ВОЛОКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

волокти́

псл. *velkti «волокти, тягти»;
споріднене з лит. vilkti «волокти, тягти», лтс. vìlkt, ав.varǝk-, гр. ἕλκω «тс.», лат. sulcus «борозна», sulcāre «орати», тох. Б sälk- «витягати», алб. helq, heq «смикати, витягати»;
іє. *uel-k-/ *uol-k-, *sel-k-;
обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *suel-k-;
р. воло́чь, бр. валачы́, др. волочи, п. wlec, ч. розм. vléct, слц. розм. vliecť, вл. wlec, нл. wlac, полаб. vlåcĕt «волочити», болг. влека́, вла́ча, м. влече, схв. вýћи, слн. vléčі, стсл. влѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відволіка́ти
волі́чка «шерстяні нитки»
во́лок «вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або колоди; сволок; місце зближення судноплавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої»
воло́ка «зав’язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л»
волокани́на «тяганина»
волоки «ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я»
волоки́та
во́локом
волоцю́га «дерев’яний пристрій для перетягування плуга»
волочба́ «боронування»
волочи́льник
волочи́льня
воло́чини «залишки бур’яну в бороні»
волочи́ти
волочи́тися
воло́чка «боронування Дз; кольорові нитки Me»
заволо́ка «волоцюга; тампон; плівка на оці»
зволіка́ти
зволо́к «спуск з гори»
зволоче́ний «спрацьований, зморений»
на́волока
на́волоч
на́волочка
па́волока «шовкова або бавовняна тканина»
па́волоч «зав’язка в постолах»
п́аволочний
піти у розволо́ки «стати волоцюгою»
по́воло́ка
по́волоцьки «волоком» (присл.)
приволо́ка «рибальська сіть»
проволо́ка «гайнування, марнування часу»
про́волока «дріт»
проволоки́та «бурлацтво»
розволо́ка «розширення»
у́воло́ка «міра поля в 20 або 40 гектарів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
helq албанська
валачы́ білоруська
влека́ болгарська
wlec верхньолужицька
ἕλκω «тс.» грецька
волочи давньоруська
*suel-k- індоєвропейська
sulcus «борозна» латинська
vìlkt латиська
vilkti «волокти, тягти» литовська
влече македонська
wlac нижньолужицька
vlåcĕt «волочити» полабська
wlec польська
*velkti «волокти, тягти» праслов’янська
воло́чь російська
вýћи сербохорватська
vliecť словацька
vléčі словенська
влѣшти старослов’янська
вла́ча українська
vléct чеська
varǝk- ?
sulcāre «орати» ?
Б sälk- «витягати» ?
heq «смикати, витягати» ?
*uel-k-/ ?
*sel-k- ?
vléct ?
vliecť ?

бовку́н «запряжений одинцем віл; великий сніп очерету»

неясне;
вважалося утвореним за допомогою суфікса -ун від рум. bóu (молд. бо́у) «віл» (Шаровольський 3б. заходозн. 55; Cioranescu 100–101);
виводилось також із префікса об- і основи дієслова волокти́ (Фасмер І 188; Кравчук ВЯ 1968/4, 127);
р. [бовку́н] «запряжений одинцем віл», [болку́н] (про волову упряжку);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бовку́н «запряжений одинцем віл» російська
bóu «віл» (молд. бо́у)(Шаровольський 3б. заходозн. 55; Cioranescu 100--101) румунська
болку́н (про волову упряжку) українська
ун ?
об- ?
волокти́ ?

во́лок «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й олії Я; шпинат, зеленина ВеБ»

можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)»;
утворене, очевидно, від волокти́, але семантичний процес не зовсім ясний;
п. włok «страва з лободи»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
włok «страва з лободи» польська
поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)» ?
волокти́ ?

волокно́ «ниткоподібна частина живої тканини; вид хвороби, волос»

споріднене з дінд. valká- «лико», гр. λάχνος «шерсть, вовна», λάχνη «тс.», дангл. wlóh «волокно, пасмо»;
інші дослідники (Lidén Arm. Stud. 100) зближують волокно́ з во́лос;
псл. *ѵоlkъno з іє. *́uol-k-, звідки також волокти́;
р. волокно́, бр. валакно́, п. włókno, ч. слц. слн. vlákno, вл. нл. włokno, болг. влакно́, м. схв. влáкно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вoлокі́нник «вороняче око, Paris quadrifolia» (бот.)
волокни́на «одна нитка волокна; (фібрин Ж]»«сифілітичні прояви в носі»«плісниці»«водяний черв’як, Gordіus aquaticus» (зоол.)
волокни́стий
волокнува́ти «роздирати на волокна»
волокнува́тий
волокнува́тіти «робитися волокнистим»
волоко́нник «тс. Ж; опух на пальці, волос»
розволо́кнення
Етимологічні відповідники

Слово Мова
валакно́ білоруська
влакно́ болгарська
włokno верхньолужицька
λάχνος «шерсть, вовна» грецька
wlóh «волокно, пасмо» давньоанглійська
valká- «лико» давньоіндійська
влáкно македонська
włokno нижньолужицька
włókno польська
*ѵоlkъno праслов’янська
волокно́ російська
влáкно сербохорватська
vlákno словацька
vlákno словенська
vlákno чеська
λάχνη «тс.» ?
во́лос ?
*́uol-k- ?
волокти́ ?

