ВЛАСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. własny, własność постали, можливо, під впливом ч. vlastní «власний» (букв. «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. во́лость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi : błagać, łomić : łamać, złocić : (wy)złacać i под;

р. заст. вла́сний, бр. уласны;

псл. *na tъšče sьr̥dьce, що складається з прийменника na «на», прикметника с. р. tъšče від tъščь «пустий, порожній» та іменника *sьr̥dьce «те, що міститься всередині (людського тіла)», власне «нутрощі»;

отже, первісне значення виразу – «на порожні нутрощі»;

бр. [нашчэ́серца], м. наште срце, схв. нȁште ср̏ца «тс.»;

псл. prisęga, похідне від дієслова *prisęgti «присягти», власне «доторкнутися до предмета, яким присягали», утвореного за допомогою префікса pri- «при-» від *sęgti «сягти»;

менш обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 535) про вторинне походження праслов’янського *-sęg(ti) у *prisęgti – з первісного *-seik-, що зіставляється з лит. síеkti «сягати», saikìnti «приводити до присяги»;

р. прися́га, бр. пры́ся́га, др. присяга, п. przysięga, ч. přísaha, слц. prísaha, вл. přisaha, нл. pśisega, схв. при̏сега, слн. priséga, стсл. присѧга;