ВОЛАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

вола́ти

запозичення з західнослов’янських мов (якщо це недавня ізолекса);
п. вл. wołać «кликати, кричати», ч. volati «кликати, викликати», слц. volať «тс.», нл. wołaś етимологічно не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з вигуком ч. ст. vele (Brückner 630);
робилась також спроба (Machek ESJČ 696) пов’язати з лит. valiúoti «співати (на косовиці)», лтс. valoda «мова»;
бр. [вала́ць], ст. волати (XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

вивола́ник «забіяка»
відвола́ти «відкликати; вилікувати від важкої хвороби»
волати «підносити голос, гукати, кричати, кликати» (XIV ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вала́ць білоруська
wołać «кликати, кричати» верхньолужицька
valoda «мова» латиська
valiúoti «співати (на косовиці)» литовська
wołaś нижньолужицька
wołać «кликати, кричати» польська
volať «тс.» словацька
volati «кликати, викликати» чеська
vele чеська
vele ?
волати (XV ст.) ?

віл

псл. ѵоlъ, слов’янський новотвір, похідний від псл. valjati «каструвати», пор. укр. [валя́ти] «каструвати коней», конова́л, [ва́лах] «кастрований баран», р. [вал] «кастрований бик»;
менш переконливі зближення із словом вели́кий (Meillet Études 242; Walde– Hofm. II 857) на протилежність дрібній худобі, пор. гр. μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й), з дієсловом вола́ти, п. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з буча́ти (Младенов 75), із словами во́ло, ч. vole «воло» і н. wellen, schwellen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703–704), з етнонімом воло́х, нібито віл – «волоська худоба» (Преобр. І 95) тощо;
р. бр. болг. м. вол, др. волъ, п. wół, ч. vůl, слц. vôl, вл. нл. wół, полаб. vål, схв. вȏ, слн. vòl, стcсл. волъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вола́р «волячий пастух»
вола́рити «бути воловиком»
воли́стий «подібний до вола»
воли́ще
волівня́ «волярня Ж; (зб.) воли»
волова́р «волячий пастух»
воло́ви́к «тс.»
воло́вина
волови́тий «вайлуватий, повільний»
воло́вник «хлів для волів»
воло́вня «тс.»
воло́вщина «податок із худоби»
воля́ка
воля́р
воля́рня
воля́чий
вораль «воловик»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вол білоруська
вол болгарська
wół верхньолужицька
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) грецька
волъ давньоруська
вол македонська
wół нижньолужицька
wellen німецька
vål полабська
wołać «волати, кликати, гукати» польська
wół польська
ѵоlъ праслов’янська
valjati «каструвати» праслов’янська
вал «кастрований бик» російська
вол російська
вȏ сербохорватська
vôl словацька
vòl словенська
валя́ти «каструвати коней» українська
vole «воло» чеська
vůl чеська
валя́ти «каструвати коней» ?
конова́л ?
ва́лах «кастрований баран» ?
вели́кий ?
μηλον «дрібна худоба» (укр. мали́й) ?
вола́ти ?
бик ?
буча́ти ?
во́ло ?
schwellen «набрякати, набухати» ?
воло́х ?
віл «волоська худоба» ?
волъ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України