волотю́га «волок; страва з городини; підволока (для перетягування плуга)»

не зовсім ясні похідні утворення від [во́лок] «страва з городини» і від дієслова волокти́ (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́лок «страва з городини» ?
волокти́ ?

волоцю́га

форми з ц замість закономірного ч (пор. рос. і польську форми] є результатом контамінації на українському ґрунті форм *волочуга і ланцю́га збільш. від ла́нець; на це вказує і форма з вставним н; щодо бр. валацу́га, то тут можливий український вплив. – ЭСБМ II 34–35.– Див. ще волокти́;
суфіксальне утворення від волокти́;
р. [волочу́га], бр. валацу́га «волоцюга; бабій», п. włóczęga «волоцюга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

волонцюгува́ти «волочитися, бути волоцюгою»
волоцю́жник
волоцю́зтво
Етимологічні відповідники

Слово Мова
валацу́га «волоцюга; бабій» білоруська
włóczęga «волоцюга» польська
волочу́га російська
волокти́ ?

зволіка́ти «повільно виконувати, затягувати виконання; гаяти час»

похідне утворення від волокти́ з незакономірним переходом о в і, можливо, під впливом форми зволі́кся «зліз», зволі́к «витягнув»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
волокти́ ?
зволі́кся «зліз» ?
зволі́к «витягнув» ?

облечи́ «одягти»

запозичення з церковнослов’янської (як і р. обле́чь, облека́ть) або із західнослов’янських мов;
пор. стсл. облѣкѫ, облѣшти, п. oblec, oblekać, ч. obléci, oblekati, вл. woblec, нл. woblac «тс.», що походять від псл. *obelkti (‹*obvelkti), *obelkati (‹*obvelkati), утворених з префікса ob- і основи дієслова *velk- «тягти», до якого зводиться й укр. волокти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

облека́ти
облеченя «одяг»
облечі́ня «тс.»
оболечи́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
woblec верхньолужицька
woblac «тс.» нижньолужицька
oblec польська
*obelkti (‹*obvelkti) праслов’янська
облѣкѫ старослов’янська
волокти́ українська
obléci чеська
облѣкѫ ?
oblekać ?
oblekati ?
*obelkati (‹*obvelkati) ?
*velk- «тягти» ?

фелю́га «невелике вітрильне судно»

запозичене з арабської мови, можливо, через посередництво італійської (іт. feluca);
виводиться також від гр. ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі»), утвореного з εφ(επι-) і ἔλϰω «тягну», що споріднене з псл. *vеlkti, укр. волокти́, во́лок;
можливо, споріднене з гебр. pélekh «веретено»;
ар. fulûka, пов’язане з fulk «човен, ковчег», загальноприйнятої етимології не має;
р. фелю́га, [фелу́ка, фелю́к], бр. фелю́га, п. слц. feluka, ч. felúka, болг. фелу́ка, схв. фелука;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фелю́ка (заст.)
фелюн «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
fulûka арабська
fulk «човен, ковчег» арабська
фелю́га білоруська
фелу́ка болгарська
pélekh «веретено» гебрайська
ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі») грецька
ἔλϰω «тягну» грецька
feluca італійська
feluka польська
*vеlkti праслов’янська
фелю́га російська
фелу́ка російська
фелю́к російська
фелука сербохорватська
feluka словацька
волокти́ українська
во́лок українська
felúka чеська

о́лєк «верхня частина вулика-колоди»

похідне утворення від основи др. -лѣк- «залишок»;
псл. -lěk-, ot(ъ)lěkъ «залишок»;
споріднене з лит. ãtlaikas «залишок», liekù, lìkti «залишати», лтс. likt «класти, ставити», дінд. atirḗkaḥ «залишок, достаток», гр. λοιπός «той, що залишається», λείπω «залишаю», лат. linquo, līquī «тс.», гот. leiƕan «позичати»;
іє. *lei- «залишати»;
р. [о́лек], бр. [во́лек] «тс.», др. волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл», стсл. отълѣкъ «залишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́лик
во́лік
во́лок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́лек «тс.» білоруська
leiƕan «позичати» готська
λοιπός «той, що залишається» грецька
atirḗkaḥ «залишок, достаток» давньоіндійська
-лѣк- «залишок» давньоруська
волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл» давньоруська
*lei- «залишати» індоєвропейська
linquo латинська
likt «класти, ставити» латиська
ãtlaikas «залишок» литовська
-lěk- праслов’янська
о́лек російська
отълѣкъ «залишок» старослов’янська
ot(ъ)lěkъ «залишок» ?
liekù ?
lìkti «залишати» ?
λείπω «залишаю» ?
līquī «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.