ВИХОРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́хор

псл. ѵіхrъ, пов’язане з vixati, iє. *uei- «крутити, гнути»;
очевидно, споріднене з лит. víesulas «вихор», лтс. veĩsuôls «тс.»;
може бути й результатом контамінації псл. viti і vějau (Holub–Kop. 416);
можливість пов’язання з іє. *vēi- «віяти» допускає також Ільїнський (ИОРЯС 20/3, 77);
звукова форма ві́хор є результатом зближення з ві́хола;
р. вихрь «вихор (вітер)», ви́хорь «тс.», вихо́р «чуб», бр. ві́хар «вихор (вітер)», віхо́р «тс.; чуб», др. вих(ъ)ръ «вихор (вітер)», п. wicher «вихор; чуб», ч. vichr «вихор (вітер)», слц. víchor, víchrica, вл. wichor, нл. wichar, болг. ви́хър, м. виор, схв. вȕхар, вȕхā, вȕхор, вȕхōр, слн. vihár «тс.», víher «кучер», стсл. вихръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вихі́р
ви́хорити
вихра́стий
ви́хрик «пропуск при косінні»
ви́хрити
вихрови́к «чорт, що здіймає вихор»
вихрува́тий
вихрюва́тий
вихря́стий
ві́хор
звихрова́тіти «завертітися, закрутитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ві́хар «вихор (вітер)» білоруська
ви́хър болгарська
wichor верхньолужицька
вих «вихор (вітер)» (ъ)ръ давньоруська
*vēi- «віяти» індоєвропейська
veĩsuôls «тс.» латиська
víesulas «вихор» литовська
виор македонська
wichar нижньолужицька
wicher «вихор; чуб» польська
ѵіхrъ праслов’янська
viti і vějau праслов’янська
вихрь «вихор (вітер)» російська
вȕхар сербохорватська
víchor словацька
víchrica словацька
vihár «тс.»«кучер» словенська
víher «тс.»«кучер» словенська
вихръ старослов’янська
ви́хорь «тс.» українська
вихо́р «чуб» українська
віхо́р «тс.; чуб» українська
вȕхā українська
вȕхор українська
вȕхōр українська
vichr «вихор (вітер)» чеська
*uei- «крутити, гнути» ?
ві́хор ?
ві́хола ?


ви́хторити «щось швидко робити, влаштовувати»

неясне;
можливо, пов’язане з ви́хор, ви́хорити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зави́хторити «загрожувати; мати на думці»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ви́хор ?
ви́хорити ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.