ВЕРСТВА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *v^ьstva‹ ‹*v^ьrttva;

споріднене з лит. vaṝstas і лат. versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни», дінд. vṛttáḥ «круглий; повернутий», іє. *uert-/*urt«вертіти, крутити»;

спочатку сприймалося як «віддаль між двома поворотами плуга»;

внаслідок переосмислення виник ряд інших значень: «шар землі», «рядок написаного» (на думку Махека, це значення в латинській мові походить з хліборобської лексики), «ряд снопів на току для молотьби», «верстовий стовп», «людина занадто високого росту», «клас, прошарок суспільства», «ставити в шеренги, вирівнювати» тощо з варіаціями в різних слов’янських мовах;

р. Верста́, бр. вярста́, др. вьрста, п. wiorstwa, wiorsta, wersta, werstwa, [werst, werszt], ч. слц. versta, вл. woršta, нл. warsta «прошарок», болг. верста́, схв. врcma, слн. vŕsta, стсл. връста;

псл. v^ьrsta, v^ьrstb;

очевидно, споріднене з дінд. vṛddhi- «ріст, збільшення» від іє. vrdh-/ *verdh- «рости», що відбито також у лит. [verša] «вік; ровесник; рівний кому»;

внаслідок пізнішого формального взаємовпливу із словом *v^ьrstva стало можливим змішування значень обох омонімів;

мабуть, безпідставно пов’язувалось досі з верства¹ «міра довжини; прошарок» (Фасмер І 300; Потебня Из зап. І 13–15);

р. [верста́], све́рстник, бр. вярста́ «ровесник», болг. връст «вік; ровесник», връстни́к «ровесник», м. врст «вік; ровесник», врсник «ровесник», слн. vŕsta «тс.», стсл. връста «вік; люди одного віку, покоління»;

результат видозміни слова рове́сник, зближеного з весна́ або з [ве́рсник] «ровесник», похідним від верства́ «покоління»;