ВЕЛЬМОЖА — ЕТИМОЛОГІЯ
вельмо́жа
псл. *velь-moža, *velь-možь «велика сила, міць; можновладець»;
утворене з короткого прикметника *vеlь «великий» та іменника *moža (‹*mog-ja) «сила», похідного від *mogti «могти»;
внаслідок пізнішої контамінації із словом mǫžь «муж» набуло значення «великий муж»;
в українській мові слово могло бути підтримане польським впливом;
р. вельмо́жа, бр. вяльмо́жа, др. вельможа, вьлможа, вльможа, п. wielmoża, ч. velmož, слц. vel’mož, болг. велмо́жа, м. велможа, схв. вèлможа, слн. vélmož, стсл. вельможа, велмѫжъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вельможа́нка
вельмо́жество
вельможний
вельмо́жність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вяльмо́жа | білоруська |
| велмо́жа | болгарська |
| вельможа | давньоруська |
| велможа | македонська |
| wielmoża | польська |
| *velь-moža | праслов’янська |
| вельмо́жа | російська |
| вèлможа | сербохорватська |
| vel'mož | словацька |
| vélmož | словенська |
| вельможа | старослов’янська |
| вьлможа | українська |
| вльможа | українська |
| велмѫжъ | українська |
| velmož | чеська |
| *velь-možь «велика сила, міць; можновладець» | ? |
| *vеlь «великий» | ? |
| *moža «сила» (‹*mog-ja) | ? |
| *mogti «могти» | ? |
| mǫžь «муж» | ? |
| значення «великий муж» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України