ВИСК — ЕТИМОЛОГІЯ

виск

псл. viskъ, паралельне до vizgъ;
звуконаслідувальне;
порівнюється з нвн. wiehern «іржати» від свн. wihen, wiehenen, wieheren, двн. wihōn (можливо, замість *wijōn, *hwijōn), герм. *hwi«галасувати, іржати», хет. vijāi- «кричати», а також лат. vītulor «радісно кричу, торжествую», дат. vie, англ. [wicker] «іржати» та ін., що зводяться, очевидно, до іє. *uоі-;
елемент -sk- вважається давнім інхоативним суфіксом;
р. ст. ви́скати, бр. віск, п. wisk, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. вȕска «тс.», вȕснути, стсл. виштати, виснѫти «пищати, шепотіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́скнути
вискоті́ти
вискотня́
вища́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wicker «іржати» англійська
віск білоруська
виск болгарська
*hwi «галасувати, іржати» германські
wihōn (можливо, замість *wijōn, *hwijōn) давньоверхньонімецька
vie датська
*uоі- індоєвропейська
vītulor «радісно кричу, торжествую» латинська
виск «іржання, виск» македонська
wiehern «іржати» нововерхньонімецька
wisk польська
viskъ праслов’янська
ви́скати російська
вȕска «тс.» сербохорватська
wihen середньоверхньнімецька
виштати старослов’янська
вȕснути українська
виснѫти «пищати, шепотіти» українська
vijāi- «кричати» хетська
wiehenen ?
wieheren ?
-sk- ?
ви́скати ?

лязк «звук від удару по металу» (рідк.)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляск, пор. [визк] і виск, лузга́ і луска́;
р. лязг зіставляється як звуконаслідувальне утворення з [лезга́] «базікало», яке пов’язується з [лозгота́ть] «тріщати, стрекотати, базікати безупинно», лит. lazgù, lazgėˊti «тс.»;
р. лязг, ля́згать;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ля́зкіт «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lazgù литовська
lazgėˊti «тс.» литовська
лязг «базікало» російська
лезга́ «базікало» російська
лозгота́ть «базікало» російська
лязг російська
ля́згать російська
ляск українська
визк українська
лузга́ українська
луска́ українська
виск українська

висо́к «скроня; волосся на скроні»

похідне утворення від ви́сі́ти;
первісне значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках;
думка про походження від іє. uīk-, яке зберігається в лат. cervix «потилиця» (Otrębski LP 2, 256), помилкова;
р. висо́к «тс.», [виски́] «волосся взагалі», бр. [вісо́к];
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вісо́к білоруська
uīk- індоєвропейська
cervix «потилиця» латинська
висо́к «тс.» російська
виски́ «волосся взагалі» українська
ви́сі́ти ?
значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.