ВЕЛЬМОЖА — ЕТИМОЛОГІЯ

вельмо́жа

псл. *velь-moža, *velь-možь «велика сила, міць; можновладець»;
утворене з короткого прикметника *vеlь «великий» та іменника *moža (‹*mog-ja) «сила», похідного від *mogti «могти»;
внаслідок пізнішої контамінації із словом mǫžь «муж» набуло значення «великий муж»;
в українській мові слово могло бути підтримане польським впливом;
р. вельмо́жа, бр. вяльмо́жа, др. вельможа, вьлможа, вльможа, п. wielmoża, ч. velmož, слц. vel’mož, болг. велмо́жа, м. велможа, схв. вèлможа, слн. vélmož, стсл. вельможа, велмѫжъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вельможа́нка
вельмо́жество
вельможний
вельмо́жність
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вяльмо́жа білоруська
велмо́жа болгарська
вельможа давньоруська
велможа македонська
wielmoża польська
*velь-moža праслов’янська
вельмо́жа російська
вèлможа сербохорватська
vel'mož словацька
vélmož словенська
вельможа старослов’янська
вьлможа українська
вльможа українська
велмѫжъ українська
velmož чеська
*velь-možь «велика сила, міць; можновладець» ?
*vеlь «великий» ?
*moža «сила» (‹*mog-ja) ?
*mogti «могти» ?
mǫžь «муж» ?
значення «великий муж» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.