ВИЛЮДНІЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

люд (зб.)

псл. ljudъ (зб.) «люди, народ», *ljudьje (мн.) «люди»;
споріднене з лит. liáudis «народ», liaudžià «домочадці», лтс. làudis «люди», двн. liut «люд», свн. liute, нвн. Leute «люди», гр. ἐλεύϑερος «вільна людина», лат. līber «тс.», līberī «діти», далі з гот. liudan «рости», дінд. ródhati «росте», алб. lenj «народжується, виникає»;
iє. *leudho-/leudhi-, пов’язане з *leudh- «рости»;
розвиток семантики псл. ljudъ подібний до розвитку псл. rodъ (укр. рід) ‹ іє. *u̯redh-/u̯erdh- «рости, виростати»;
припущення про германське походження псл. ljudъ (Trautmann 161; StenderPetersen 192–194; Hirt PBrB 23, 355; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 96–98) недостатньо обгрунтоване;
р. люд, люди, бр. люд, лю́дзі, др. людъ, людие, п. lud, ludzie, ч. lid, lidé, ст. l’ud, l’udie, l’udé, слц. l’ud, l’udia, вл. lud, ludźo, нл. lud, luže, полаб, l’ai̯dai̯ (*ljudi) «люди», l’au̯di (*ljudьje), болг. лю́де, м. луѓе, схв. љу̑ди, слн. ljúd, ljudjé, стсл. людиѥ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безлю́ддя
бе́злюдень «відлюдник»
безлю́дний
безлю́дніти «ставати безлюдним»
безлю́дува́ти «бути безлюдним»
безлю́дько «тс.; [людиноненависник Ж]»
безлю́дяний «безлюдний»
ви́люднити «спустошити; знищити населення»
ви́люднілий
ви́людніти «змужніти; набути кращого вигляду, стати вихованим; втратити людей, населення»
відлю́д(ь)куватий
відлю́ддя «безлюдне місце»
відлю́дний
відлю́дник
відлю́дництво
відлю́дницький
відлю́дність
відлю́док «відлюдник»
відлю́дько
залю́днення «заселеність»
залю́днити «заселити»
злюдні́ти «обезлюдіти»
знелюдіти «стати відлюдкуватим, здичавіти»
знелюдні́лий
знелюдні́ти
лю́де «люди; простий народ; чоловіки, мужчини;»
людейко́ве «люди добрі» (у звертанні)
лю́деньки
люденько́ве «тс.»
лю́ди «істоти виду Homo sapiens; [чоловіки, мужчини О]»
люди́на
люди́ни (мн.)(у сполученні [пpocmi л.] «селяни, простолюдини»)
люди́ний «людський»
люди́нний
люди́нство «людство»
люди́нячий «тс.»
людиська «люди» (знев.)
людища «тс.»
лю́дки́ (зменш. від лю́ди)
людко́виці «тс.»
людни́й «людяний; людський; властивий людині; багатолюдний»
лю́дний «багатолюдний; [гарний, пристойний, як у людей; людяний, уважний МСБГ]»
людни́стий «багатолюдний»
лю́дність «людство; [населення]»
людні́ти
лю́дно́ «багато людей; [по-людськи; публічно; багатолюдно; з людьми, з військом] СУМ, Г»
люднува́нє «полюддя»
людова́ «люди» (зб.)
людове «люди добрі» (у звертанні)
людо́вий «народний»
людо́вний «людяний»
людойки́ «людоньки»
лю́доньки
людонько́ве «люди добрі» (у звертанні)
лю́дочки
лю́дство
людська́ «приміщення для челяді» (іст.)
лю́дськи́й
лю́дськість
людці́ (знев.)
людя́ка (збільш. до люди́на)
людя́ний «гуманний, привітний; [властивий порядній людині; справжній]»
лю́дяність
лю́дячий «людський»
лютко́ве «люди добрі» (у звертанні)
надлюди́на
надлю́дський
налюдни́ти «заселити»
невлю́дний
невлю́дник «відлюдник»
недо́людок
недолю́дько «відлюдник»
незлю́дний «відлюдний»
не́люд
нелю́да «відлюдник»
нелюди́м
нелюди́мий
нелю́дний «малолюдний; [відлюдкуватий]»
обезлю́дити
обезлю́днити
облюдні́ти «вилюдніти»
олю́днений
олю́днення
олю́днити
олю́днитися
пo-людському
перелю́днений «перенаселений»
полю́ддя «збирання данини» (іст.)
полю́дний (про данину)
полюдні́лий
полюдні́ти «збільшитися (про населення); зробитися схожим на людину»
полюдні́ти «стати людянішим; змужніти; стати більш людним»
полюдні́шати «тс.»
полюднова́нє «тс.»
по-людськи
полю́дський «людяний»
полю́дську
прилю́дний
при́людок «кличка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lenj «народжується, виникає» албанська
люд білоруська
лю́дзі білоруська
лю́де болгарська
lud верхньолужицька
ludźo верхньолужицька
liudan «рости» готська
ἐλεύϑερος «вільна людина» грецька
liut «люд» давньоверхньонімецька
ródhati «росте» давньоіндійська
людъ давньоруська
людие давньоруська
*leudh- «рости» індоєвропейська
*u̯redh-/u̯erdh- «рости, виростати» індоєвропейська
līber «тс.» латинська
līberī «діти» латинська
làudis «люди» латиська
liáudis «народ» литовська
liaudžià «домочадці» литовська
луѓе македонська
lud нижньолужицька
luže нижньолужицька
Leute «люди» нововерхньонімецька
l'ai̯dai̯ «люди» (*ljudi)(*ljudьje) полабська
l'au̯di «люди» (*ljudi)(*ljudьje) полабська
*ljudi полабська
*ljudьje полабська
lud польська
ludzie польська
ljudъ «люди, народ» (зб.) праслов’янська
*ljudьje «люди» (мн.) праслов’янська
ljudъ праслов’янська
rodъ (укр. рід) праслов’янська
ljudъ праслов’янська
люд російська
люди російська
љу̑ди сербохорватська
liute середньоверхньнімецька
l'ud словацька
l'udia словацька
ljúd словенська
ljudjé словенська
людиѥ старослов’янська
рід українська
lid чеська
lidé чеська
l'ud (ст.) чеська
l'udie (ст.) чеська
l'udé (ст.) чеська
*leudho-/leudhi- ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.