ВЕРВЕЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ

верве́чка «один з чотирьох мотузочків, на яких підвішується колиска; ряд, низка, валка»

псл.ьrѵь;
споріднене з лит. virve «вірьовка», лтс. vìrve «тс.», прус. wirbe, дінд. varatra «ремінь, мотузка, канат», можливо, також гр. Fερύω (ἐρύω) «тягну»;
іє. *uer- «в’язати»;
р. верёвка, бр. вяро́ўка, др. вьрвь «мотузка; сільська поземельна община», ч. ст. vrv, болг. връ́в, м. вре, схв. врвца, слн. vŕv, стсл. връвь, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ве́рвиця
вере́вка Ж
верево́чник
веревча́тий
вірве́чка «тс.»
вурве́чка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вяро́ўка білоруська
връ́в болгарська
Fερύω «тягну» (ἐρύω) грецька
varatra «ремінь, мотузка, канат» давньоіндійська
вьрвь «мотузка; сільська поземельна община» давньоруська
*uer- «в’язати» індоєвропейська
vìrve «тс.» латиська
virve «вірьовка» литовська
вре македонська
праслов’янська
wirbe прусська
верёвка російська
врвца сербохорватська
vŕv словенська
връвь «тс.» старослов’янська
vrv чеська
vrv ?

вірьо́вка

очевидно, запозичення з російської мови;
р. верёвка є прямим відповідником укр. [вере́вка], верве́чка;
Фонетичні та словотвірні варіанти

воровчи́на «налигач»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
верёвка російська
вере́вка українська
верве́чка ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України