ВОЛОХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
воло́х «представник романських народів: молдаванин або румун, рідше італієць»
термін прийшов через германське посередництво (гот.*walhs, двн. walah, walh, свн. walch «чужинець, кельт, романець»);
походить від кельтського етноніма Volcae, пор. гаельськ. folc «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Οὐόλκαι, англ. Wales, (Corn)wall);
псл. *ѵоlхъ «романець, представник романських народів»;
р. воло́х, бр. вало́скі «волоський», др. волохъ, п. вл. Włoch «італієць», ч. слц. Vlach «тс.», болг. влах «румун», м. Влав, схв. Влах, слн. Làh«тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воло́ський
воло́шин
«тс.»
воло́шка
«молдаванка або румунка, рідше італійка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вало́скі «волоський» | білоруська |
| влах «румун» | болгарська |
| Włoch «італієць» | верхньолужицька |
| волохъ | давньоруська |
| Влав | македонська |
| Włoch «італієць» | польська |
| *ѵоlхъ «романець, представник романських народів» | праслов’янська |
| воло́х | російська |
| Влах | сербохорватська |
| Vlach «тс.» | словацька |
| Làh «тс.» | словенська |
| Vlach «тс.» | чеська |
| folc «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Οὐόλκαι, англ. Wales, (Corn) | ? |
| folc «бадьорий, жвавий» (пор. ще гр. Οὐόλκαι, англ. Wales, (Corn) | ? |
| wall | ? |
віл
псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вола́р
«волячий пастух»
вола́рити
«бути воловиком»
воли́стий
«подібний до вола»
воли́ще
волівня́
«волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р
«волячий пастух»
воло́ви́к
«тс.»
воло́вина
волови́тий
«вайлуватий, повільний»
воло́вник
«хлів для волів»
воло́вня
«тс.»
воло́вщина
«податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль
«воловик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вол | білоруська |
| вол | болгарська |
| wół | верхньолужицька |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | грецька |
| волъ | давньоруська |
| вол | македонська |
| wół | нижньолужицька |
| wellen | німецька |
| vål | полабська |
| wołać «волати, кликати, гукати» | польська |
| wół | польська |
| ѵоlъ | праслов’янська |
| valjati «каструвати» | праслов’янська |
| вал «кастрований бик» | російська |
| вол | російська |
| вȏ | сербохорватська |
| vôl | словацька |
| vòl | словенська |
| валя́ти «каструвати коней» | українська |
| vole «воло» | чеська |
| vůl | чеська |
| валя́ти «каструвати коней» | ? |
| конова́л | ? |
| ва́лах «кастрований баран» | ? |
| вели́кий | ? |
| μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) | ? |
| вола́ти | ? |
| бик | ? |
| буча́ти | ? |
| во́ло | ? |
| schwellen «набрякати, набухати» | ? |
| воло́х | ? |
| віл «волоська худоба» | ? |
| волъ | ? |
Волосожа́р «сузір’я Плеяди; сузір’я Оріон; планета Марс (?)»
остаточно не з’ясоване;
пов’язувалося з етнонімом воло́х (Miki. EW 394), з апелятивом во́лос, оскільки Плеяди ще називаються волося́нка (Фасмер І 343), хоча цей зв’язок, очевидно, вторинний, з ім’ям слов’янського бога Волоса, однак стосунок між псл. *Volsb «Волос» і терміном Волосожа́р залишається нез’ясованим;
р. Волосожа́ры «Плеяди», др. Волосыни, Власожельць, Власожелищи, Власожалиця «тс.», м. Власи, схв. Влашићи;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Волосыни | давньоруська |
| Власи | македонська |
| *Volsb «Волос» | праслов’янська |
| Волосожа́ры «Плеяди» | російська |
| Влашићи | сербохорватська |
| Власожельць | українська |
| Власожелищи | українська |
| Власожалиця «тс.» | українська |
| воло́х | ? |
| во́лос | ? |
| волося́нка | ? |
| Волосожа́р | ? |
во́ло́хи «волосся на руках і на тілі»
псл. *volxa «хутро, шкура», споріднене з волос, волокно́ (Фасмер І 345);
x у псл. *volxa могло бути емфатичне і тим самим служити для відрізнення від *ѵоlsъ «волос»;
р. [воло́ха] «шкіра, шкура», п. włochaty «волохатий», [włochacz] «ведмідь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
волоха́тець
«комаха Tricodes»
волоха́тий
волоха́титися
волоха́тіти
волоха́ч
«волохата істота»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| włochaty «волохатий» | польська |
| *volxa «хутро, шкура» | праслов’янська |
| *volxa могло бути емфатичне і тим самим служити для відрізнення від *ѵоlsъ «волос» | праслов’янська |
| воло́ха «шкіра, шкура» | російська |
| włochacz «ведмідь» | українська |
| волос | ? |
| волокно́ | ? |
волоха́ч «щириця загнута (звичайна), Amaranthus retroflexus L.» (бот.)
похідне утворення від во́ло́хи «волосся»;
назва зумовлена волотистим характером суцвіть цієї рослини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́ло́хи «волосся» | ? |
воло́шка «Centaurea cyanus L.; [конюшина альпійська, Trifolium alpestre L.]» (бот.)
можливо, назва зумовлена волохатим виглядом чашечок цих рослин;
у такому випадку назва пов’язана з во́ло́хи, псл. *Volх;
і може продовжувати ще праслов’янську назву *volšьka, яка могла означати все волохате, зокрема волохату рослину;
р. [воло́шка], бр. вало́шка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вало́шка | білоруська |
| *Volх | праслов’янська |
| воло́шка | російська |
| во́ло́хи | ? |
| *volšьka | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України