ВИБРИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

бри́ка́ти «підкидати задні ноги, хвицати, вихати; бігати підстрибуючи; норовитися, вередувати, зазнаватися»

очевидно, псл. brykati «бити, ударяти, брикати», пов’язане (як многократне) з *brъkati «тс.»;
споріднене з р. [брука́ть] «брикати, бити ногами», лит. briáukšt, brúkšt (вигук на позначення різкого ривка), braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти», braukýti «терти, рвати, стягувати»;
пов’язання з р. прыгать (Kořínek 247) викликає сумнів;
р. брыка́ть, бр. бры́ка́ць, п. brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати», схв. бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися», слн. bŕkati «брикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

брик (вигук, що передає брикання, поштовх ногою)
брика́йло «той, хто має звичку хвицатися»
брикане́ць «стрибок коня»
брика́тися «битися задніми ногами; норовитись»
брикли́вий «той, хто дриґає, хвицає; норовливий, вередливий»
бри́кну́ти «дриґнути, хвицнути; впасти, перевернутися»
бри́ку-бри́ку
брику́ля «бриклива корова»
брику́н «баский кінь; пустун, пустотливий хлопчик; норовиста людина»
брику́ха «пустунка; норовлива»
брику́чий «тс.»
ви́брик
ви́бриком
стри́кубри́ку «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бры́ка́ць білоруська
briáukšt литовська
brykać «брикати, підплигувати, підстрибувати» польська
brykati «бити, ударяти, брикати» праслов’янська
брука́ть «брикати, бити ногами» російська
прыгать російська
брыка́ть російська
бṕкати «штовхати, стирчати, стовбурчитися» сербохорватська
bŕkati «брикати» словенська
*brъkati «тс.» ?
brúkšt (вигук на позначення різкого ривка) ?
braũkti «торкатися, терти, змахувати, рвати, шарпати, скребти» ?
braukýti «терти, рвати, стягувати» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.