ВЕРБЛЮД — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *velьbǫdъ‹vъlbǫdъ;

запозичення з готської мови, зближене за народною етимологією з ѵеlь «великий» і blǫdb «блуд», blǫditi «блудити»;

гот. ulbandus «верблюд» через грецьке посередництво (гр. ἐλέφας, ἐλέφαντος, «слон») прийшло з східних мов, де грецькому ἐλ відповідає артикль ар. al, або хам. eḷu «слон», a έφας представлене в єг. āb(u) «слон, слонова кістка», звідки й дінд. íbhaḥ «слон», лат. ebur «слонова кістка»;

р. верблю́д, бр. Вярблю́д, др. вельбудъ, вельблудъ, п. wielbłąd, ч. velbloud, слц. vel’blúd, вл. wjelbłud, слн. velblód, стсл. вельбѫдъ, вельблоудъ;

похідне утворення від верблю́д;

назва стосується степових рослин, що поїдаються вівцями, козами, верблюдами;

р. Верблю́дка «Corispermum», бр. вярблю́дка, ч. velbloudník «тс.»;

неясне;

можливо, пов’язане з верба́ і пізніше зближене з верблю́д, верблю́дка¹;

пор. укр. [вербичка] «зніт рожевий, Epilobium roseum Schreb.», п. wierzbownica «зніт», ч. vrbovka, [vrbka], болг. върбовка, схв. [врбовица, врбовка, вербовка, врболика], слн. vrbovec «тс.»;

очевидно, запозичення з російської мови;

походження р. ублю́док «помісь; (лайл.) позашлюбна дитина; людина з негативними рисами», зафіксованого з 1802 р., остаточно не з’ясоване;

припускається можливість його походження від незасвідченого *ублудок, пов’язаного з блуд (пом’якшення л’ під впливом вы́блядок «ублюдок, байстрюк»), яке походить від др. блясти «помилятися; розпусничати» (Фасмер IV 143; Преобр. II, вып. последний 37);

не виключається вплив на формування р. ублю́док слова верблю́д (Черных II 279–280);

бр. [ублю́дак] «маля від тварин різних порід» (Носович);