ВЕРСТВА — ЕТИМОЛОГІЯ

верства́ «міра довжини; прошарок»

псл. *vьstva‹ ‹*vьrttva;
споріднене з лит. vaṝstas і лат. versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни», дінд. vṛttáḥ «круглий; повернутий», іє. *uert-/*urt«вертіти, крутити»;
спочатку сприймалося як «віддаль між двома поворотами плуга»;
внаслідок переосмислення виник ряд інших значень: «шар землі», «рядок написаного» (на думку Махека, це значення в латинській мові походить з хліборобської лексики), «ряд снопів на току для молотьби», «верстовий стовп», «людина занадто високого росту», «клас, прошарок суспільства», «ставити в шеренги, вирівнювати» тощо з варіаціями в різних слов’янських мовах;
р. Верста́, бр. вярста́, др. вьрста, п. wiorstwa, wiorsta, wersta, werstwa, [werst, werszt], ч. слц. versta, вл. woršta, нл. warsta «прошарок», болг. верста́, схв. врcma, слн. vŕsta, стсл. връста;
Фонетичні та словотвірні варіанти

верста
верста (XV--XVII ст.)
верстальник (полігр.)
верста́ти (полігр. і «прямувати, простувати»)
верста́тка (полігр.)
верства (XVII ст.)
верствува́ти
верствува́тий «складений рядами»
ве́рстка
версто́вник
версто́к «вершок з молока»
версть «верста»
переверстка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вярста́ білоруська
верста́ болгарська
woršta верхньолужицька
vṛttáḥ «круглий; повернутий» давньоіндійська
вьрста давньоруська
versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни» латинська
vaṝstas литовська
warsta «прошарок» нижньолужицька
wiorstwa польська
wiorsta польська
wersta польська
werstwa польська
*v праслов’янська
врcma сербохорватська
versta словацька
vŕsta словенська
връста старослов’янська
werst українська
werszt українська
versta чеська
*uert-/*urt «вертіти, крутити» ?
як «віддаль між двома поворотами плуга» ?
значень: «шар землі» ?
Верста́ ?

верства́ «рід, покоління»

псл. vьrsta, vьrstb;
очевидно, споріднене з дінд. vṛddhi- «ріст, збільшення» від іє. vrdh-/ *verdh- «рости», що відбито також у лит. [verša] «вік; ровесник; рівний кому»;
внаслідок пізнішого формального взаємовпливу із словом *vьrstva стало можливим змішування значень обох омонімів;
мабуть, безпідставно пов’язувалось досі з верства1 «міра довжини; прошарок» (Фасмер І 300; Потебня Из зап. І 13–15);
р. [верста́], све́рстник, бр. вярста́ «ровесник», болг. връст «вік; ровесник», връстни́к «ровесник», м. врст «вік; ровесник», врсник «ровесник», слн. vŕsta «тс.», стсл. връста «вік; люди одного віку, покоління»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вве́рсник
ве́рсник
верста́к «одноліток, сучасник»
верства́к
версть «тс.»
вершняк «тс.»
переве́сник
уве́рсник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вярста́ «ровесник» білоруська
връст «вік; ровесник» болгарська
vṛddhi- «ріст, збільшення» давньоіндійська
vrdh-/ *verdh- «рости» індоєвропейська
verša «вік; ровесник; рівний кому» литовська
врст «вік; ровесник» македонська
v праслов’янська
верста́ російська
vŕsta «тс.» словенська
връста «вік; люди одного віку, покоління» старослов’янська
све́рстник українська
връстни́к «ровесник» українська
врсник «ровесник» українська
v ?
*v ?
верства «міра довжини; прошарок» ?

переве́сник «ровесник, одноліток»

результат видозміни слова рове́сник, зближеного з весна́ або з [ве́рсник] «ровесник», похідним від верства́ «покоління»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рове́сник українська
весна́ «ровесник» українська
верства́ «покоління» українська
ве́рсник українська
ве́рсник українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України