воркоті́ти
воркотли́вий
воркотня «тс.»
воркоту́н
ворко́тя «тс.»
воркува́ти (про голубів)
ворку́н
ворку́та «тс.»
ворча́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вряк «жаб’яче квакання» болгарська
wórčeć «бурчати; квакати» верхньолужицька
въркати давньоруська
*u(е)r- (звуконаслідувальне) індоєвропейська
urcāre «кричати» (про рись) латинська
verkti «плакати» латиська
ukti «бурчати» литовська
врека «мекає» (про козу) македонська
warcaś «бурчати» нижньолужицька
warczeć «бурчати» польська
*v праслов’янська
ворча́ть російська
вṕчати «воркотати, бурчати» сербохорватська
vrčať «гарчати» словацька
vŕčati словенська
бр українська
варката́ць українська
върчати українська
vrkati «воркувати»«бурчати» чеська
vrčeti «воркувати»«бурчати» чеська
*v ?
urgzti «тс.» ?
ве́реск ?
вори́ ?
во́рон ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.